ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. Справа № 5021/1883/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

кредитор, боржник, ліквідатор в судове засідання не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу УПФУ в Кролевецькому районі Сумської області (вх. №1288С/2-5) на ухвалу господарського суду Сумської області від 18.03.13 р. по справі № 5021/1883/12

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області

до ФОП ОСОБА_1, с. Грузьке

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Сумської області перебуває справа № 5021/1883/12 за заявою УПФУ в Кролевецькому районі Сумської області (далі за текстом - УПФУ) до боржника - ФОП ОСОБА_1, с. Грузьке про визнання банкрутом, за правилами, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Сумської області (суддя Гордієнко М.І.) від 18.03.2013 року по справі № 5021/1883/12 задоволено клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Іваненко Н.О. по справі №5021/1883/12 про банкрутство боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. номер НОМЕР_1); встановлено оплату послуг ліквідатора боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. номер НОМЕР_1) арбітражного керуючого Іваненко Н.О. в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення нею своїх повноважень.

УПФУ з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати.

В обґрунтування своїх вимог УПФУ, зокрема вказує на безпідставність висновків господарського суду стосовно необхідності встановлення оплати послуг ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Іваненко Н.О., оскільки згідно зі складеним останнім проміжним ліквідаційним балансом у боржника відсутнє майно, за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів та оплата послуг ліквідатора, тоді як бюджетом Пенсійного фонду України на 2013 рік не передбачено видатки на оплату послуг ліквідаторів у справах про банкрутство, та їх витрата на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заборонена.

Крім того, на думку УПФУ, тільки після розрахунків з кредиторами та складання ліквідаційного балансу можливий розгляд питання про оплату послуг ліквідатора.

Ліквідатор та боржник відзиву на апеляційну скаргу не надали.

УПФУ, боржник, ліквідатор в судове засідання 29.04.2013 р. не з'явилися

Судом вжито всіх передбачених Законом заходів з метою повідомлення останніх про час та місце розгляду апеляційної скарги. Оскільки їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, постановою господарського суду Сумської області від 03.01.2013 року по справі № 5021/1883/12 визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. номер НОМЕР_1), відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Іваненко Наталію Олександрівну (ліцензія серії НОМЕР_2 від 24.10.2011 року).

Ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Іваненко Н.О. надав суду клопотання в якому просить суд затвердити розмір оплати послуг арбітражному керуючому в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення нею своїх повноважень, починаючи з 03.01.2013 р.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване ухвалу про затвердження оплати послуг ліквідатора, мотивував своїх висновки з посиланням на абз. 1 ч. 10, 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначені висновки господарського суду відповідають вимогам закону, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Згідно з абзацом 3 частини 4 ст. 31 Закону, арбітражний керуючий має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 14 ст. 31 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, відповідно до ч. 12 ст. 31 Закону, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1, с. Грузьке порушено з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону.

Відповідно до п. 3 ст. 52 зазначеного Закону провадження у справі відсутнього боржника здійснюється за особливою процедурою, яка не передбачає обов'язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів боржника. Зазначена норма права є спеціальною та діє щодо окремих категорій боржників у процедурах банкрутства, а всі загальні норми права у процедурі банкрутства діють в частині, що не суперечить спеціальним нормам права.

Місцевий господарський суд, враховуючи особливості, передбачені ст. 52 Закону про банкрутство, зокрема відсутність комітету кредиторів, відповідно до приписів ст. 3-1 Закону, правомірно задовольнив клопотання ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Іваненко Н.О. та встановив оплату послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання УПФУ в апеляційній скарзі на те, що бюджетом Пенсійного фонду України на 2013 рік не передбачено видатків на оплату послуг ліквідаторів у справах про банкрутство, а їх витрата на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заборонена, оскільки такі висновки не спростовують встановленого ч. 12 ст. 31 Закону права арбітражного керуючого на отримання винагороди за надані ним послуги в розмірі, передбаченому даним Законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм ст. 31 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого (ліквідатора) відбувається на платній основі. Тобто, послуги ліквідатора у даній справі про банкрутство повинні бути оплачені.

Посилання УПФУ в апеляційній скарзі на те, що затвердження оплати послуг ліквідатора можливе лише після закінчення ліквідаційної процедури та затвердження судом ліквідаційного балансу колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки виходячи з вимог частин 12, 14 ст. 31 Закону, фактичне отримання арбітражним керуючим оплати послуг неможливо без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду, джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 12.02.2013 р. по справі № 5021/760/2011.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги УПФУ, викладені в апеляційній скарзі, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначене зумовлює залишення оскаржуваної ухвали господарського суду від 18.03.2013 р. по даній справі без змін, а апеляційної скарги УПФУ без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу УПФУ в Кролевецькому районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 18.03.2013 року по справі №5021/1883/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.