Справа № 415/449/13-ц
Провадження № 22ц/782/1118/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Авалян Н.М.,
суддів Пригорнєвої Л.І., Максюти І.О.,
при секретарі Скоробогатовій Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 08 лютого 2013 року та 22 лютого 2013 року, постановлені за скаргами ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції в Луганській області та постанову про закінчення виконавчого провадження, -
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 27 червня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 29 469,15 грн.
На підставі вказаного рішення суду позивачем ОСОБА_1 був отриманий виконавчий лист, який переданий ним для примусового виконання Державною виконавчою службою України.
17 жовтня 2012 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, яка полягє у неналежному виконанні обов'язків по реалізації заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження та заяви стягувача від 27 серпня 2008 року з клопотанням про витребування відомостей про наявність у боржника майна та майнових прав. (а.с.113)
19 лютого 2013 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції у зв'язку з виконанням виконавчого листа, а також скасувати як незаконну постанову державного виконавця від 05 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження. (а.с.143)
Зазначені скарги були розглянуті судом окремо.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 08 лютого 2013 року заявнику було відмовлено в задоволенні його скарги, що зареєстрована в суді 17 жовтня 2012 року. (а.с.223)
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 22 лютого 2013 року заявнику було відмовлено в задоволенні його скарги, що зареєстрована в суді 19 лютого 2013 року. (а.с.240)
На кожну з зазначених ухвал стягувачем ОСОБА_1 подані апеляційні скарги, в яких апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвали суду скасувати і постановити нові ухвали про задоволення його скарг. (а.с.246, 254)
Судова колегія, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.
Для забезпечення судового контролю за виконанням судових рішень законодавством передбачений спеціальний порядок розгляду скарг на дії (бездіяльність) державного виконавця.
Відповідно до ст.386 ЦПК України скарга розглядається в судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця, а у разі неможливості їх присутності в судовому засіданні, - за участю їх представників.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в порушення вимог ст.386 ЦПК України розглянув справу у відсутності заявника та державного виконавця або їх представників, без перевірки доводів скарг стягувача та матеріалів виконавчого провадження.
В своїй скарзі, що зареєстрована в суді 17 жовтня 2012 року, стягувач ОСОБА_1 посилався на наступні допущені на його думку державним виконавцем порушення Закону України «Про виконавче провадження»:
1) з моменту отримання виконавчого листа - 12 серпня 2012 року державний виконавець зобов'язаний був виконати вимоги ст.18 Закону та звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України;
2) викликати боржника для отримання від нього відомостей про наявне в нього майно, кошти та джерела отримання доходів;
3) вжити заходів для примусового приводу боржника та його розшук у разі потреби;
4) негайно звернутись до всіх реєструючи органів для виявлення майна та коштів боржника;
5) звернутись до відповідної філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з метою отримання інформації про боржника, вчинені ним правочини та розпорядження;
6) вчинити інші передбачені законодавством дії.
Крім того, посилався на те, що державним виконавцем не була розглянута належним чином його заява від 27 серпня 2012 року, надіслана на адресу державної виконавчої служби рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в якій стягувачем порушувалось питання про надіслання відповідних запитів з метою встановлення майна та майнових прав боржника.
В свої скарзі, що зареєстрована в суді 19 лютого 2013 року, стягувач ОСОБА_1 посилався на допущені на його думку державним виконавцем порушення Закону України «Про виконавче провадження», які вже викладені в попередній скарзі. Крім повторно викладених доводів, скаржник посилався на незаконність постанови державного виконавця від 30 грудня 2012 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що на його думку державним виконавцем не було реалізовано всіх передбачених законом заходів по примусовому виконанню рішення суду. А, крім того, державний виконавець не виконав вимоги ч.4 ст.20 Закону та не доручив проведення перевірки інформації про отримання боржником доходів у вигляді заробітної плати в іншій місцевості - ПП «Чіп і К» за адресою: Gолтавська область, м.Кременчук, вул.Дорошенка,4.
У зв'язку з цим, розглядаючи 22 лютого 2013 року повторну скаргу окремо від попередньої суду першої інстанції слід було визначити предмет оскарження, що також дотримано не було.
Як вбачається з журналів судових засідань, в судовому засіданні судом були дослідженні тільки матеріали провадження за скаргами. Матеріали виконавчого провадження судом не досліджувались. При цьому судом встановлювались факти про здійснені державним виконавцем заходи з відповіді Головного управління юстиції у Луганській області на скаргу стягувача ОСОБА_1 (а.с.222,239)
Не дослідивши в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження, суд першої інстанції фактично не перевірив доводи, викладені в скаргах стягувача, тому висновки суду першої інстанції не можна вважати законними та обґрунтованими.
Крім того, судом не дана оцінка щодо дотримання скаржником ОСОБА_1 строку звернення до суду зі скаргами з огляду на подану ним до суду заяву від 22 січня 2013 року про поновлення строку. (а.с.210)
За таких обставин відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, в зв'язку з чим аналіз обґрунтованості інших доводів апеляційної скарги є передчасним, оскільки вони повинні стати предметом нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 313-315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 08 лютого 2013 року та 22 лютого 2013 року скасувати і передати на новий розгляд до суду першої інстанції питання щодо розгляду скарг ОСОБА_1 в порядку статті 383 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та окремому касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя :
Судді: