РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/390/13Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"26" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод», ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої дорожньо - транспортною подією, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року та за апеляційною скаргою Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Керченський стрілочний завод», ОСОБА_7, ПАТ «Українська страхова компанія «АСКА» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, мотивуючи вимоги тим, що 16.02.2012 року відбулося ДТП за участю транспортних засобів ГАЗ 2705, державний номер НОМЕР_1 та Шкода - Октавія, державний номер НОМЕР_2. В результаті порушення водієм транспортного засобу ГАЗ 2705 ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпроАП. Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження, вартість яких була відшкодована страховою компанією «АСКА» за винятком франшизи та суми втраченої товарної вартості автомобіля. На замовлення позивача експертною установою «Укравтоекспертиза» було складено звіт серії SL №16932/1, яким було встановлено розмір втрати товарної вартості автомобіля в сумі 3868,93 грн. При цьому витрати позивача на проведення вказаної експертизи склали 190 грн. Також позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_7, який під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Керченський стрілочний завод», йому була спричинена шкода, яка виразилася в тому, що він зазнав душевних страждань через пошкодження свого майна, а також був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя, оскільки він страждає захворюванням нижніх кінцівок. Нанесену моральну шкоду позивач оцінює у 10 000 грн. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ТОВ «Керченський стрілочний завод» суму втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 3 868,93 грн., вартість проведеної експертизи у розмірі 190 грн., з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» - 5% від суми моральної шкоди в розмірі 500 грн., з ОСОБА_7 - моральну шкоду в сумі 9 500 грн. та стягнути судові витрати з відповідачів, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. На користь позивача з ТОВ «Керченський стрілочний завод» стягнута вартість втрати товарної вартості автомобілю Шкода - Октавія в сумі 3868,93 грн. та вартість послуг авто експерта в сумі 190 грн.; з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанії «АСКА» стягнута моральна шкода в сумі 2 500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ТОВ «Керченський стрілочний завод» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Керченський стрілочний завод» суми втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 3868,93 грн., 190 грн. вартості послуг авто експерта та суми судового збору.

В якості доводів апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, а саме, судом при винесенні оскаржуваного рішення не було застосовано норму ст. 1194 ЦК України, відповідно до якої відшкодуванню підлягає саме фактична шкода, а тому умовна величина,якою є величина втрати товарної вартості, не може служити доказом наявності фактичної шкоди, отже вартість втрати товарної цінності не повинна підлягати відшкодуванню.

Крім того, апелянт зазначає, що судом не було застосовано положення статті 32.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої втрата товарного вигляду транспортного засобу не відшкодовується, а тому суд першої інстанції помилково прийшов до висновку стосовно покладення відповідальності за втрату товарної вартості автомобіля на володільця джерела підвищеної небезпеки, який застрахував свою відповідальність.

Апелянт також не погоджується із доказами, які покладені в основу оскаржуваного рішення, а саме з висновком, наданим експертною установою «Укравтоекспертиза» (звіт серії SL №16932/1), оскільки розрахунки наведені у звіті суперечать Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Вказаний звіт заснований на підставі пояснень власника автомобіля про умови його експлуатації, оскільки вказаний звіт заснований на припущеннях, то він не може служити належним доказом наявності збитку внаслідок втрати товарної вартості, понесеної позивачем.

25 лютого 2013 року відповідач ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» також подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення з ПрАТ «УАСК АСКА» на користь ОСОБА_6 суми в розмірі 2500 грн. у відшкодування моральної шкоди скасувати.

Апеляційна скарги мотивована тим, що оскаржуване рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме позивачем не надано суду доказів щодо спричинення йому фізичної болі та страждань, пов'язаних з пошкодженням його здоров'я.

Крім того, апелянт посилається на те, що оскільки відсутні будь-які неправомірні рішення, дії чи бездіяльності з боку страхової компанії, відсутня, будь яка вина, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Позивач ОСОБА_6 надав заперечення на апеляційні скарги, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить скарги відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Керченський стрілочний завод» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» піддягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 16.02.2012 року відбулося ДТП за участю транспортних засобів ГАЗ 2705, державний номер НОМЕР_1 та Шкода - Октавія державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу, в результаті порушення водієм транспортного засобу ГАЗ 2705 ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, за що останній постановою Керченського міського суду від 06.03.2012 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпроАП (а.с.8). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Враховуючи встановлення вини ОСОБА_7, який на час скоєння ДТП перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Керченський стрілочний завод», зокрема наявність та зміст постанови суду про визнання винним ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпроАП, яка є чинною, з урахуванням вимог ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, суд першої інстанції вважав вимоги позивача стосовно стягнення суми втрати товарної вартості автомобіля законними та обґрунтованими.

З таким висновком місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах права.

Відповідно до п.1 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і огненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пункт 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідач не довів того, що завдана позивачу шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Згідно із ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Ст. 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Сторонами не осопорюється факт знаходження водія транспортного засобу ГАЗ 2705 ОСОБА_7 на час скоєння ДТП 16 лютого 2012 року в трудових відносинах з ТОВ «Керченський стрілочний завод».

На час настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ 2705 - ТОВ «Керченський стрілочний завод» була застрахована ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 7477121-3746 від 09 червня 2011 року (а.с. 75-83).

21 лютого 2012 року з метою проведення оцінки пошкоджень, завданих транспортному засобу марки Шкода - Октавія, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, між позивачем та ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» укладено договір на проведення оцінки (а.с. 9).

Відповідно до звіту серії SL №16932/1, що складений ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза», внаслідок зазначеної ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження, вартість яких склала 23 656,25 грн., величина втрати товарної вартості склала 3868,93 грн. (а.с.35-57). 27 березня 2012 року замовником ОСОБА_6 та виконавцем (оцінювачем) ПП «Укравтоекспертиза» складений акт сдачи-прийому виконаних робіт (а.с. 95), за що ОСОБА_6 22 березня 2012 року оплатив 190,00 грн. (а.с. 58). Такий самий висновок зроблений експертною компанією і на замовлення ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», але за умовами замовника розрахунок величини втрати товарної вартості не проводився (а.с. 12-35).

Вищевказана сума, за виключенням франшизи та суми втраченої товарної вартості автомобіля була повністю відшкодована ПрАТ «УАСК «АСКА», що визнається сторонами та підтверджується платіжними дорученнями від 09.04.2012 року та 10.04.2012 року. Відмовляючи у відшкодуванні втрати товарної вартості автомобілю, страхова компанія посилалась на вимоги ст. 32.7 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Тому володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодовувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості товарного вигляду автомобіля у разі її наявності.

На підставі статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу. Таке ж саме положення міститься в п. 4.5.7 Договору СТД № 7477121-3746 від 09 червня 2011 року (а.с. 75-83), тому ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» за замовленням ПрАТ «УАСК «АСКА» не проводило його розрахунок.

При таких обставинах доводи ТОВ «Керченський стрілочний завод», викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що судом не застосовані норми ст. 1194 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. ТОВ «Керченський стрілочний завод» у даному випадку є страхувальником і вищезазначеними нормами права не звільняється від обов'язку щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Також необґрунтованими є посилання апелянта стосовно того, що звіт ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» серії SL №16932/1 про визначення величини втрати товарної вартості автомобіля визиває сумнів тому, що дані щодо експлуатації автомобіля були вказані зі слів позивача і що висновок суперечить п. 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092, оскільки п. 8.6.2 вказаної Методики передбачає, що величина втрати товарної вартості не нараховується якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ.

З матеріалів справи слідує, що автомобіль марки SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, строк його експлуатації на час дорожньо-транспортної пригоди складав 3 роки 4 місяці 20 днів, що відповідає даним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 7), яке було надано для огляду суб'єкту оцінювальної діяльності, таким чином, останній, з урахуванням реєстраційного документу та інших вихідних даних, визначив величину втрати товарної вартості автомобіля, що належить позивачу.

Заперечуючи стосовно правильності визначення суб'єктом оцінювальної діяльності величини товарної вартості автомобіля, апелянт всупереч вимогам ст. 10, 11, 60 ЦПК України не надав належні та допустимі докази, які б спростовували розрахунки, що наведені у звіті ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза», при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій апелянтом не було заявлено клопотання про проведення судової експертизи для визначення величини товарної вартості автомобіля.

За таких обставин, задовольняючи вимоги ОСОБА_6 до ТОВ «Керченський стрілочний завод» про стягнення майнової шкоди у вигляді втрати товарної вартості автомобіля, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що суму у розмірі 3868,93 грн. повинен відшкодувати саме відповідач, який є володільцем автомобіля ГАЗ 2705, яким керував ОСОБА_7 під час виконання ним своїх трудових обов'язків і з вини якого сталося дорожньо-транспортна пригода. Крім того, вірним є висновок суду і стосовно стягнення з ТОВ «Керченський стрілочний завод» витрат на оплату послуг суб'єкта оцінювальної діяльності.

Відповідно до п.22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, покладено на особу, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода зокрема полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст.ст. 22, 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 4.1.5 Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.06.2011 року передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ЦК України, але указані положення застосовуються лише при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Так, пунктом 4.1 Договору (а.с. 78), до якого входить і підпункт 4.1.5 про відшкодування моральної шкоди, передбачено відшкодування лише шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого. А пункт 4.2 Договору про відшкодування шкоди, заподіяної майну, не містить умов про відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції, покладаючи на ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, не звернув уваги на те, що правовідносини, що виникли із договору страхування та склалися між сторонами, є зобов'язальними, а у разі порушення зобов'язання, за змістом ст. 611 ЦК України, моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це визначено договором або законом і помилково прийшов до висновку про те, що п. 4 Договору передбачає безумовне відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд першої інстанції, в порушенні вимог ст.11 ЦПК України, стягуючи з ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 2500,00 грн., вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач вимагав стягнути з ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» моральну шкоду в сумі 500,00 грн.

Одночасно, з урахуванням доводів апеляційної скарги, позовних вимог ОСОБА_6, який просив стягнути завдану йому моральну шкоду з ОСОБА_7, внаслідок винних дій якого був порушений нормальний уклад життя позивача, заподіяні моральні й душевні страждання, пов'язані з пошкодженням належного ОСОБА_6 автомобіля, на підставі ч. 2, 4 ст. 23 ЦК України, положень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона, колегія суддів, вважає, що компенсацію моральної шкоди у даному випадку необхідно покласти на її безпосереднього завдавача, яким є ОСОБА_7 При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), потребу позивача в користуванні транспортним засобом у зв'язку із його захворюванням, інших обставин справи, а також із засад розумності, виваженості та справедливості і тому, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 1500,00 грн.

Інші доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод» на користь ОСОБА_6 величину втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля та стягнення з ОСОБА_7 спричиненої позивачу суми моральної шкоди.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б свідчили про наявність обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтами суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, при проведенні розподілу судових витрат, помилково стягнув з останнього суму сплаченого позивачем судового збору. Однак, з урахуванням того, що колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_6 щодо стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди, рішення суду в частині стягнення судових витрат, доцільно залишити без змін.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року в частині стягнення з Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_6 моральної шкоди в сумі 2500,00 грн., відмови у задоволенні вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди, стягнення з Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_6 суми судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп. та ухвалення у справі нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_6 до Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» про стягнення моральної шкоди та про часткове задоволення вимог ОСОБА_6 щодо стягнення з ОСОБА_7 на його користь моральної шкоди в сумі 1500 грн. 00 коп.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод» на користь ОСОБА_6 суми втрати товарної вартості автомобіля, вартості послуг авто експерта, стягнення судового бору, а також стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суми судового збору, залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, ч. 2 ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року відхилити.

Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року в частині стягнення з Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_6 моральної шкоди в сумі 2500,00 грн., відмови у задоволенні вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди, стягнення з Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_6 судового збору в сумі 107 грн. 30 коп. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_6 до Приватного Акціонерного товариства «Українська страхова компанія «АСКА» про стягнення моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керч на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: О.В. Самойлова А.П. Приходченко Т.С. Авраміді