АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц /796/3922/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Волошиної В.М.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана її представником ОСОБА_3, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 27 липня 2012 року по справі за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення несплачених процентів та нарахованої пені,

встановила:

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 27 липня 2012 року по справі за позовом кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення несплачених процентів та нарахованої пені.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, оскільки справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, не підлягають розгляду третейським судом. Крім того, посилається на те, що суму заборгованості за даним договором з неї було вже стягнуто рішенням третейського суду від 21.05.2010 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 - відмовлено, рішення у справі № 268/12 за позовом КС «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення несплачених процентів та нарахованої пені залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву про скасування рішення третейського суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що кредитний договір, укладений 26.10.2007 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4, є договором про надання споживчого кредиту, а тому останній є споживачем послуг кредитної спілки. Відповідно до Закону України «Про третейські суди», третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку ( кредитної спілки).

В судове засідання сторони та їх представники не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання апелянта про відкладення судового засідання судом відхилено як необґрунтоване, та визнано за можливе розглянути справу у відсутності апелянта та її представника.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 27.07.2012 року, суд першої інстанції виходив із того, що зазначене рішення прийняте третейським судом в межах повноважень третейського суду, відповідно до третейської угоди та в порядку, встановленому законом. В даному випадку третейським судом було розглянуто вимогу кредитної спілки щодо невиконання зобов'язань за кредитним договором, а не справу у спорі щодо захисту прав споживачів кредитної спілки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його законним, обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2007 року між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_4 як позичальником, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як поручителями, було укладено кредитний договір № В-48/0186/07/80/05, за яким кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 23 500 грн. на строк до 26.08.2012 року, зі сплатою процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з розрахунку 0,164% на день.

Також 26.10.2007 року між вказаними сторонами було укладено договір поруки, відповідно до якого поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зобов'язались солідарно з позичальником відповідати перед кредитодавцем за виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору.

Додатковою угодою до кредитного договору від 26.10.2007 року сторони домовились, що всі спірні питання, пов'язані з виконанням кредитного договору вирішуватимуться шляхом розгляду їх постійно діючим третейським судом відповідно до регламенту третейського суду ( а.с. 11).

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 21.05.2010 року було задоволено позов Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання за кредитним договором. Вказаним рішенням стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму нарахованої пені та заборгованість по процентах, що виникла станом на 05.05.2010 року.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 27.07.2012 року, що оскаржується ОСОБА_2, задоволено позовні вимоги КС «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення несплачених процентів та нарахованої пені.

Зазначеним рішенням з відповідачів стягнуто солідарно на користь позивача суму несплачених процентів за період з 06.05.2010 року по 12.05.2012 року в розмірі 15 907 грн. 11 коп.; суму нарахованої пені за той же період в розмірі 48 657 грн. 13 коп., суму витрат на правову допомогу - 7200 грн., суму сплаченого третейського збору - 700 грн., а всього - 72 464 грн. 24 коп.

Статтею 51 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, в разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Частиною 2 вказаної статті визначено перелік підстав, з яких рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване компетентним судом, зокрема, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; якщо рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Статтею 389-5 ЦПК України також визначений вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, зокрема, рішення третейського суду може бути скасоване у разі, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону (п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

У спорі, який був розглянутий третейським судом 27.07.2012 року, за захистом свого порушеного майнового права шляхом солідарного стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за кредитним договором з позовом до третейського суду звернулась кредитна спілка.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що третейський суд вийшов за межі своєї компетенції у зв'язку з непідвідомчістю третейським судам справ у спорах щодо захисту прав споживачів, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.

Пленум Верховного Суду України в пп. 1, 6 Постанови від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснив, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фiзична особа), котрий придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Отже, Пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що позовна заява про захист прав споживача подається саме споживачем, у разі порушення його прав, передбачених ст. ст. 4-15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 3 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. При цьому відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» банк не є споживачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки кредитна спілка «Центр фінансових послуг» звернулась не з позовом щодо захисту прав споживачів, а з позовом про стягнення заборгованості, захищаючи своє порушене право у договірних правовідносинах.

Отже, доводи апелянта про те, що при ухваленні рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов'язок» від 27.07.2012 року були порушені вимоги п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», є необґрунтованими, оскільки кредитна спілка не є споживачем, а тому її звернення з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до третейського суду не може вважатись спором щодо захисту прав споживачів, адже підставами позову є невиконання умов договору, а не порушення Закону України «Про захист прав споживачів».

Інші доводи апеляційної скарги не містять визначених законом підстав, за яких рішення третейського суду може бути скасоване, а тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду від 25.01.2013 року - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: