УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/1-327/12-к Головуючий у 1-й інст. Шульга О.М.
Категорія ч.3 ст.364, ч.1 ст.366 Доповідач Жизнєвський Ю. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Жизнєвського Ю.В.
суддів: Фоміна Ю.В., Широкопояса Ю.В.
за участі:
прокурора Каліновського О.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Житомирської області на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Заськи, Овруцького району Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,-
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, і призначено покарання за ч.3 ст.364 КК України, у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрішніх справ строком на 2 роки, з застосуванням ст.77 КК України, без конфіскації майна; за ч.1 ст.366 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрішніх справ строком на 1 рік.
За правилами ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрішніх справ строком на 2 роки, без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено "підписку про невиїзд".
Речові докази по справі: журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці Овруцької дистанції колії, оригінал постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, оригінали пояснень ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишено на зберігання в матеріалах справи.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 працюючи на посаді виконуючого обов'язки начальника лінійного пункту міліції на ст.Овруч лінійного відділу на ст.Коростень УМВС України на Південно-Західній залізниці, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, впродовж травня-липня 2010 року вчинив умисні злочини у сфері службової діяльності, а саме отримавши 20.05.2010 року від керівництва ЛВ на ст.Коростень матеріали по факту виявлення розкрадання деталей верхньої будови колії на перегоні Білокоровичі-Велідники та проводячи по ним перевірку в порядку ст.97 КПК України, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч ст.ст.3, 5, 10 Закону України «Про міліцію» , ст. ст.2, 97, 98 Кримінально-процесуального кодексу України (1960р.) та інтересів служби, з особистих інтересів - не бажаючи вжити заходів до розкриття злочину, а також в інтересах третіх осіб, які скоїли даний злочин, склав неправдиві офіційні документи - пояснення працівників Овруцької дистанції колії ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на підставі яких виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.07.2010 року по факту виявлення 20.05.2010 року розкрадання деталей верхньої будови колії на перегоні Білокоровичі -Велідники в зв'язку з відсутністю події злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу держави в особі правоохоронного органу - Міністерства Внутрішніх справ України.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 свою вину не визнає та просить скасувати вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2013 року, як незаконний, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Вважає вирок суду першої інстанції незаконним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказує, що в обвинуваченні не конкретизовано, які його дії спричинили істотну шкоду інтересам держави, яка полягає у підриві авторитету і престижу органів державної влади в особі МВС України, внаслідок чого останній не зміг належно захистити свої права. На думку апелянта, як досудове так і судове слідство було проведено поверхнево, однобічно, не об'єктивно з обвинувальним ухилом, без з'ясування фактичних обставин справи.
В апеляції прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Житомирської області просить вирок Коростенського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року скасувати.
Постановити новий вирок яким призначити ОСОБА_2 покарання:
за ч.3 ст.364 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки;
за ч.1 ст.366 КК України 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрішніх справ строком на 2 роки.
Відповідно до ст.70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого більш суворим у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки.
Відповідно до ст.54 КК України позбавити ОСОБА_2 спеціального звання «лейтенант міліції».
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 на досудовому слідстві у вигляді підписки про невиїзд змінити на взяття під варту із залу суду.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 та прокурора, які підтримали подані апеляції з наведених в них мотивів, перевіривши вирок суду в межах ст.365 КПК України (1960р.), колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 в скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст.364, ч.1 ст.366 КК України є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, які належно оцінені судом в їх сукупності. При призначенні покарання судом було дотримано вимоги ст. 65 КК України.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні зловживання службовим становищем та службовому підробленні не визнав, його вина повністю підтверджується сукупністю об'єктивних доказів, зібраних по кримінальній справі.
Так, твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що письмові пояснення працівники Овручської дистанції колії ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які вони дали особисто та власноручно їх підписали без будь-якого примусу спростовані останніми під час допиту помічником Коростенського транспортного прокурора та зазначили, що саме на прохання ОСОБА_2 вони підписали пояснення, які не відповідають обставинам справи, про що зазначено в протоколах допитів вказаних працівників в якості свідків і останні дали такі ж покази в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_4 показав, що на 34 км перегону Білокоровичі - Велідники було виявлено крадіжку підкладок та костилів. Дана крадіжка була виявлена бригадиром колії ОСОБА_5, який повідомив йому про це в телефонному режимі, а він в свою чергу повідомив про це дистанцію колії та ЛВ на ст. Овруч і виїхав на місце події де в цей час вже перебував бригадир колії ОСОБА_5 і ОСОБА_3. Потім приїхали працівники міліції, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_8, водій та ще хтось, хто саме він не пам'ятає. ОСОБА_2 з ними не було. Оскільки деталі було знайдено ним та бригадиром була написана розписка. Працівники міліції були до закінчення огляду, при цьому ОСОБА_2 на місці події не з'являвся. Через деякий час ОСОБА_2 зателефонував йому і повідомив, що розписка оформлена не вірно тому її слід переписати, а також потрібно оформити якийсь документ. ОСОБА_2 приїхав на ст. Велідники, де вони втрьох працювали і у кожного з них відібрав пояснення про місце скоєння крадіжки та про кількість викрадених деталей, які він прочитав поверхово. Спілкування проходило в пункті обігріву на 38 км, пікет 1. Пояснення в частині проведення ремонтних робіт не відповідали дійсності, оскільки на місці крадіжки ремонтні роботи не проводились, заміна шпал проводилася на 39 км. (а.с. 67-70, 326 зворот-327).
З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що він раніше працював бригадиром колії і в його обов'язки входило спостерігати та перевіряти цілісність колій. На 34 км перегону Білокоровичі-Велідники було виявлено відсутність підкладок та костилів про що він відразу ж повідомив ОСОБА_4, а також подзвонив в дистанцію колії і начальнику станції. Коли приїхали працівники міліції то в лісосмузі виявили викрадені деталі, які були складені у мішки та прикриті листям. Чи був присутній на місці події ОСОБА_2 не пам'ятає. З останнім він зустрічався пізніше, коли той приїздив до нього додому для написання якоїсь бумаги. Написав, що крадіжки не було, всі деталі знайдено та повернуто. Так написали щоб не шукати особу, яка вчинила викрадення деталей. Саме такі пояснення його попросив написати ОСОБА_2. Також ОСОБА_2 попросив його зателефонувати ОСОБА_3, щоб той також розписався в поясненнях. Він зателефонував ОСОБА_3 та попросив його приїхати. В його присутності ОСОБА_2 відібрав аналогічні пояснення у ОСОБА_3 (а.с. 58-61, 328-329).
З показань свідка ОСОБА_3 слідує, що він працює монтером колії ПЧ-11. На час даної події перебував у відпустці. Саме тоді йому зателефонував бригадир колії ОСОБА_5 та попросив приїхати розписатися у заяві. Він приїхав додому до ОСОБА_5 де побачив ОСОБА_2. Його попросили написати в поясненні, що підкладки не викрадали, щоб не порушувати справу. Дані пояснення написав ОСОБА_2, а він лише розписався і відразу ж поїхав додому. Дані пояснення він не читав (а.с. 62-66, 329).
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в судовому засіданні показали, що 20 травня 2010 року, після отримання повідомлення чергового по ст. Велідники про виявлення на 34 км. п 1-2 перегону "Білокоровичі-Велідники" крадіжки деталей верхньої будови колії, вони разом в складі слідчо-оперативної групи виїжджали на місце події. Неподалік від колії, в смузі відводу, були виявлені деталі верхньої будови колії. На місці події з участю ОСОБА_2 було задокументовано факт вчинення злочину. В подальшому по даному факту була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яка була скасована прокурором з порушенням кримінальної справи (а.с. 95-97, 101-106, 325 зворот-326, 332-333).
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що по факту вчинення крадіжки деталей верхньої будови колії на перегоні Білокоровичі - Велідники було направлено заяву працівникам ЛВ для прийняття заходів по виявленню злочинця та розслідування цієї справи. Про крадіжку повідомив виконуючий обов'язки колійного майстра ОСОБА_5, оскільки майстер на той час перебував у відпустці. В подальшому викрадені деталі були повернуті, тому підприємство надало довідку про відсутність заподіяних збитків. Йому відомо, що по даному факту була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, з даним рішенням вони погодились, тому підстав для його оскарження не мали (а.с. 92-94, 330-331).
З показань свідка ОСОБА_11 слідує, що на місці події виїхала оперативно-слідча група у складі слідчого, експерта, оперуповноваженого карного розшуку. За результатами проведеної перевірки було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. На його думку матеріали перевірки не містили ніякого резонансу, тому дане рішення було їм затверджено (а.с. 98-100, 331-332).
Також вина ОСОБА_2 підтверджується письмовими доказами по справі, а саме:
- копією відмовного матеріалу №102 по факту розкрадання деталей верхньої будови колії на перегоні Білокоровичі-Велідники, яке мало місце 20.05.2010 року за результатами перевірки якого ОСОБА_2 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.05.2010 року, яка була скасована Коростенським транспортним прокурором 23.06.2010 року з поверненням матеріалів для проведення додаткової перевірки. За результатами проведення додаткової перевірки ОСОБА_2 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.07.2010 року, остання ґрунтується на поясненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_3, пояснення яких, а також ОСОБА_4 долучено до відмовного матеріалу і які датовані 20.05.2010 року та 02.07.2010 року (а.с.8-30);
- постановою Коростенського транспортного прокурора від 16.09.2010 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи по факту крадіжки деталей верхньої будови колії за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України ( а. с 31-32);
- повідомленням Овруцької дистанції колії на адресу Коростенського транспортного прокурора про те, що працівниками дистанції колії 19.05.2010 року роботи на 34 км пк 1-2 не проводились та витягом із журналу обхідників за 19-20 травня 2010 року, що спростовує доводи сторони захисту про відсутність факту крадіжки та залишення даних деталей працівниками колії після проведення ремонтних робіт (а.с. 35-37);
- повідомленням Овруцької дистанції колії від 31.05.2010 року №869 про вчинення крадіжки невідомими особами деталей верхньої будови колії: 44 підкладок та 176 костилів та довідкою про вартість вказаних деталей (а.с.39-40);
- наказом (розпорядженням) №189 від 18.05.2010 року про надання відпустки ОСОБА_3 з 24.05.2010 року по 08.07.2010 року, який спростовує показання підсудного про відібрання пояснень у ОСОБА_3 за місцем роботи останнього 02.07.2010 року (а.с.46);
- функціональними обов'язками начальника ЛПМ на ст. Овруч ЛВ на ст. Коростень, згідно яких ОСОБА_2 зобов'язаний організовувати роботу по дотриманню обліково-реєстраційної дисципліни при прийомі заяв та повідомлень про злочини; забезпечувати здійснення повноважень, функцій та завдань у сфері боротьби зі злочинністю; приймати участь у розкритті злочинів на дільниці обслуговування; вживати заходів щодо запобігання та припинення злочинів і правопорушень на дільниці обслуговування, тощо (а.с 115);
- речовими доказами: оригіналом постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, оригіналами пояснень ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.161-166).
А отже посилання засудженого ОСОБА_2 в апеляції на те, що в обвинуваченні не конкретизовано, які його дії спричинили істотну шкоду інтересам держави, яка полягає у підриві авторитету і престижу органів державної влади в особі МВС України, а також на те, що досудове та судове слідство було проведено поверхнево, однобічно, не об'єктивно, з обвинувальним ухилом без з'ясування фактичних обставин справи є необґрунтованим та не відповідає матеріалам справи.
Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги прокурора.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_2 суд врахував особу останнього, який характеризується позитивно, на спеціалізованих обліках не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має малолітню дитину і дійшов вірного висновку, що виправлення та перевиховання його можливе без ізоляції від суспільства і обрав покарання, відповідно до санкцій статей, які передбачають відповідальність за вчинені ним злочини у виді позбавлення та обмеження волі та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст.75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, що буде справедливим, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових злочинів та правильно, відповідно до положень ст.77 КК України, не призначив передбачений санкцією ч.3 ст.364 КК України, як обов'язковий додатковий вид покарання - конфіскацію майна, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування або зміни вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2013 року не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960р.), колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та Коростенського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Житомирської області залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2013 року відносно ОСОБА_2 без змін.
Судді: