АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3567/13 Головуючий у 1-й інстанції - Похваліта С.М.

Категорія - 27 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.

при секретарі Качур Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 листопада 2011 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 12568,82 доларів США та 1940,60 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 5864185 від 16 листопада 2007 року (далі - Кредитний договір), ОСОБА_1 отримала у позивача кредит у розмірі 15900,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,90 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 листопада 2022 року (а.с.15-19).

Позивач належним чином виконав звої зобов'язання за Кредитним договором, відкривши відповідачці позичковий рахунок та надавши обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується копією меморіального ордеру № 370544840 від 16 листопада 2007 року (а.с.23).

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язувався здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1, який підписаний сторонами (а.с.20-22).

Умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом встановлені п.п.1.3,3.1, 3.3 Кредитного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, починаючи з 17 травня 2010 року відповідачкою не виконувалися зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, а з 16 січня 2011 року відповідачка припинила належним чином виконувати зобов'язання щодо вчасної сплати за відсотками, нарахованими за користування кредитом, у зв'язку з чим, станом на 31 серпня 2011 року виникла заборгованість по кредиту, яка складає 12568,82 доларів США та 1940,6 грн. та складається з: 11176,84 доларів США - заборгованість за кредитом; 60,83 доларів США - заборгованість по нарахованим процентам; 512,04 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту; 819,11 доларів США - прострочена заборгованість по процентам; 396,6 гривень - пеня за несвоєчасне виконань зобов'язань по кредиту; 276,66 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по погашенню процентів; 1267,34 гривень - штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно кредитного договору (а.с.7-8).

Виходячи із зазначених обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 553, 554, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за Кредитним договором.

Також судом у відповідності до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України правильно вирішено питання про стягнення з відповідачки на користь позивача понесених та документально підтверджених судових витрат.

Доводи апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності права позивача на звернення до суду з вимогою дострокового стягнення кредиту не відповідають порядку, визначеному умовами п. 3.5.7 Кредитного договору, оскільки відповідачка не була належним чином повідомлена позивачем про вимогу банку щодо дострокового повернення кредиту, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.29 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (далі - постанова Пленуму), при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачкою повідомлення-вимоги позивача від 03 серпня 2010 року про дострокове повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом, на думку колегії суддів не може свідчити про відсутність у позивача підстав для звернення до суду за захистом своїх прав.

Як убачається з матеріалів справи, з позовом до суду позивач звернувся 20 вересня 2011 року. Відповідачка з позовними вимогами була згодна, що підтверджується її письмовою заявою від 10 листопада 2011 року (а.с.40).

Доказів погашення заборгованості за Кредитним договором відповідачка суду не надала.

Доводи апеляції, що суд першої інстанції, присудивши до стягнення з відповідачки суми заборгованості за Кредитним договором у розмірі 12568,82 долари США, у резолютивній частині рішення не зазначив цю суму у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що банк як фінансова установа, отримав у встановленому ст.ст. 19,47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, уклав з відповідачкою Кредитний договір, предметом якого була грошова сума 15900,00 доларів США.

У позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість за Кредитним договором в іноземній валюті.

Відповідно до п.12 розяснень постанови Пленуму у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст. 533 ЦК України.

Рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді