Справа № 303/1487/13-ц
2/303/1013/13
Номер рядка стат.звіту-55
РІШЕННЯ (Заочне)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2013 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Заболотного А.М.
при секретарі Палінчак В.П.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа районний відділ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він домовився з власником автомобіля ОСОБА_4 щодо придбання цього авто марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1. Вони домовилися усно про купівлю-продаж автомобіля та щоб продати автомобіль, вони дійшли згоди оформити довіреність на користування вказаним автотранспортом. Позивача на той час такий варіант влаштовував, бо він думав, що цього цілком достатньо для укладення договору купівлі-продажу. На виконання договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 20.10.2006 року передав ОСОБА_4 гроші у розмірі 20000 Євро, факт передачі яких, був оформлений між ними у простій письмовій формі у вигляді розписки від 20.10.2006 року, написаній та підписаній власноручно власником автомобіля та ним. Отже між ними фактично було укладено договір купівлі-продажу автомобіля у простій письмовій формі. Він забрав автомобіль та став ним користуватися у своїх цілях, вважав його своєю власністю, купував запасні частини, проводив ремонти, ТО. Згодом збирався його переоформити, але коли звернувся до Мукачівського МРЕВ УДАІ УМВС України в Закарпатській області для того, щоб дізнатися яка процедура переоформлення автотранспортного засобу та який перелік документів для цього необхідний, йому повідомили, що він не може переоформити на себе автомобіль, оскільки на даний автомобіль накладено арешт районним відділом ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції. У зв’язку з тим, що він опинився у такому становищі, коли не може розпорядитися майном, за яке заплатив гроші і яке фактично належить йому, він вимушений звернутися до суду за захистом свого права.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав із аналогічних викладеним у позовній заяві підстав.
Відповідач в судове засідання не з’явився за невідомих причин. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою в порядку ст. 74 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Причини своєї неявки відповідач суду не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та за згодою позивача відповідно до ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України ухвалити заочне рішення.
Представник третої особи в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника третої особи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст. 215, 225, 226 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 171338, виданого Мукачівським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України 28.04.2006 року.
20.10.2006 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1. Згідно з письмовою розпискою ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 за спірний автомобіль 20000 Євро, а ОСОБА_4 зобов’язався на першу вимогу позивача переоформити документи на автомобіль. 11.05.2006 року ОСОБА_4 надав нотаріально засвідчену довіреність від 11.05.2006 року, реєстровий № 783, якою уповноважив ОСОБА_3 користуватися належним йому автомобілем марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1. Крім того, відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу від 20.06.2006 року ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 спірний автомобіль. При зверненні до органів УДАІ УМВС України в Закарпатській області позивачу стало відомо, що районним відділом ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на майно ОСОБА_4 в тому числі й автомобіль марки Renault, який належить йому.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були виконані всі умови договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Згідно з вимог ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Статтями 391, 392 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З врахуванням вищенаведених вимог закону, фактично між сторонами був укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1, хоча із порушенням вимог, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, а довіреність видана ОСОБА_4 на ім’я позивача, є лише удаваним правочином, з метою приховати інший правочин, а саме договір купівлі-продажу. Вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідків у вигляді визнання його недійсним, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то й до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається те, що позивач придбав у власність автомобіля марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1, здійснював його технічне обслуговування, що підтверджується справкою про проведення ремонту та платіжними квитанціями від 15.01.2010 року, а тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на автомобіль підлягають задоволенню.
Як вбачається з карток арешту транспортного засобу марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1, а також постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 16031729 від 10.05.2010 року, ВП № 33092272 від 11.10.2012 року, ВП № 22399025 від 17.11.2010 року та ВП № 26348987 від 09.06.2011 року, районним відділом ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції було накладено арешт на спірний автомобіль.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Накладенням арешту на автомобіль марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1 обмежено у здійсненні його права власності.
З урахуванням наведеного, позовна вимога в частині звільнення Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1 з-під арешту також підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 223, 225, 226, 294 ЦПК України, ст.ст. 218, 235, 328, 391, 392, 629, 655 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1.
Зняти арешт, накладеного постановами державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 16031729 від 10.05.2010 року, ВП № 33092272 від 11.10.2012 року, ВП № 22399025 від 17.11.2010 року та ВП № 26348987 від 09.06.2011 року, з автомобіля марки Renault, 1998 року випуску, шасі № VF611GTA100002800, д.н.з. НОМЕР_1.
На рішення суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.М.Заболотний