Справа № 2601/21074/12

Провадження №: 2-а/752/29/13

УХВАЛА

16.04.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Полякової Л.В.,

при секретарі Фаренюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління по нарахуванню та виплаті Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

29.03.2011 року позивач пред'явив в Окружний адміністративний суд м. Києва позов до Кабінету Міністрів України, Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2011 року було відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2012 року роз'єднано позовні вимоги до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів в окреме провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2012 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів передано на розгляду Голосіївського районного суду м. Києва. Вказана ухвала набрала законної сили згідно ухвали колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2012 року.

16.01.2013 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом І категорії ІІ групи по захворюванню, пов»язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, однак в зазначеному розмірі її не отримує, щомісячну допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування, грошові компенсації за невикористані путівки санаторно - курортного лікування за 2007 -2012 роки та стягнення моральної шкоди. У відповідь на звернення позивача, відповідачі відмовили у здійсненні належних йому виплат, пославшись на здійснення нарахування та виплати пенсій і допомоги і відповідності до вимог чинного законодавства.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив визнати дії та бездіяльність відповідачів протиправними та зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок та виплати належних йому виплат за період з 15.06.2000 року по день ухвалення рішення суду, просив поновити пропущений строк посилаючись на свою юридичну необізнаність щодо порушеного права, положення Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, відсутність часу на захист порушеного права у зв'язку із хворобами.

В судовому засіданні представники відповідачів управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат просили вимоги позивача за період з 15.06.2000 року до 29.09.2010 року залишити без розгляду у зв'язку пропуском шестимісячного строку звернення до суду, посилаючись на те, що протягом всього періоду часу позивач отримував встановлені йому соціальні виплати, жодних заперечень щодо їх розміру не висловлював та не був позбавлений можливості знати про належні йому виплати, оскільки всі нормативно -правові акти є офіційно оприлюдненими, і позивач мав змогу з ними ознайомитися з приводу розміру належним йому виплат.

Крім того, представником Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації подані заперечення, в яких також просить залишити вимоги за період з 15.06.2000р по 2011 рік без розгляду.

Представник управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та відповідно до ст. 128 КАС України не перешкоджає слуханню справи без його участі.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому залишенню без розгляду з наступних підстав.

Згідно ст. 5 ч. 2 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ст. 99 ч. 2 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 29.03.2011 року. Разом з тим в позовній заяві позивач просить суд визнати дії та бездіяльність відповідачів протиправними та зобов'язати здійснити дії за період з 15.06.2000 року по день ухвалення рішення суду.

За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов заявлений позивачем за межами строку звернення до адміністративного суду, тобто позивач пропустив шестимісячний строк, що встановлений для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Посилання відповідача на юридичну необізнаність щодо порушення свого права не є поважною причиною пропуску шестимісячного строку для звернення до суду, оскільки настання юридичних наслідків не перебуває в залежності від знання чи незнання закону учасниками правовідносин. Позивач не був позбавлений права звернутись за правовою допомогою та здійснити його захист у строки та спосіб, визначений законом. Крім того, безпідставним є посилання позивача на застосування положень Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, оскільки її дії не розповсюджується на даний вид спірних правовідносин та Конвенцію про захист прав та основоположних свобод людини, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких -не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства»від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі»від 19 червня 2001 року.

Крім того, позивачем не надано доказів, якими підтверджується неможливість захисту свої прав у зв'язку із хворобою.

Оскільки позов подано після закінчення строків звернення, за відсутності підстав для їх поновлення, суд вважає, що є підстави для залишення позовної заяви без розгляду частково, а саме: в частині заявлених позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління по нарахуванню та виплаті Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити ти певні дії за період з 15.06.2000 року по 28.09.2010 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 100 КАС України,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління по нарахуванню та виплаті Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії за період з 15.06.2000 року по 28.09.2010 року - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів після її постановлення до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя