АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 2033/5975/12 Головуючий
Провадження№22-ц/790/3197/2013 1-ї інстанції: Бондарева І.В. Категорія: житлові Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Трішкової І.Ю.,
суддів: - Крилової Т.Г., Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстрації, третя особа - СГІРФО Фрунзенського РО ХМУ УМВС України в Харківській області, ОСОБА_6,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до суду з зазначеним посилаючись на те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 мешкає вона, відповідач та їх батько ОСОБА_6 Вказана квартира раніше належала ОСОБА_6. 05.03.2012 р. він подарував вказану квартиру позивачеві. Відповідач багато років поспіль не мешкав у спірній квартирі та у серпні 2011 р. вселився в квартиру разом з дружиною та їх дітьми без дозволу ОСОБА_6 Відповідач не сплачує комунальні послуги, зневажає позивача, морально пригнічує, у зв'язку з чим вона зі своїми дітьми не може вселитись и користуватись квартирою. В квартирі брудно, безлад. Відповідач забороняє ОСОБА_6 вільно користуватись всіма приміщеннями квартири, зокрема, заходити на кухню у будь-який час. Не вважає відповідача членом своєї сім'ї.
Позивачка вважає, що відповідач продовжує проживати в цій квартирі, не маючи на то підстав, оскільки договір найму між позивачем та відповідачем не укладався. Зазначає, що відповідач перешкоджає позивачеві та ОСОБА_6 користуватись квартирою, часто без їх згоди приводить незнайомих людей, вчиняє скандали та сварки, не дає спокою. Вимоги позивача звільнити квартиру ігнорує, що порушує позивача як власника, у праві володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Просить суд виселити відповідача та зняти його з реєстрації за вказаною адресою.
Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що він проживає у спірній квартирі півтора року з дозволу батька, разом зі своєю дружиною та 6 дітьми. ОСОБА_6 зловживає спиртними напоями, та безпідставно викликає міліцію. Позивачка не проживає у квартирі 15 років. Відповідач не пиячить, сторонніх жінок до квартири не приводить, дає батькові гроші для оплати комунальних послуг. Він з дружиною та дітьми займає ізольовані кімнати (№4 та №6), а батько - кімнату з балконом, бо він палить. З батьком у нього прохолодні натягнуті стосунки, але скандалів не має. У батька свій бюджет, окреме від них господарство. Дружина та діти відповідача зареєстровані за іншою адресою.
ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідач до серпня 2011 р. мешкав за місцем проживання дружини, не мав постійних заробітків, жили на державну дитячу допомогу. У серпні 2011 р. він з сім'єю таємно, у його відсутність, самовільно вселився до квартири. Вони його зневажають його та третують, погрожують відправити його до психіатричної лікарні. Квартира засмічена, відповідач та його дружина не прибирають у кімнатах, не сплачують за комунальні послуги, які значно зросли, оскільки споживаються усіма особами і нараховані за показниками встановлених лічильників, а не за тарифом на трьох зареєстрованих осіб. Комунальні послуги сплачує він (ОСОБА_6) та ОСОБА_4 Він займає середню (прохідну) кімнату, відповідач та його сім'я - дві інші, ізольовані. Йому не дозволяють заходити на кухню у будь-який час.. Відповідач навмисно погіршив свої житлові умови, оскільки мав у власності три квартири, які продав, але нічого замість них не купив. Такі ж пояснення ОСОБА_6 дав суду, допитаний у якості свідка.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 березня 2013 року позов задоволений.
ОСОБА_4 виселений з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення, із зняттям з реєстрації за вказаною адресою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також порушення прав неповнолітніх дітей.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 05.03.2012 р.
За вказаною адресою зареєстровані: позивач ОСОБА_5, її брат - відповідач ОСОБА_4 та їх батько ОСОБА_6
Фактично в спірній квартирі мешкають ОСОБА_6, ОСОБА_4, а також дружина відповідача - ОСОБА_8 та їх шестеро дітей, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2. Згідно пояснень сторін, ОСОБА_6 займає кімнату площею 17,1 кв.м., яка не є ізольованою, а сім'я ОСОБА_4 користується двома кімнатами - площею 10,6 кв.м. і 11,3 кв.м., які є ізольованими. За таких обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку, що доводи позивачки про неможливість її проживання у спірній квартирі, повністю доведені.
Крім того, суд встановив, що ОСОБА_4 не є членом сім'ї власника квартири - позивачки ОСОБА_5, оскільки вони не мають ані спільного бюджету, ані спільного господарства, між ними склались неприязні стосунки.
Зазначені обставини підтверджені у судовому засіданні як поясненнями сторін, свідків, а також копіями постанов про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4
Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з підстав, передбачених, ст.116 ЖК України, оскільки відповідач своїми діями (зокрема, протиправним вселенням своєї дружини без згоди власника житла), систематично порушує правила сумісного співжиття з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що робить неможливим їх проживання із ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки позов ОСОБА_5 був заявлений з інших підстав, а саме: порушення прав власника.
Права власника житлового будинку ( квартири) визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання та проживання інших осіб і розпоряджатися житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку( квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно, тобто права членів сім'ї власника на об'єкт власності є похідним від прав самого власника. З припиненням права власності особи на жиле приміщення члени його сім'ї також утрачають право користування цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Сторони не заперечували, що відповідач не є членом сім'ї ОСОБА_5, вселився до спірної квартири, оскільки був зареєстрований у цій квартирі раніше, перешкоджає ОСОБА_5 користуватись належною їй квартирою, а тому вимоги нового власника про усунення перешкод шляхом виселення грунтуються на законі.
Доводи ОСОБА_4 на те, що з ним проживають неповнолітні діти, а тому його виселенням зачіпаються інтереси малолітніх дітей, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи містять довідку з місця реєстрації дружини відповідача ОСОБА_8, згідно якої ОСОБА_8 та їх шестеро дітей зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, де за нии зберігається право користування жилою площею.
Крім того, суду надана копія рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 3 лютого 2012 року, яким ОСОБА_8 виселена зі спірної квартири.
На підставі викладеного, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 з інших підстав.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 березня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити з інших підстав.
Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, із зняттям з реєстрації за вказаною адресою.
Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий:
Судді: