РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/270/2012Головуючий суду першої інстанції:Українець Л.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

РІШЕННЯ

"17" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П., Кустової І.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання, за апеляційною скаргою ОП «Кримтеплокомуненерго» на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання за період з 01 листопада 2007 року до 01 вересня 2010 року у розмірі 2034 грн.41 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами теплової енергії, що відпускалась ОП «Кримтеплокомуненерго» на адресу: квартира АДРЕСА_1. Однак, незважаючи на отримання вказаних послуг, відповідачі зобов'язання по їх оплаті належним чином не виконували, у зв'язку з чим утворилась вказана заборгованість.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 23 грудня 2011 року у позові ОП «Кримтеплокомуненерго» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОП «Кримтеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове про їх задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції щодо застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки про це сторонами не заявлялось. До того ж, такому висновку, суд першої інстанції, дійшов залишивши поза увагою положення ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Також в апеляційній скарзі йдеться про неправильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення вищезазначеної заборгованості через ненадання та надання неналежної якості послуг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_6 та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОП «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості з оплати послуг централізованого опалення, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що остання, як медичний працівник має право на безоплатне теплопостачання, а тому вимоги до цієї особи заявлені необґрунтовано.

Рішення суду в цій частині не оскаржується, а тому не підлягає перевірці.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОП «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 1 листопада 2007 року до 1 листопада 2008 року суд першої інстанції виходив з того, що ОП «Кримтеплокомуненерго» пропустило строк на пред'явлення вимог за вказаний період з неповажних причин, що стало підставою для відмови у їх задоволенні.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 256, 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи, що ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом 03 листопада 2011 року, тобто з пропуском позовної давності для вимог про стягнення заборгованості за період з 01 листопада 2007 року до 01 листопада 2008 року, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_6 в судовому засіданні 23 грудня 2011 року, виходячи з відсутності поважних причин її пропуску, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих вимог.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки про це сторонами не заявлялось спростовують матеріалами справи, зокрема технічним записом судового засідання від 23 грудня 2011 року.

Також не заслуговують уваги доводи апеляційної про те, що суд першої інстанції дійшов вказаного висновку, залишивши поза увагою той факт, що ОП «Кримтеплокомуненерго» у жовтні 2010 року зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів зазначеної заборгованості, що на його думку відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України перервало перебіг позовної давності.

Відповідно до вказаної норми закону позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Отже законодавцем чітко передбачено, що перебіг позовної заяви переривається у разі пред'явлення особою позову, що здійснюється за правилами ст. 118 ЦПК України шляхом подання позовної заяви, а не заяви про видачу судового наказу.

Звернення із заявою про видачу судового наказу з приводу цих вимог та вирішення цього питання в порядку, передбаченому розділом П ЦПК України, можуть бути підставою для визнання поважними причин пропуску позовної давності і підставою для захисту порушеного права після її спливу (ч. 5 ст. 267 ЦК).

Проте в даному випадку, виходячи з того, що судовий наказ про стягнення з відповідачів вказаної заборгованості був скасований 10 грудня 2010 року, ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з даним позовом лише 03 листопада 2011 року правила ч. 5 ст. 267 ЦК України застосуванню не підлягають.

Разом з тим, не можна визнати цілком обґрунтованими висновки суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_8 заборгованості з 1 листопада 2008 року по 1 листопада 2010 року.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОП «Кримтеплокомуненерго» є виробником послуг з централізованого опалення.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є споживачами вищезазначених послуг наданих ОП «Кримтеплокомуненерго» на адресу АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 має пільги як медичний працівник на безоплатне опалення в межах встановлених норм, відповідні документи надані позивачу, який здійснює нарахування плати з урахуванням наявних пільг.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Пункт 30 вищезазначеної постанови також встановлює обов'язок споживача оплачувати послуги з централізованого опалення.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачами послуги з централізованого опалення з 01 листопада 2007 року не оплачуються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заборгованості по сплаті послуг теплопостачання з 1 листопада 2008 року до 1 листопада 2010 року, виходив з того, що у вказаний період позивачем послуги з централізованого опалення надавалися неналежної якості і не у повному обсязі, а тому заявлені вимоги є безпідставними.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, виходячи з такого.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630. При цьому, Законом передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Так відповідно до ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Отже з наведеної норми закону випливає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру плати за житлово-комунальні послуги з підстав їх ненадання або надання не в повному обсязі споживачем повинна бути дотримана вищенаведена процедура.

