Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов О.Ю

Доповідач - Ступіна Я.Ю.

Справа № 2-8/13

Провадження № 22ц/782/1569/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Ступіної Я. Ю.,

суддів: Коновалової В. А., Максюта І.О.,

при секретарі Скоробогатової Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13 березня 2013 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "Страхова група "ТАС" в особі Луганської філії та ОСОБА_4, за участю третьої особи: ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-

в с т а н о в и л а:

В грудні 2012 р. позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на такі обставини.

27.07.2012 року о 12-30 год. на паркувальному майданчику ТЦ «Епіцентр» на кв. Восточний в м. Луганську відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi L 200», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який належить ОСОБА_5, та автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, який належить йому - позивачу, внаслідок чого його автомобіль отримав механічні пошкодження. ТОВ «Автоцентр «Енергія» здійснило ремонт автомобіля на загальну суму 25 374,14 грн., з яких 10 542,74 грн. - вартість виконаних робіт з відновлювального ремонту, а 14 831,40 грн. - вартість запчастин.

Винним у скоєні ДТП визнаний ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС», яка сплатила ТОВ «Автоцентр «Енергія» частину вартості ремонту автомобіля - 16 762,57 грн., а йому ОСОБА_4 сплатив франшизу у розмірі 510 грн.

Оскільки залишилася не відшкодованою вартість ремонту автомобіля у розмірі 8 611,57 грн. та вартість банківських послуг у розмірі 8,61 грн., які були сплачені ним, то він просив стягнути ці суми з відповідачей.

Крім того, посилався на те, що внаслідок пошкодження автомобіля, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 5 000,00 грн., яку також просив стягнути з відповідачей.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 13 березня 2013 р. у задоволенні позову відмовлено за необгрунованістю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив таке рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» Бережной О.М. заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, тому згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України її неявка не перешкоджає розглядові справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2012 року о 12-30 год. на паркувальному майданчику ТЦ «Епіцентр» на кв. Восточний в м. Луганську відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi L 200», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який належить ОСОБА_5, та автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, який належить позивачу, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль позивача.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.08.2012р. винним у вчиненні цього ДТП визнаний ОСОБА_4

Відповідальність ОСОБА_4, як особи, яка правомірно володіла забезпеченим транспортним засобом - Mitsubishi L 200, державний номер НОМЕР_1, застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» в особі Луганської філії згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/3796114 від 14.07.2012 р., за яким страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого складає: за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшиза - 510 грн.

Матеріальний збиток, завданий позивачу, як власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_2, згідно звіту № 11/08/12 від 10.08.2012 р. ФОП ОСОБА_7 становить 17 272,57 грн. Протокол огляду транспортного засобу від 10.08.2012 р., який є складовою частиною звіту, був підписаний позивачем.

У зв'язку із настанням 27.07.2012 року страхового випадку позивачу сплачено: відповідачем ПрАТ «Страхова група «ТАС» - страхове відшкодування 16 762,57 грн. та відповідачем ОСОБА_4 - франшиза 510,00 грн.

Відмовляючи в задоволені позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд на підставі ст. 29 Закону „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961), виходив з того, що страхова компанія компенсувала позивачу суму відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, розрахованого згідно Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395 (далі Методика).

Такий висновок суду є законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 36 ч.7 Закону № 1961 рішення страховика про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Оскільки страхове відшкодування страховиком виплачено позивачу на підставі звіту № 11/08/12 від 10.08.2012 р. ФОП ОСОБА_7 з урахуванням зносу автомобіля, складеного згідно Методики, і таке рішення страховика не оскаржене позивачем, то суд обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відмовив позивачу у задоволені позову про відшкодування матеріальної шкоди зі страховика.

З огляду на положення ч.2 ст. 59 ЦПК акт дефектовкі автомобіля від 28.08.2012 року та акт виконаних робіт від 30.11.2012 р., складені ТОВ «Автоцентр «Енергія», на загальну суму 25 374,14 грн., з яких 10 542,74 грн. - вартість виконаних робіт з відновлювального ремонту, а 14 831,40 грн. - вартість запчастин, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, є неналежними доказами для підтвердження розміру матеріальної шкоди у зв'язку з пошкодженням автомобіля.

Відповідно до ст. 3 Закону №1961 обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон № 1961 має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Згідно ч.1, ч.2 ст.9 Закону № 1961 страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки за полісом ліміт відповідальності страховика 50 000,00 грн., а ним виплачено всього 16 762,57 грн., то страховик відшкодував позивачу шкоду в межах цього ліміту.

Тобто у суду були відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_4

Проте висновок суду про відмову позивачу у відшкодуванні моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 є необґрунтованим.

З огляду на положення ст.ст. 23, 1167 ЦК, з врахуванням вимог розумності та справедливості, характеру правопорушення відповідача, глибини душевних страждань позивача, приймаючи до уваги, що ДТП сталася напередодні весілля позивача, у зв'язку з чим він вимушений був витрачати час на документальне оформлення цієї події, колегія суддів вважає за необхідне розмір цієї шкоди визначити - 500 грн.

Відповідно до ст. 26-1 Закону № 1961 страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки позивач просив відшкодувати моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях у зв'язку із пошкодженням автомобіля, а не у зв'язку із ушкодженням здоров'я, то суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди зі страховика.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити: скасувавши його в частині відмови позивачу у відшкодуванні моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди на користь позивача - 500 грн.; в решті рішення суду залишити без змін.

На підставі ст.ст.22, 23, 1167, 1188, 1194 ЦК України, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13 березня 2013 р. змінити, скасувавши його в частині, якою відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500, 00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Cудді: