Справа № 2-13/2012

Провадження № 22ц/782/1621/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючий:Кострицький В.В.,

судді: Сергєєвої С.В.,Стахової Н.В.,

при секретарі:Щуровій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційні скаргу ОСОБА_3 на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 01 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПСП «Хлібороб» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк», заборгованість за Кредитним договором № 142 від "НОМЕР_4" грудня 2006 року в сумі 465193,03 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_5, що є предметом іпотеки згідно іпотечного Договору - хлібопікарню № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за Кредитним Договором № 142 від НОМЕР_4.12.2006 року на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк» міцезнаходження 91011, м Луганськ , вул. Шелкового, 1, звернути стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6, що є предметом іпотеки згідно ипотечного договору, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з усіма приналежностями в рахунок погашення боргу за Кредитним Договором № 142 від НОМЕР_4.12.2006 року на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк», міцезнаходження 91011, м. Луганськ, вул. Шелкового, 1, звернути стягнення на рухоме майно, яке належить Приватному сільськогосподарському підприємству «Хлібороб», місце знаходження: с. Фрунзе, Слов'яносербського району Луганської обл., вул. Інтернаціональна, б. 157, що є предметом застави згідно Договору застави - комбайн: Енисей КЗС-950, випуску 2002 року, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, державний реєстраціний номер НОМЕР_1, в рахунок погашення боргу за Кредитним Договором № 142 від НОМЕР_4.12.2006 року на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк», стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» солідарно на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк» державне мито в розмірі 1700,00 грн. та витрати інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120,0грн., а всього 1820,00 грн.

Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 01 лютого 2012 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4, на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк заборгованість за Кредитним договором № 142 від "НОМЕР_4" грудня 2006 року в сумі 453 491 гривні 67 копійок, звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_5, що є предметом іпотеки згідно іпотечного Договору - хлібопікарню №3,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за Кредитним Договором № 142 від НОМЕР_4.12.2006 року на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк», звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору - квартиру АДРЕСА_2 з усіма приналежностями в рахунок погашення боргу за Кредитна Договором № 142 від НОМЕР_4.12.2006 року на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк", звернуто стягнення на рухоме майно, яке належить Приватному сільськогосподарському підприємству «Хлібороб», що є предметом

застави згідно Договору - комбайн: Енисей КЗС-950, випуску 2002 року, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, державний реєстраціний номер НОМЕР_1, в рахунок погашення боргу за Кредитним ,договором № 142 від НОМЕР_4.12.2006 року на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк», стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» на користь Публічного Акціонерного Товариства «Брокбізнесбанк" державне мито в розмірі 3400 гривень та витрати інформаційно-технічного забезпечення в сумі 240 гривен. Надано розстрочення виконання судового рішення ОСОБА_4.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 29 травня 2012 року рішення Стахановського міського суду Луганської області від 01 лютого 2012 року змінено, скасовано в частині надання розстрочення виконання судового рішення ОСОБА_4,ухвалено нове рішення яким відмовлено ОСОБА_5 у наданні розстрочки виконання судового рішення.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати частково рішення Стахановського міського суду Луганської області від 01 лютого 2012 року і постановити нове рішення,яким у позовних вимогах позивача до ОСОБА_6 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 відмовити. Відмовити позивачу у вимогах про стягнення з ОСОБА_6 солідарно судових витрат за пред'явлення позову. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_6 судові витрати сплачені за апеляційною скаргою.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не знайшов підстав для її задоволення. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень ст.ст. 3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу виниклих правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається з матеріалів справи, НОМЕР_4 грудня 2006 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 142 від НОМЕР_4 грудня 2006 p..Згідно до умов даного Договору Позивач надав Позичальнику - ОСОБА_4 кредит шляхом відкриття відкличної поновлюваної кредитної лінії в сумі 300 000 гривень з оплатою 20 % річних, додатковою угодою від 26.06.2008 р. відсоткова ставка встановлена в розмірі 22%, з 13.10.2008 у додатковою угодою встановлена ставка - 26% річних. Додатковими угодами від НОМЕР_4.12.2008 p., 13.2009 р. та 26.06.2009 p., термін дії кредитного договору було подовжено з кінцевим терміном повернення - 25 червня 2010 р.. Виконання зобов'язання по поверненню отриманого кредиту відповідно до кредитного договору № 142 від НОМЕР_4.12.2006 р. забезпечено заставою рухомого та нерухомого майна, яке належить третім особам на праві власності - майновим поручителям : ОСОБА_5 , ОСОБА_6, та ПСП «Хлібороб». В якості забезпечення вимог Позивача за вищезазначеним кредитним договором з майновим поручителем ОСОБА_5 22 лютого 2007 р. був укладений іпотечний договір. Предметом іпотеки є хлібопікарня № 3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.В якості забезпечення вимог Позивача за вищезазначеним Кредитним договором з майновим поручителем - Приватним сільськогосподарським підприємством «Хлібороб» в особі керівника ОСОБА_5 передано в заставу транспортний засіб - комбайн Енисей КЗС-950,2002 р. випуску, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_2, державний реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований в Слов'яносербській інспекції ДТН , свідоцтво про реєстрацію машин НОМЕР_5, виданого у Слов`яносербській інспекції ДТН 30.05.2005 р.з. згідно Договору застави транспортного засобу від 28.12.2006 року. В якості забезпечення вимог Позивача за вищезазначеним кредитним договором з майновим поручителем ОСОБА_6 29.01.2007 року був укладений іпотечний договір, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 з усіма приналежностями, яка належить ОСОБА_6 - майновому поручителю на підставі Договору купівлі-продажу. Для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків, були відкриті відповідні рахунки. Відповідно до умов Кредитного договору, Позичальник повертає Банку кредит не пізніше 25.06.2010 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного поточного місяця.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В порушення умов Кредитного Договору Позичальник - ОСОБА_4 від виконання зобов'язань ухиляється. Своєчасно не сплачувалися проценти за користування кредитом , про що свідчать виписки з особового рахунку Позичальника, та по закінченню строку дії договору не сплачена сума кредиту.

Згідно п. 5.1.1 іпотечних договорів Позивач має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання основного зобов'язання або його частини воно не буде виконано та отримати задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки.

Станом на 14 липня 2010 р. заборгованість ОСОБА_4 становить 465193,03 грн., у тому числи заборгованість за кредитом - 300000,00 грн., відсотками -125482,76 грн., пеня за відсотками - 34310,НОМЕР_4 грн., пеня за кредитом - 5400,00 грн.

За ч. 1 ст. 546 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. На підставі ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання , заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Посилання апелянта,на той факт що при винесенні рішення по справі в частині задоволення вимог банку про звернення стягнення на нерухоме майно-квартиру АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_6- майновому поручителю за кредитним договором , суд першої інстанції не врахував що збільшення процентної ставки за кредитним договором, а також збільшення строку дії кредитного договору між банком та позичальником , відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, що є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч.1ст. 559ЦК України є безпідставними, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів нове українське законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань.

Способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Необхідність використання способів забезпечення виконання зобов'язань пояснюється тим, що кредитор завжди мав суттєвий інтерес в тому, щоб бути впевненим у виконанні боржником зобов'язання, і в тому, щоб забезпечити собі відшкодування збитків, на які він має право у разі невиконання зобов'язання, а також кредитор завжди зацікавлений в тому, щоб спонукати боржника до своєчасного виконання зобов'язання під страхом невигідних для боржника наслідків у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. У ст.546 ЦКУ до способів забезпечення виконання зобов'язань віднесено неустойку, поруку, завдаток та заставу.

Відповідно до матеріалів справи, в якості забезпечення вимог Позивача за вищезазначеним кредитним договором з майновим поручителем ОСОБА_6 29.01.2007 року був укладений іпотечний договір, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 з усіма приналежностями, яка належить ОСОБА_6 - майновому поручителю,а не договір поруки як в апеляційній скарзі посилається відповідач.

Застава і порука є окремими видами забезпечення виконання зобов'язання. До договору іпотеки не можуть застосовуватися положення окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, а саме поруки. Майновий поручитель не є стороною основного договору, забезпеченого заставою (іпотекою). Він лише зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань в межах вартості переданого ним в заставу (іпотеку) майна.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в п.23 постанови №5 від 30.03.2012року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Доводи апелянта про необхідність застосування до виниклих правовідносин ст.578 ЦК України не обґрунтовано доказами порушень відповідної норми цивільного закону, прав подружжя або наявності прав подружжя на майно належне апелянту. Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду, оскільки не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.

Відповідно до положень ст..318 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне рішення Апеляційного суду Луганської області від 29 травня 2012 року залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315,318,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 01 лютого 2012 року залишити без змін. Рішення Апеляційного суду Луганської області від 29 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня оголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: