Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 р. Справа №805/2848/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:35

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., при секретарі судового засідання Максімчук М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (м. Краматорськ)

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Донецьку Державної податкової служби (м. Донецьк)

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0000041517/4206/10/15-17/1 від 15.02.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача: Харітонова М.І. за дов. №17/10 від 11.02.2013 року,

від відповідача: Гой В.П. за дов. №3326/10/10 від 07.02.2013 року,

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000041517/4206/10/15-17/1 від 15.02.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов,надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000041517/4206/10/15-17/1 від 15.02.2013 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив п.п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності за 2-4 квартал 2011 року у сумі 1121872,00 грн., та відповідно занижено від'ємне значення з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року у сумі 1121872,00 грн., також в порушення частини 1,3,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок якого неправомірно сформовано валові витрати, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним.

Між ПАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ «Скрап-Мет» був укладений договір на поставку товару №15/1628 від 01.08.2011р. за умовами СРТ - постачальник самостійно підписує договори транспортування та відшкодовує відповідні витрати по транспортуванню. Специфікації №1 від 10.11.2011 року, №2 від 21.11.2011 року, №3 від 01.12.2011 року, №4 від 12.12.2011 року та №5 від 26.12.2011 року також були підписані сторонами. При цьому, факт передачі товару, а саме, брухту стального №3 вид 3 ДСТУ 4121-2002 та брухту стального негабаритного крупно вагового вид 500 ДСТУ 4121-2002, підтверджується видатковими накладними №РН-1181103 від 18.11.2011 року, №1301103 від 30.11.2011 року, №1121201 від 12.12.2011 року, №1201201 від 20.12.2011 року, №1261205 від 26.12.2011 року на загальну суму 1478092,15 грн.

Факт сплати за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями, згідно яких ПАТ «Енергомашспецсталь» перерахувало грошові кошти у розмірі 1121871,99 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Скрап-Мет», а саме, платіжне доручення №86241 від 02.02.2011р. у сумі 292931,34 грн.; платіжне доручення №87507 від 12.12.2011р. у сумі 133305,90 грн.; платіжне доручення №89288 від 19.12.2011р. у сумі 100000,00 грн.; платіжне доручення №89414 від 22.12.2011р. у сумі 100000,00 грн.; платіжне доручення №38 від 04. 01.2012р. у сумі 495634,75 грн.

Фактичну поставку товару підтверджують товарно-транспортні накладні №173 від 26.12.2011 року, №170 від 24.12.2011 року, №168 від 22.12.2011 року, №167 від 21.12.2011 року, №145 від 20.12.2011 року, №138 від 17.12.2011 року, №135 від 15.12.2011 року, №132 від 13.12.2011 року, №133 від 14.12.2011 року, №129 від 10.12.2011 року, №126 від 10.12.2011 року, №124 від 09.12.2011 року, №125 від 09.12.2011 року, №120 від 08.12.2011 року, №121 від 08.12.2011 року, №118 від 07.12.2011 року, №116 від 06.12.2011 року, №117 від 05.12.2011 року, №115 від 05.12.2011 року, №114 від 05.12.2011 року, №112 від 05.12.2011 року, №105 від 02.12.2011 року, №106 від 02.12.2011 року, №100 від 30.11.2011 року, №97 від 28.11.2011 року, №94 від 25.11.2011 року, №93 від 24.11.2011 року, №98 від 29.11.2011 року, №82 від 21.11.2011 року, №79 від 18.11.2011 року, №78 від 17.11.2011 року, №77 від 14.11.2011 року, №76 від 11.11.2011 року, №74 від 10.11.2011 року, №73 від 09.11.2011 року, №70 від 08.11.2011 року, №67 від 01.11.2011 року, №69 від 04.11.2011 року, №68 від 02.11.2011 року.

Зауважив, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказував, що відповідач не підтвердив факт нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет», право визнавати правочини недійсними є лише у органів судової влади, відповідач таким правом не наділений.

Таким чином вказував,що всі первинні документи по вищевказаній угоді відобразили реальність господарської операції, тому позивачем не завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1 121 872 грн., тобто податкове повідомлення-рішення прийнято податковою неправомірно.

З наведених підстав позивач просив суд задовольнити позов.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову,в яких вказав, що згідно з висновками акту від 31.01.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Скрап-Мет» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій щодо постачання металобрухту сталевого на адресу позивача,що є порушенням ст.ст.662,655,656 Цивільного кодексу України. Перевіркою встановлено порушення пп.14.1.27, пп.138.1.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України,в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 121872,00 грн.

Крім того, зауважив, що товар придбавався позивачем у контрагента ТОВ «Скрап-Мет», який в свою чергу взаємодіяв з підприємствами відносно яких був внесений запис в ЄДР про відсутність за місцезнаходженням. Зазначав, що ТОВ «Скрап-Мет» не знаходиться за місцезнаходженням, про що був складений відповідний акт, та всупереч встановленим нормам закону контрагент позивача не має ліцензії на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових і чорних металів. Також у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та у сертифікатах якості не зазначений виробник. Вважає, що відсутність вказаних документів, та інформації у них, свідчить про те, що товар фактично не придбавався.

Наголошував на те, що в ТОВ «Скрап-Мет» працювало лише 2 особи, що на думку відповідача недостатньо для виконання робіт за договором постачання з ПАТ «Енергомашспецсталь». Вказав, що в результаті проведених працівниками податкової дій, 02.11.2012 року порушено кримінальну справу за фактом підробки документів невстановленими слідством особами ТОВ «Скрап-Мет» за ч.2, ч.4 ст.358 КК України. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця,в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару,довіреностей,документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тобто під час перевірки не встановлено факту реального здійснення господарської операції.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради 20.11.1995р., включене до ЄДРПОУ за номером 00210602 (арк. справи 10), позивач здійснює діяльність на підставі статуту , затвердженого рішенням річних загальних зборів акціонерів (протокол № 1 від 21.04.2011року). Перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 01.04.1994 року,на дату проведення перевірки підприємство перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 14 - 37) Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Скрап-Мет», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Серед прав, наданих податковим органам, п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) надано право проводити документальні позапланові перевірки, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства №74/15-17/1-00210602 від 31.01.2013 року (далі - Акт від 31.01.2013 року) перевірка проводилась саме на підставі п.п.78.1.1 ПК, проте усупереч вище викладеним нормам СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку не надало підтвердження надіслання обов'язкового письмового запиту із вимогою надати пояснення стосовно роботи з контрагентом ТОВ «Скрап-Мет», в Акті від 31.01.2013 року зазначено лише, що позивач був проінформований про проведення перевірки письмовим повідомленням №4/15-17/1 від 25.01.2013 року, тобто тієї ж дати коли розпочалась перевірки. Зазначене повідомлення відповідач у судове засідання також не надав.

Пунктом 78.4. ПК встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З Акту від 31.01.2013 року вбачається, що направлення вручене під розписку головному бухгалтеру ПАТ «Енергомашспецсталь». Докази отримання направлення на перевірку, копію та оригінал наказу про перевірку у судове засідання відповідачем надані не були.

Позивач не заперечував проти законності підстав та порядку проведення перевірки.

З 25.01.2013 року по 31.01.2013 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та складено акт про результати перевірки від 31.01.2013 року № 74/15-17/1-00210602 (арк. справи 14 - 37).

За результатами перевірки заступником начальника податкового органу 15.02.2013року, згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п.58.1 ст. 58 гл.4 розд. ІІ Податкового кодексу України за порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1121872,00грн., прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000041517/4206/10/15-17/1 (арк. справи 12).

В акті перевірки зазначено, що при перевірці використано матеріали акту перевірки ТОВ «Скрап-Мет».

Перевіркою ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, за результатами якої складено Акт №5235/22-8/37400862 від 03.12.2012 року, встановлено, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місце знаходженням (акт про відсутність ТОВ «Скрап-Мет» та його посадових осіб за вказаною адресою від 03.12.2012 року №1580/22-8/37400862) Зазначено, що основний вид діяльності згідно Довідки про включення до ЄДРПОУ (КВЕД, назва) - оброблення металевих відходів та брухту, який відповідно п. 26 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підлягає ліцензуванню, а відповідно до перевірки інформації про ліцензію відсутня.

29.11.2012р. проведено експертне дослідження, що оформлено висновком спеціаліста Науково-дослідного експертного криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області від 29.11.2012р. № 2956/9/07-518. За результатами дослідження виявлено розбіжності ознак підписів, які утворюють сукупність для ймовірно-негативного висновку про те, що підписи від імені громадянина ОСОБА_3 (директор ТОВ «Скрап-Мет») в наданих для дослідження документах, виконані іншою особою.

З урахуванням всіх викладених обставин, зроблено висновок, що вказаний правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Як вбачається з Акту від 31.01.2012р., позивач включив до складу валових витрат у 2-4 кварталі 2011 року суму 1121872,00 грн. за договором купівлі-продажу товарів від 09.11.2011р. № 15/1628, укладеним з ТОВ «Скрап-Мет».

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

09.11.2011 року між ПАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ «Скрап-Мет» укладено договір постачання за № 15/1628, згідно з яким ТОВ «Скрап-Мет» (Постачальник) зобов'язується передати у власність брухт чорних металів, а ПАТ «Енергомашспецсталь» (Покупець) - прийняти та оплатити. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, строки та умови поставки визначаються в специфікаціях (арк. справи 47-48). За вказаною угодою та специфікаціями №1 від 10.11.2011 року, №2 від 21.11.2011 року, №3 від 01.12.2011 року, №4 від 12.12.2011 року та №5 від 26.12.2011 року (арк. справи 48-50) позивач включив до складу валових витрат у за 2-4 кв. 2011р. суму 1121872,00 грн., що було відображено в податковій декларації з податку на прибуток.

Відповідач вважає віднесення сум за даною угодою до валових витрат неправомірними. Такі висновки ґрунтуються на матеріалах перевірки ТОВ «Скрап-Мет», отриманої при проведенні перевірки, згідно з яким діяльність контрагенту позивача не була направлена на настання реальних наслідків, фактичне проведення операцій по придбанню, транспортуванню брухту під час проведення перевірки фактично не підтвердилась, на підставі чого відповідачем здійснено висновок про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Скрап-Мет» правочину.

Позивачем отримано видаткові накладних від ТОВ «Скрап-Мет» сформовано валові витрати за період 2-4 кв. 2011р. (арк. справи 55, 60, 65, 70, 75).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1121872,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «Скрап-Мет», а також доведення порушення позивачем приписів п.п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1. ст. 138 та п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд зазначає, що формою закріплення такої істотної умови договору, як ціна може бути не лише визначення твердої ціни (ст. 844 ЦК України), а й спосіб її визначення (форма закріплення істотних умов).

Як вбачається з п. 2.2 договору з ТОВ «Скрап-Мет» № 15/1628 від 09.11.2011р., сторони домовилися про те, що примірна сума договору на момент підписання є 20000000,00 грн. Загальна сума договору є величиною перемінною і складається з сум усіх специфікацій, оформлених до цього договору.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК, Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.139.1 ст. 139 ПК Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі отриманих видаткових накладних від ТОВ «Скрап-Мет» позивачем сформовано валові витрати за період 2-4 кв. 2011р. Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних №РН-1181103 від 18.11.2011 року, №1301103 від 30.11.2011 року, №1121201 від 12.12.2011 року, №1201201 від 20.12.2011 року, №1261205 від 26.12.2011 року (арк. справи 52, 57, 62, 67, 72), рахунків-фактур від 18.11.2011р. № СФ-1181101, від 30.11.2011р. № 1301103, від 12.12.2011р. № 1121201, від 26.12.2011 року №1261207, від 20.12.2011 року №1201204 (арк. справи 54, 59, 64, 69, 74) про що свідчать платіжні доручення №86241 від 02.12.2011 року, №87507 від 12.12.2011 року, №89288 від 19.12.2011 року, №89414 від 22.12.2011 року та №38 від 04.01.2012 року (арк. справи 187-191).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні (арк. справи 55, 60, 65, 70, 75). Сплата коштів за придбані товари (паливно-мастильні матеріали) підтверджена відповідними платіжними дорученнями №86241 від 02.12.2011 року, №87507 від 12.12.2011 року, №89288 від 19.12.2011 року, №89414 від 22.12.2011 року та №38 від 04.01.2012 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що транспортування товару здійснювалося відповідно до договору 15/1628 від 09.11.2011 року власними силами постачальника, про що свідчать товарно-транспортні накладні №173 від 26.12.2011 року, №170 від 24.12.2011 року, №168 від 22.12.2011 року, №167 від 21.12.2011 року, №145 від 20.12.2011 року, №138 від 17.12.2011 року, №135 від 15.12.2011 року, №132 від 13.12.2011 року, №133 від 14.12.2011 року, №129 від 10.12.2011 року, №126 від 10.12.2011 року, №124 від 09.12.2011 року, №125 від 09.12.2011 року, №120 від 08.12.2011 року, №121 від 08.12.2011 року, №118 від 07.12.2011 року, №116 від 06.12.2011 року, №117 від 05.12.2011 року, №115 від 05.12.2011 року, №114 від 05.12.2011 року, №112 від 05.12.2011 року, №105 від 02.12.2011 року, №106 від 02.12.2011 року, №100 від 30.11.2011 року, №97 від 28.11.2011 року, №94 від 25.11.2011 року, №93 від 24.11.2011 року, №98 від 29.11.2011 року, №82 від 21.11.2011 року, №79 від 18.11.2011 року, №78 від 17.11.2011 року, №77 від 14.11.2011 року, №76 від 11.11.2011 року, №74 від 10.11.2011 року, №73 від 09.11.2011 року, №70 від 08.11.2011 року, №67 від 01.11.2011 року, №69 від 04.11.2011 року, №68 від 02.11.2011 року (арк. справи 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 134, 137, 139, 142, 145, 147, 150, 152, 154, 157, 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186).

Посилання відповідача в Акті від 31.01.2013 року на відсутність інформації про наявність у ТОВ «Скрап-Мет» ліцензії на оброблення металевих відходів та брухту не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки позивачем було надано копії Ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових металів серія АГ №501556 та Ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів серія АГ №501536 (арк. справи 192-193), надані позивачу ТОВ «Скрап-Мет» при здійсненні господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу у спростування наданих доказів.

Фактичність виконання договору поставки №15/1628 від 01.08.2011р. також підтверджують надані позивачем Приходні ордера №333 від 26.12.2011 року, №332 від 20.12.2011 року, №327 від 12.12.2011 року, №310 від 18.11.2011 року, №313 від 30.11.2011 року (арк. справи 51, 56, 61, 66, 71) та Приймально-видаткові акти №1-0111 від 01.11.2011 року, №1-0411 від 04.11.2011 року, №1-0211 від 02.11.2011 року, № 1-1411 від 14.11.2011 року, №1-1111 від 11.11.2011 року, №1-1011 від 10.11.2011 року, №1-0911 від 09.11.2011 року, №1-0811 від 08.11.2011 року, №1-1711 від 17.11.2011 року, №1-1811 від 18.11.2011 року, №1-2911 від 29.11.2011 року, №1-2111 від 21.11.2011 року, №1-3011 від 30.11.2011 року, №1-2811 від 28.11.2011 року, №1-2511 від 25.11.2011 року, №1-2411 від 24.11.2011 року, №1-1012 від 10.12.2011 року, №1-1012/1 від 10.12.2011 року, №1-0912 від 09.12.2011 року, №1-0812 від 08.12.2011 року, №1-0712 від 07.12.2011 року, №1-0612 від 06.12.2011 року, №1-0512 від 05.12.2011 року, №1-0212 від 02.12.2011 року, №1-2012 від 20.12.2011 року, №1-1712 від 17.12.2011 року, №1-1512 від 15.12.2011 року, №1-1312 від 13.12.2011 року, №1-1412 від 14.12.2011 року, №1-2612 від 26.12.2011 року, №1-2412 від 24.12.2011 року, №1-2212 від 22.12.2011 року, №1-2112 від 21.12.2011 року (арк. справи 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 135, 140, 143, 148, 155, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184).

Щодо посилання відповідача на той факт, що свідоцтва про вибухобеспечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів не відповідають нормам ДСТУ, суд зазначає, що всі надані позивачем Посвідчення (арк. справи 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 133, 136, 138, 141, 144, 146, 149, 151, 153, 156, 158, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185) складені відповідно до Національного стандарту України на метали чорні (ДСТУ 4121-2002).

Щодо посилання відповідача на відсутність сертифіката якості, суд зазначає, що відповідно до Наказу Державного комітету України по питанням технічного врегулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року, продукція, що поставлялась від ТОВ «Скрап-Мет» не підлягає обов'язкової сертифікації.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт дійсності постачання брухту від ТОВ «Скрап-Мет».

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.04.2013р. (арк. справи 49 - 51 том 2), з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Скрап-Мет» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим. Свідоцтво платника податку на додану вартість не анульовано.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «Скрап-Мет» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приймально-видатковими накладними, посвідками, платіжними дорученнями та іншими документами).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем в акті перевірки та у своїх запереченнях вказує на порушення кримінальної справи №32012110000000075 за фактами неодноразового підроблення документів ТОВ «Скрап-Мет» невстановленими особами. Однак, у матеріалах справи відсутні докази винесення вироку відносно керівників ТОВ «Скрап-Мет», та відсутні докази .

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Скрап-Мет» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 та Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем валових витрат з податку на з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000041517/4206/10/15-17/1 від 15.02.2013 року - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000041517/4206/10/15-17/1 від 15.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 19 квітня 2013 року.

Повний текст постанови складений 24 квітня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.