ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.04.13р. Справа № 904/1800/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 181 559 грн. 27 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

Від позивача - Вознюк Є.В., представник, дов. № 14-61 від 22.03.2013 року

Від відповідача - Костюченко В.П., представник, дов. № 8 від 08.01.2013 року.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради про стягнення 8 181 559 грн. 27 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю невиконаних відповідачем грошових зобов'язань за договором №3/02/27-12 10142/21/129299 від 27.02.12р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2013 року розгляд справи призначено на 19.03.2013 року.

19.03.2013 року в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим в порядку ст.77 ГПК розгляд справи відкладено до 18.04.2013 року.

18.04.2013 року в судовому засіданні представник відповідача позов фактично визнав в частині суми основного боргу, трьох відсотків річних та пені, заборгованість підтвердив актом звірки від 20.03.2013 р., а також просив зменшити штрафні санкції (пеню) у зв'язку з перебуванням відповідача у скрутному фінансовому положенні.

В судовому засіданні у присутності представників позивача та відповідача оголошено перерву з 18.04.2013 року до 30.04.2013 року.

30.04.2013 року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (споживач) та публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (постачальник) укладено договір на постачання природного газу за врегульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти № 3/02/27-12 10142/21/129299 від 27.02.2012р., відповідно до умов якого, постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку передбаченому договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору.

Змістом додатку 2 до договору встановлено, що постачальник здійснює протягом 2012 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 12 696, 298 тис. куб. м.(а.с.23)

На виконання умов договору публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" поставило протягом березня-травня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 7 441 452 грн. 28 коп., що підтверджується актами на постачання та транспортування природного газу за березень, квітень, травень 2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.39-41).

Відповідно до п.4.7. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.6. договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 15.03.2012 року до договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (первісний кредитор) та публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) уклали договір № 9814/21/132722 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.1. та п. 1.2. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" за договором на постачання природного газу № 10142/21/129299 від 27.02.2012 р. у сумі 7 441 452,28 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п. 2.2. договору № 9814/21/132722 від 26.10.2012р. про відступлення права вимоги право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання - передачі з зазначенням переліку переданих документів. Пунктом 2.3. договору №9814/21/132722 від 26.10.2012 р. визначено, що первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 - ти днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

За актом приймання - передачі документів від 01.11.2012 р. (а.с.47) було здійснено передачу документів у відповідності з п.2.1 договору про відступлення права вимоги та листом за № 590 від 01.11.2012 р. відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги (а.с.48).

Положеннями ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок зміни кредитора у зобов'язанні визначений в статті 516 ЦК України. Так, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З долучених до справи матеріалів вбачається, що укладений договір №9814/21/132667 від 26.10.2012 р. про відступлення права вимоги не суперечить вимогам ст.ст. 512-519 ЦК України.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідач не здійснив оплату за поставлений газ в сумі 7 441 452 грн.28 коп., що підтверджується довідкою про операції (а.с. 50) та довідкою про сальдо (а.с.51), а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.03.2013 р. (а.с. 87), який підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача, таким чином, заборгованість відповідача за використаний природний газ по договору №3/02/27-12 10142/21/129299 від 27.02.2012 року станом на час розгляд у справи складає 7 441 452грн.28 коп.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Так, позивач нарахував відповідачу суму 558 432 грн. 45 коп. пені за весь період заборгованості.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу суму 181 674 грн. 54 коп. - три проценти річних за весь період заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягненні з відповідача основного боргу у сумі 7 441 452 грн. 28 коп. - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та пені судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до положень ст.229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний сплатити інфляційні і річні за весь час прострочення. Зобов`язання з оплати інфляційних та річних не обумовлено вимогою кредитора, а існує протягом всього часу прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ, то позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми у розмірі 181 674 грн. 54 коп.

Здійснені позивачем розрахунки 3% річних підтверджені матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення 181 674 грн.54 коп. - 3% річних підлягають задоволенню.

Що стосується штрафних санкцій у вигляді пені, зважаючи на клопотання відповідача, враховуючи винятковість випадку (відповідач є комунальною установою, форма фінансування якої є державний бюджет України і зазначена у позові заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів) та беручи до уваги, що спірний природний газ постачається виключно для надання населенню послуг з опалення для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, низьку платоспроможність населення, яке звільнено від сплати пені за несвоєчасні розрахунки за комунальні послуги, вважаючи те, що відповідачем надано докази щодо постійного вжиття заходів направлених на стягнення в судовому та примусовому порядку зі споживачів заборгованості за отриману теплову енергію, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені ст.ст. 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 ГК України встановлює виняток із загального правила ст. 218 ГК України та ст. 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь - яких обставин.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю зазначених вище та встановлених під час розгляду даної справи об`єктивних обставин, а отже, свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, тому, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 10% від належної до стягнення, що буде становити суму 502 589 грн. 20 коп. пені.

На підставі наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 7 441 452 грн. 28 коп. - основного боргу, 502 589 грн. 20коп. - пені, 181 674 грн. 54 коп. - 3% річних.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача, в тому числі й суми пені в повному обсязі, так як зазначена сума нарахована правомірно і зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 68 820 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка,7, код ЄДРПОУ 32688148) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 7441 452грн. 28 коп., пеня в розмірі 502 589 грн. 20 коп., 3% річних в сумі 181 674 грн.54коп. та 68 820 грн. 00 коп. - судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 07 " травня 2013 р.