4

Головуючий першої інстанції Кульбаков В.І.

Категорія: 32 Доповідач: Зайцева С.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„02 " квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Маширо О.П.

Суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А.

При секретарі: Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в липні 2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди . Мотивував вимоги тим, що 02 липня 2008 року о 22 00 годині переходячи вул. Донецьку в Центрально - Міському районі м. Макіївки з боку бульвару Горбачова сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль, під керуванням водія ОСОБА_2,скоїв на нього наїзд, через що йому було завдано тяжких тілесних ушкоджень. На стаціонарному лікуванні він перебував з 2 липня 2008 року по 5 серпня 2008 року, був обмежений у рухах та потребував сторонньої допомоги. У зв'язку з ушкодженням здоров'я він ще довго приходив до нормального стану .У нього порушилась координація руху, через травми на обличчі залишились шрами. Крім цього, йому було завдано матеріальну шкоду, зник його мобільний телефон, вартістю 1200 грн., були знищені його речі: сорочка, брюки, ремінь, сандалії. За весь час, коли він знаходився на лікуванні його родичі повинні були купувати ліки, годувати його та надавати іншу допомогу. У зв'язку з ДТП, у нього порушились нормальні життєві зв'язки, які він до теперішнього часу не відновив, функція правої руки у нього повністю не відновлена. Враховуючи викладене просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 5 000 грн. та 100 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 28 грудня 2012 року у якості співвідповідача до участі в справі залучена ОСОБА_3

Заочним рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду від 29 січня 2013 року з тих підстав ,що судом неповно з*ясовані обставини по справі,порушено норми матеріального та процесуального права, просив направити справу до розгляду суду першої інстанції в іншому складі суду.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідачі ОСОБА_2,ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, шляхом отримання телеграм (а.с. 172-173).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 213,214 ЦПК України передбачено ,що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання : чи мали місце обставини ,якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо),які мають значення для вирішення справи ,та докази на їх підтвердження ;які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено наступне. 02 липня 2008 року о 22 00 год. по вул. Донецькій в Центрально - Міському районі м. Макіївки з боку бульвару Горбачова сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, скоїв наїзд на ОСОБА_1, через що останньому було завдано тяжких тілесних ушкоджень.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факту завдання позивачу тілесних ушкоджень внаслідок ДТП ,не надав обґрунтованих доказів завдання шкоди .

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна з наступних підстав .

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода,завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи,підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,яка її завдала.Обов*язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови,що дії останнього були неправомірними ,між ними і шкодою є безпосередній причинний зв*язок та є вина зазначеної особи , а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки ,-незалежно від наявності вини.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2008 року о 22 год.00 хв. водій ОСОБА_2 керував автомобілем « Honda Accord» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Донецькій в Центрально - Міському районі м. Макіївки з боку бульвару Горбачова та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 ,якому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження (а.с.4,6,9).

Постановою слідчого Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 26 грудня 2009 року кримінальна справа ,за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_2 провадженням закрита на підставі ст.6 п.2 КПК України 1960 року за відсутності в діяннях складу злочину (а.с.12).

З вказаної постанови слідчого убачається,що відповідно висновку СМЕ № 339/340 від 17 листопада 2009 року пішоходу ОСОБА_1 заподіяні : відкритий перелом правої плечової кістки , перелом тіла лопатки справа , оскольчатий перелом кісток носа зі зміщенням відломків, ушиблені рани та ссадна обличчя. Згідно додаткової СМЕ № д-113 від 26.12.2009 року виявлені при огляді потерпілого рубці є малопомітними , є ізгладимими .

Як вбачається з матеріалів справи відносно пішохода ОСОБА_1 адміністративний протокол за порушення Правил дорожнього руху не складався , останній до адміністративної відповідальності не притягався.

Суд першої інстанції дані обставини не з»ясовував, а обмежився лише посиланням на те, що позивач не надав доказів, що саме з вини ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.

При цьому суд не звернув уваги, що відсутність своєї вини , відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України , має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права. Висновок суду про відсутність вини відповідача у заподіянні позивачеві шкоди з посиланням лише на наявність постанови про закриття провадження в кримінальній справі є передчасним.

У цьому випадку вину такої особи може бути підтверджено чи спростовано іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ЦПК України (ст. 57), зокрема поясненнями сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показаннями свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В даному випадку застосуванню підлягають загальні підстави відповідальності за спричинену шкоду - ст.1166 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в підпункті в) пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

У даному випадку, позивач просив стягнути витрати на лікування.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Тобто, доводячи свої вимоги про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, позивач повинен був подати суду докази, що підтверджують необхідність лікування у зв'язку з отриманими в результаті ДТП ушкодженнями (призначення лікаря), та довести, яка сума була витрачена у зв'язку з цим, а саме надати суду довідки або рахунки про вартість медичних препаратів.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог подав суду фіскальні чеки на суму 64 грн.20 коп. , які видані аптечними установами у різний період часу (а. с.20 ). На частині вказаних чеків відсутня дата та текст , і у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що вказані витрати пов'язані з травмою, отриманою в результаті ДТП, тому не можуть бути прийняти до уваги.Позивач не надав суду довідки з медичних установ щодо призначення лікаря та придбання ліків за власний рахунок. У вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також не підлягає стягненню вартість мобільного телефону ,який зник , у розмірі 1200 грн., та відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджену одежу , з тих підстав ,що позивачем не надано суду доказів її вартості. Тому у вказаній частині позову слід відмовити.

Згідно з п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За правилом частин 1, 2 та 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

В позовній заяві позивач обґрунтовував наявність моральної шкоди.Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновки суду в частині недоведеності факту спричинення моральної шкоди не ґрунтуються на законі.

На підставі п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В позовній заяві , обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач вказував , що шкода виражена у душевних ,фізичних ,моральних стражданнях .У зв'язку з ДТП, у нього порушились нормальні життєві зв'язки, які він до теперішнього часу не відновив, функція правої руки у нього повністю не відновлена, були зруйновані плани на подальше життя.

Враховуючи ,що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральної шкоди ,а також з урахуванням характеру і тривалості моральних страждань, тяжкі ушкодження здоров*я , стан здоров*я позивача та тяжкість істотних змін способу життя , виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про необхідність повернення справи на новий розгляд безпідставні, оскільки діючим законодавством, процесуальним законом не передбачена можливість скасування судового рішення з поверненням справи на новий судовий розгляд.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача ,на користь якого ухвалено рішення ,звільнено від сплати судового збору ,він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому ,з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 57 грн.35 коп.

Таким чином судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено вимоги матеріального та процесуального права, тому рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Заочне рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 січня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч ) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 57 грн.35 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий :

Судді :