ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2013 р. Справа № 902/393/13

Провадження № 14/902/24/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлової Т.С.,

представників сторін:

позивача: Гороховської А.О., довіреність № б/н від 01.01.13, паспорт серії СМ 731970 виданий Ямпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 04.10.2005 року ;

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" (вул. М. Раскової, 23, оф. 704, м. Київ, 02660)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Вінницький агрегатний завод" (вул. Кірова, 16-Б, м. Вінниця, 21000)

про стягнення заборгованості 63 665,30 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Вінницький агрегатний завод" 63665,30 грн. заборованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів №05/11/09 від 05.11.2009р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.03.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/393/13-г з призначенням її до розгляду.

В судове засідання на визначену дату (25.04.2013р.) з'явилася представник позивача (Гороховська А.О.), яка позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Натомість, представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він був повідомлений ухвалою суду від 09.04.2013 року, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення ТОВ "Торговий дім" Вінницький агрегатний завод" про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, відтак ухвалив провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.11.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Вінницький агрегатний завод" укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів №05/11/09 (а.с. 9-12).

Згідно із п. 3.1 Договору відповідач здійснює 100% передоплату в розмірі заявленого об"єма перевезення вантажу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок екпедитора на підставі виставлених рахунків на протязі п"яти банківських днів.

Відповідно до умов договору позивач в період червня-липня 2012р. виконав взяті на себе зобов'язання по транспортно-експедиторському обслуговуванню експортно-імпортних і транзитних вантажів, що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) №00000899 від 30.06.2011р. на суму 31917 грн. та №00000989 від 20.07.2011р. на суму 28991 грн. (а.с. 14-15).

Поряд з цим, позивачем виставлені рахунки на оплату за надані послуги, а саме: рахунки №00000899 від 30.06.2011р. на суму 31917 грн. та №00000989 від 20.07.2011р. на суму 28991 грн. (а.с. 16-17), які залишились відповідачем не оплаченими.

В зв'язку із не проведенням відповідачем розрахунків за надані послуги, позивачем на його адресу надсилалася претензія про сплату заборгованості від 25.10.2012р. (а.с. 18-19).

Відповідач отримавши вказану претензію, сплатив позивачу в рахунок часткового погашення заборгованості згідно виставленого останнім рахунку №00000899 від 30.06.2011р. 438 грн., що підтверджується копією банківської виписки (а.с. 25).

Однак відповідачем, як стверджує позивач у позові, погашення решти заборгованості за наданні йому послуги здійснено так і не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 60470 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З моменту укладення сторонами договору №05/11/09 від 05.11.2009 р., між ними виникли зобов'язання, які регулюються Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 64470 грн. боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Разом з тим, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2355 грн. 30 коп. пені за період з 02.11.2012 року по 05.02.2013 року, 477 грн. 3% річних за період з 02.11.2012р. по 05.02.2013р. та 262 грн. інфляційних втрат за період жовтня 2012р. по січень 2013р.

Розглянувши дані вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.4 Договору уразі прострочення замовником терміну оплати у нього наступає відповідальність у вигляді пені в розмірі 0.1 % від суми прострочення платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення за кожен день від суми прострочення.

Суд надаючи оцінку правильності визначеного позивачем періоду нарахування пені з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та положень п. 3.1 Договору, згідно із яким відповідач здійснює 100% передоплату в розмірі заявленого об"єма перевезення вантажу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків на протязі п"яти банківських днів, встановив, що вказаний період нарахування пені позивачем визначено невірно, оскільки пеня має нараховуватися в періоди з 08.07.2011р. по 28.07.2011р. з суми заборгованості 31917 грн., з 29.07.2011р. по 26.11.2011р. з суми заборгованості 60908 грн. та з 27.11.2011р. по 28.01.2013р. з суми заборгованості 60470 грн.

Відтак, здійснивши обрахунок пені у правильному періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив її розмір, який значно перевищує заявлений позивачем, однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягає пеня саме у заявленому позивачем розмірі 2355 грн. 30 коп.

Поряд з цим, здійснивши обрахунок 3% річних у вказаних позивачем періодах за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив 3% річних в розмірі 477 грн. 13 коп., однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду також немає, до стягнення підлягає 3% річних саме у заявленому позивачем розмірі в сумі 477 грн.

Поряд з цим, перевіркою за допомогою програми "Ліга.Закон" розрахунку інфляційних втрат, втому числі, що стосується періодів їх нарахування, судом виявлено помилки, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом частково в сумі 181 грн. 41 коп. В задоволенні заявлених позивачем до стягнення решти інфляційних втрат в розмірі 80 грн. 59 коп. суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, так як спір доведено до суду з вини останнього.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Вінницький агрегатний завод" (вул. Кірова, 16-Б, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 35370339) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" (вул. М. Раскової, 23, оф. 704, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 35122124) 60470 грн. боргу, 2355 грн. 30 коп. пені, 477 грн. 3% річних, 181 грн. 41 коп. інфляційних втрат та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 80 грн. 59 коп. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Кірова, 16-Б, м. Вінниця, 21000)