Однак, відповідачами відповідних документів, зокрема актів-претензій, складених у встановленому порядку у спірний період, не надано, а суд першої інстанції при вирішенні спору на ці вимоги закону та обставини уваги не звернув.

Матеріали справи містять лише один акт про температурний режим в приміщеннях в будинку, в якому розташована квартира відповідачів від 14 січня 2009 року, згідно якого температура складає 15 градусів по Цельсію, у зв'язку з чим позивачем застосований відповідний коефіцієнт та зменшено оплату за цей місяць (а.с.59).

Згідно інших актів за спірний період температура повітря в житлових приміщеннях складає 18 градусів по Цельсію, що відповідає нормі.

Сам факт звернення відповідача до різних інстанцій з приводу ненадання послуг централізованого опалення, не підтверджує такий факт ненадання послуг, або надання їх неналежної якості.

Також не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за вказані послуги не підлягає стягненню з ОСОБА_8, в силу тих обставин, що останній фактично ними не користується, оскільки з 1 вересня 2009 року навчається за денною формою у Національній академії внутрішніх справ у м. Києві.

Відповідно до пп. 6 п. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Правилами встановлено право споживача на зменшення розміру плати за відповідні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та членів його сім'ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує їх відсутність (довідка з місця проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Таким чином, для зменшення розміру плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (при відсутності лічильника) необхідно подати письмову заяву виконавцю та довідку з місця проживання.

Однак позивачем не надано суду фактичних даних, які б підтверджували надання таких документів ОП «Кримтеплокомуненерго».

Між тим ст.ст. 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно акту 01 вересня 2009 року у квартирі відповідачів радіатори центрального опалення демонтовані (а.с.41), з вересня 2009 року оплата за послуги з централізованого опалення не нараховується.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при нарахуванні заборгованості за надані послуги проводиться коригування заборгованості у зв'язку з наявністю пільг.

Відповідно до наданої суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 26 грудня 2011 року перераховано позивачу 602 гривні. Як пояснив відповідач в судовому засіданні ним після рішення суду добровільно сплачена заборгованість перед позивачем у вказаній сумі за період з січня 2009 року до 01 серпня 2009 року.

Враховуючи проведення позивачем коригування заборгованості у зв'язку з наявністю пільг, урахування коефіцієнту, який розрахований на підставі акту про температурний режим у приміщеннях від 14.09.2009 року, а також добровільно погашеної суми ОСОБА_6 в розмірі 602 гривні, заборгованість ОСОБА_6, ОСОБА_8 по оплаті послуг з теплопостачання з 1 листопада 2008 року до 01 вересня 2009року складає 283,78грн.(2135,17-926,45- 31,69-130,25-160,97-602=283,78).

За змістом статей 541 ЦК України, 156, 64 ЖК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі мають нести солідарний обов'язок зі сплати комунальних послуг.

Таким чином з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» підлягають стягненню солідарно заборгованість з оплати послуг теплопостачання за період з 01 листопада 2008 року до 01 вересня 2009 року у розмірі 283,78 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання з період з 01 листопада 2008 року до 01 вересня 2010 року ухвалене з порушенням норм матеріального права, що згідно п.4 ч.1 ст. 309 є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового про часткове задоволення вказаних вимог.

З урахуванням положень ст.ст. 88 ЦПК України у відшкодування судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по 29 (двадцять дев'ять) гривень 89 коп. з кожного, у дохід держави - судовий збір по 23 (двадцять три) гривні 36 коп. з кожного.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 грудня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання з період з 01 листопада 2008 року до 01 вересня 2010 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання за період з 01 листопада 2008 року до 01 вересня 2010 року - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_8 солідарно на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» заборгованість з оплати послуг теплопостачання за період з 01 листопада 2008 року до 01 вересня 2009 року у розмірі 283 (двісті вісімдесят три) грн.78 коп.

В решті вказаних вимог відмовити.

В решті рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 грудня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_8 у рівних частках на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» у рахунок відшкодування судових витрат по 29 (двадцять дев'ять) гривень 89 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_8 у рівних частках в дохід держави судовий збір по 23 (двадцять три) гривні 36 коп. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко І.В. Кустова