УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/452/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"02" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії виконуючого обов'язки начальника відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції в АР Крим Куби З.Ю. про визнання противоправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 05 лютого 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на дії виконуючого обов'язки начальника відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції в АР Крим Куби З.Ю., у якій просив суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2012 року, зобов'язати закрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Судацьким міським судом 23.10.12 року про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_8 разом з їх неповнолітніми дітьми -ОСОБА_9, ОСОБА_10 зі службової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, без надання їм іншого жилого приміщення.
Заява мотивована тим, що вказана постанова не відповідає вимогам законодавства, а саме порушує приписи ч. 4 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем, який діяв у відповідності до вимог ч.1 ст. 6 вказаного Закону не було враховано те, що скаржника та його членів сім'ї не позбавлено права користування спірним житлом, що є підставою, яка виключає здійснення виконавчих дій.
Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 05 лютого 2013 року ОСОБА_6 поновлено строк для звернення зі скаргою до суду. В задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії виконуючого обов'язки начальника відділу Державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції в АР Крим Куби З.Ю. відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на не повне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просить ухвалу скасувати та постановити нову - про задоволення скарги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 26.09.12 року за ОСОБА_6 та членами його сім'ї закріплено право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Проте, на даний час державний виконавець вимагає, щоб ОСОБА_6 та його сім'я забрали свої речі зі спірної квартири та звільнили її, однак, при таких обставинах, вони не можуть здійснювати своє право користування житлом.
Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не були враховані норми, закріплені в Конституції України, Конвенції про права дитини та в Законі України «Про охорону дитинства», відповідно до яких виселення його та дружини, разом з їх неповнолітніми дітьми порушують їх право на житло.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_6, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова державного виконавця не порушує прав скаржника, а дії державного виконавця під час її винесення є правомірними.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на нормах Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі ст. 386 цього Кодексу скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Судацького міського суду від 03 липня 2012 року задоволено позов прокурора м. Судак в інтересах держави в особі виконавчого комітету Судацької міської ради, ДП «Судак» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим, третя особа Служба у справах дітей Судацької міської ради, про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення без надання іншого жилого приміщення, визнання недійсною та скасування реєстрації місця проживання.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 26.09.2012 року вищевказане рішення Судацького міського суду в частині визнання ОСОБА_6, ОСОБА_8 разом з їх неповнолітніми дітьми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - службовою квартирою АДРЕСА_1, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові прокурора м. Судака в інтересах держави в особі виконавчого комітету Судацької міської ради АР Крим, Державного підприємства "Судак" про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщення відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін (в.с.7).
Згідно ст. 114 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються ЗУ "Про виконавче провадження".
Постановою в.о. начальника ВДВС Судацького МУЮ в АР Крим Куби З.Ю. від 29.10.2012 року відкрито виконавче провадження (а.с.16) з виконання виконавчого листа по вказаній справі (а.с.15).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Доводи апелянта стосовно того, що рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 26.09.2012 року за ним та членами його сім'ї закріплено право користування спірним жилим приміщенням, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони є помилковими і спростовуються рішенням Судацького міського суду від 03.07.2012 року та вищевказаним рішенням Апеляційного суду АР Крим, з яких слідує, що рішення суду першої інстанції було скасовано в частині щодо визнання ОСОБА_6, ОСОБА_8 та їх неповнолітніх дітей особами, що втратили права користування жилим приміщенням. Рішення суду першої інстанції щодо виселення зазначених осіб з службової квартири без надання іншого жилого приміщення, визнання недійсною, скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_6, ОСОБА_8 разом з їх неповнолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1, залишено без змін.
Виконавчий лист, виданий Судацьким міським судом АР Крим по справі № 120/1163/12, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 35102348 від 29.10.2012 року (а.с. 16) слідує, що виконавче провадження відкрито за заявою стягувача про примусове виконання, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, дії виконуючого обов'язки начальника ВДВС Судацького МУЮ в АР Крим Куби З.Ю. щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 120/1163/12, вчинені відповідно до закону, в межах повноважень і права та свободи апелянта при цьому порушені не були.
Відповідно до вимог ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Крім того, ОСОБА_6 просив суд зобов'язати державного виконавця закрити виконавче провадження, але нормами Закону України «Про виконавче провадження» закриття виконавчого провадження не передбачено, тому вимоги апелянта не засновані на законі.
Таким чином, посилання апелянта на порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» не знайшли свого підтвердження.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги правильним, а оскаржувану ухвалу обґрунтованою та законною, що відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 05 лютого 2013 року відхилити.
Ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 05 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Самойлова О.В. Т.С. Авраміді А.П. Приходченко