Справа № 1227/9180/2012
Провадження № 22ц/782/553/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
Головуючого: Стахової Н.В.
суддів: Кострицького В.В., Сергєєвої С.В.
при секретарі : Щуровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Сєвєродонецької міської ради
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 січня 2013 року
по справі за позовом Сєвєродонецької міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_1, Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю у Луганській області про знесення самовільного будівництва,-
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2011 року Сєвєродонецька міська рада звернулася до суду із указаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем ОСОБА_3 здійснено самовільне виконання реконструкції квартири АДРЕСА_1 та влаштування балкону до квартири без оформлення дозвільної документації у встановленому законодавством порядку. Інспекцією державного архітектурно -будівельного контролю у Луганській області ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 97 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Допущені відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка є власником квартири, порушення не усунуто. Позивач просить зобов'язати відповідачів демонтувати за власний рахунок самочинно зведену прибудову до квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області 11 січня 2013 року у задоволенні позову Сєвєродонецької міської ради було відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду першої інстанції, та ухвалити у справі нове рішення, яким зобов'язати відповідачів здійснити перебудову самовільно прибудованого балкону до квартири АДРЕСА_1 шляхом демонтажу крівлі до рівня підлоги її квартири № 80.
Апелянт Сєвєродонецька міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить в апеляційній скарзі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представники Сєвєродонецької міської ради та Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Луганській області у судове засідання не з»явилися, про час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені, про що свідчать розписки про отримання судових повісток.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 апеляційну скаргу щодо перебудови балкону, а саме демонтажу крівлі не визнали, як не визнали апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, що беруть участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відсутня технічна можливість перебудови та, що необхідно використати крайню міру для поновлення порушеного права. Крім того, не доведено порушення прав третьої особи ОСОБА_1 як власника сусідньої квартири.
Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам та суперечать закону.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 ( Т. 1, а.с.137).
17 грудня 2012 року інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Луганській області було проведено позапланову перевірку додержання законодавства громадянином ОСОБА_3 при влаштуванні балкону за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами перевірки було встановлено, що закінчений будівництвом об'єкт - реконструйована квартира (влаштовано балкон та перенесено санвузол) експлуатується без вводу в експлуатацію, чим порушено вимоги п.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 14.04.2011 року № 461.
За підсумками перевірки щодо ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та винесено приписи від 09.01.2013 р. та 14.01.2013 р., в яких зазначено, що проект розроблено ВАТ «Сєвєродонецький «Азотбуд» на підставі ліцензій АБ № 204278 та здійснено з порушенням норм та правил, а саме: розроблення проекту проектною організацією здійснено без отримання вихідних даних (відсутні архітектурно - планувальне завдання на проектування, технічні умови). При розробленні проекту рівень покрівлі прибудованого балкону перевищує позначку підлоги квартири другого поверху. Розмір конструкції балкону згідно проекту становить : 8,15 м. х 1,65 м. Загальна висота конструкції балкону з покрівлею становить 3, 5 м. (РП -220709 листи АР -2-4, КМ). Вана кімната та туалет перенесено та об'єднано в санвузол, що є порушенням вимог п.8.12 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», що є порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про архітектурну діяльність», пп. 1, п.5 ст. 26 та ст.. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, п. 2.54, п.8.12 ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», та необхідність привести розроблений проект у відповідність до діючих норм та правил ДБН А.2.2.-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво « та « ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення та ДБН В.3.3-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт. Термін виконання 2 місяці.
Вимоги приписів відповідачем не усунуто. Не змогли пояснити відповідачі та надати докази щодо можливості переобладнання балкону відповідно до державних будівельних норм і правил.
За положеннями 1,4,7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже критеріями самочинного будівництва є: будівництво на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, будівництво, здійснено без дозволу або проекту, будівництво здійснено з порушенням норм і правил.
Під самочинним будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих об'єктів нерухомості (ст.. 9 Закону України від 20 травня 1999 року «Про архітектурну діяльність».
Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (ст.. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
Будівництво без належного дозволу має місце як при відсутності дозволу на будівництво, так і при відсутності дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» положення ст. 376 ЦК не застосовуються у спорах про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках. Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен вирішуватися відповідно до правил статті 376 ЦК.
Згідно із положеннями п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а також особи права яких порушено та власник (користувач) земельної ділянки.
Звертаючись із позовом до суду, позивач вважає свої права порушеними та просив їх захистити відповідно до вимог ст. 376 ЦК України.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч.3 ст. 376 України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної перебудови.
Залишивши поза увагою наведені положення законодавства суд першої інстанції не врахував, що наявність технічного висновку у відповідачів та відсутність доказів порушення житлово - побутових прав власника сусідньої квартири не змінює правового статусу прибудови як самочинно збудованої.
Отже, ухваливши рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції фактично дозволив відповідачам використовувати самочинно зведену прибудову до квартири, що побудована з істотними порушеннями державних будівельних норм і правил та без належного на те дозволу.
Наведене свідчить про те, що судом дупущено невідповідність висновків суду обставинам справи та порушено норми матеріального права, що призвело до постановлення рішення, яке не ґрунтується на законі,
Вказані обставини є підставою для скасування рішення відповідно ст.. 309 ЦПК України, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 307, п. 3, 4 ч.1 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради задовольнити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 січня 2013 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Сєвєродонецької міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_1, Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю у Луганській області про знесення самовільного будівництва задовольнити.
Зобов"язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 знести за власні кошти прибудований балкон до квартири АДРЕСА_1 (розмір конструкції 8,15м. х1,65. Загальна висота конструкції балкону з покрівлею 3,5 м.)
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Сєвєродонецької міської ради судовий збір у сумі 8 (вісім) грн.. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Сєвєродонецької міської ради судовий збір у сумі 8 (вісім) грн.. 50 коп.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: