Справа № 2/1203/41/12
Провадження № 22ц/782/65/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Сергєєвої С.В.
Суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
при секретарі: Щуровій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 07 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (треті особи - Виконавчий комітет Артемівської районної у м. Луганську Ради, ОСОБА_4) про визнання держактів недійсними, визначення меж земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 07 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (треті особи - Виконавчий комітет Артемівської районної у м. Луганську Ради, ОСОБА_4) про визнання держактів недійсними, визначення меж земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено за необґрунтованістю.
ОСОБА_1 не погодився із вказаним рішенням, вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину на 53/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину від 20.07.2000 р., зареєстрованого в МКП БТІ м. Луганська 10.08.2000 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали 47/100 частини домоволодіння. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 позивачем та ОСОБА_4 не приватизована. Відповідачі проживають та є власниками домобудівлі за адресою: АДРЕСА_1 та є власниками зазначеної земельної ділянки згідно державних актів на право власності на землю від 10.04.2005 р. серії ЯБ-456068 на ім`я ОСОБА_3 та серії ЯБ-8456333 на ім`я ОСОБА_2 Вказані державні акти видані відповідачам на земельну ділянку площею 141 кв.м на підставі рішення виконавчого комітету Артемівської районної Ради № 169/2 от 04.02.2005 р.
02.11.2004 року був складений акт узгодження меж земельної ділянки, який був підписаний суміжними землекористувачами по АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 та по АДРЕСА_2 ОСОБА_7, які не заперечували проти встановлення меж в такому розмірі та приватизації земельної ділянки відповідачів. Позивачем вказаний акт не підписаний.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо визнання державних актів на право власності на землю недійсними, суд виходив з того, що рішення ХХХП сесії IV скликання Артемівської районної ради у м. Луганську від 04.02.2005 р. № 169/2 згідно якого відповідачам ОСОБА_2 видані відповідні державні акти на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 є чинним на даний період часу, не визнано не законним, не скасовано у судовому порядку, та питання щодо його скасування позивачем в позові взагалі не ставилося. У зв`язку з цим, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо визначення маж його земельної ділянки та земельної ділянки відповідачів, оскільки позивач не є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, відповідачі є власниками земельної ділянки згідно державних актів на право власності на землю від 10.04.2005 р. серії ЯБ-456068 на ім"я ОСОБА_3 та серії ЯБ-8456333 на ім"я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, рішення на підставі якого відповідачам видані державні акти на право власності на землю не оскаржено, не скасовано і є чинним в теперішній час. Окрім того, суд не може своїм рішенням встановлювати межі суміжного землекористування, оскільки це не входить до компетенції суду, суди з цих питань тільки розглядають спори у разі незгоди з прийнятим з приводу встановлення меж земельних ділянок рішення органу місцевого самоврядування або про усунення перешкод у землекористування у разі порушення раніше встановлених меж земельних ділянок.
Що стосується вимог позивача щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд також дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки вважає, що в цій частині позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог, не надано доказів порушення його прав відповідачами, враховуючи той факт, що висновками експертизи підтверджено, що самозахват земельної ділянки АДРЕСА_1 з боку відповідачів відсутній.
Судова колегія вважає зазначені висновки суду першої інстанції обґрунтованими та здійсненими на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права, повного та все бічного дослідження доказів, наданих сторонами у відповідності до положень ст.. 212 ЦПК України в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги у повному обсязі відповідають доводам, наданим відповідачем в запереченнях проти позовних вимог при розгляді справи в суді першої інстанції, були розглянуті судом, враховані і вмотивовано у відповідності з законом відхилені судом при ухвалені оскарженого рішення.
Таким чином зазначених висновків вони не спростовують, та не можуть бути підставою для скасування рішення та відмови у за задоволенні позову.
Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 28.06.1995 року, яким конкретні межі користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого в користування ОСОБА_1 виділено 237 кв.м, а ОСОБА_4 - 107 кв.м не можна брати до уваги, оскільки це рішення було досліджено судом у якості доказу по справі, а обставини, які цим рішенням було встановлено ніким не оскаржувались.
Ствердження апелянта щодо незаконності акту узгодження меж земельної ділянки від 02.11.2004 року, який був підписаний ОСОБА_4 та ОСОБА_7, судова колегія не вважає підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_4 є співвласником суміжної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а тому посилання апелянта не те, що ОСОБА_4 не мав права його підписувати, оскільки цей акт не стосується саме його земельної ділянки, не можна розцінювати як підставу для визнання акту незаконним, окрім того, позивачем таке питання взагалі не ставилось.
Доводи апелянта щодо незаконності державних актів на право власності на землю від 10.04.2005 р. серії ЯБ-456068 на ім`я ОСОБА_3 та серії ЯБ-8456333 на ім`я ОСОБА_2, виданих на підставі рішення виконавчого комітету Артемівської районної Ради № 169/2 от 04.02.2005 р., вже були предметом дослідження суду першої інстанції, і не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки це рішення ніким не оскаржувалось, не скасовано і є чинним в теперішній час.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду і не дають підстав вважати оскаржуване рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку щодо необхідності відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 07 грудня 2012 року.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,314,316 ЦПК України судова колегія ,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 07 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: