Копія

Справа №1806/14474/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко О.В.

Номер провадження 22-ц/788/1016/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О.

Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Сибільової Л. О., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на її користь 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому обґрунтовує свої вимоги тим, що позивачка не надала суду доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, позивачці було відомо про умови праці та вона усвідомлювала можливість настання негативних наслідків для свого здоров'я, всі негативні аспекти праці в шкідливих умовах були компенсовані ОСОБА_3, не було доведено спричинення 25% втрати працездатності саме з вини відповідача, недосконалість технологій на підприємстві не свідчить про вину товариства.

Розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч.1 ст.308 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 01 січня 1988 року по 31 серпня 2010 року ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», правонаступником якого є ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе». Вказана обставина підтверджується копією трудової книжки, яка є на а.с.3-4.

Відповідно до акту №44 розслідування хронічного професійного захворювання від 20 грудня 2006 року ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етиології ІІ стадії у фазі загострення, емфізема легень першої та другої стадії, легенева недостатність ІІ ступеню, нейросенсорна туговухість другого ступеню.(а.с.7)

Як вбачається з акту №241 огляду МСЕК від 14 березня 2007 року ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати працездатності 35%. Копія вказаного акту є на а.с.40-43.

Згідно акту №196 огляду МСЕК від 16 березня 2011 року, за формою 157/о у ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етиології ІІ стадії у фазі загострення, емфізема легень першої та другої стадії, легенева недостатність ІІ ступеню, нейросенсорна туговухість другого ступеню, причиною якого стало проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу, загазованості, неефективності використання засобів індивідуального захисту, тривала робота в шкідливих та тяжких умовах праці (а.с.36-43).

Довідкою Сумської спеціалізованої МСЕК серії ПЗ №006493 від 16 березня 2011 року, копія якої є на а.с.13, було встановлено ступінь втрати працездатності ОСОБА_3 80% та другу групу інвалідності.

Встановивши, що ОСОБА_3 отримала професійне захворювання через те, що ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» не було створено належних умов праці на її робочому місці, внаслідок чого позивачка зазнала моральної шкоди, місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив позов та стягнув на її користь суму такої шкоди, яка відповідає обсягу заподіяних моральних страждань, їх характеру та тривалості, а також істотності вимушених змін у зв'язку з професійним захворюванням. Колегія суддів знаходить, що таке рішення місцевого суду відповідає вимогам ст.1167, 1168 ЦК України та ст.153, 237-1 КЗпП України.

Інвалідність, втрата ОСОБА_3 працездатності і, як наслідок фактична втрата з вини роботодавця нормальних життєвих зв'язків, вимушені зміни в її життєвих і виробничих стосунках, безперечно вимагає від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя, а тому посилання відповідача на відсутність доказів заподіяння моральної шкоди позивачці є необґрунтованими.

Вказівка апелянта на те, що позивачка була ознайомлена зі шкідливими умовами праці та знала про можливі шкідливі наслідки для свого здоров'я висновків суду не спростовують, оскільки не спростовують факту наявності вини роботодавця в неналежному забезпеченні безпечних та нешкідливих умов праці та не є підставою для позбавлення позивачки права на отримання відшкодування.

Доводи товариства про те, що досконалість виробництва, яка б забезпечувала відсутність шкідливого впливу на здоров'я робітників, від нього не залежить, не можуть бути взяті до уваги, оскільки на виконання вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган; умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці; власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Та обставина, що вібраційна хвороба, внаслідок якої позивачкою втрачено 25% працездатності, є професійним захворюванням та виникла у ОСОБА_3 внаслідок роботи в шкідливих, тяжких умовах праці та впливу вібрації підтверджується висновком МСЕК в акті №196 від 16 березня 2011 року. Тому доводи товариства про те, що відсутні докази вини відповідача у втраті 25% працездатності позивачки, є безпідставними та не спростовують висновку суду про наявність підстав для стягнення з товариства моральної шкоди на користь позивачки.

Таким чином, суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, у відповідності зі ст.212 ЦПК України дав оцінку зібраним доказам і вирішив спір згідно з законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно:

Суддя В.О. Маслов