УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/533/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"16" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розділ майна, набутого у шлюбі, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 27 лютого 2013 року про забезпечення позову,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 з вимогою про розділ майна, набутого у шлюбі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 09.01.2010 року між сторонами був зареєстрований шлюб, в якому вони сумісно проживали до 03.12.2012 року. Рішенням Феодосійського міського суду від 17.01.2013 року шлюб між сторонами було розірвано. Оскільки відповідач відібрав у ОСОБА_6 ключі від поштової скриньки, потім змінив замки на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1, АР Крим, яку подружжя придбало у шлюбі, у грудні 2012 року позивачка була вимушена звернутися із заявою до міліції, угоди щодо добровільного поділу майна, набутого у шлюбі між сторонами не досягнуто, у зв'язку із чим ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом про його розділ.
ОСОБА_6 одночасно з позовною заявою подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 і заборонити відповідачу скоювати із зазначеним майном будь-які дії, посилаючись на те, що відповідач має намір продати майно без відома позивачки і не прийняття мір по забезпеченню позову може зробити неможливим та/або утруднити виконання судового рішення.
Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2013 року заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на наступне майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1: холодильник SAMSUNG RT 2ASDNS2/BWT; витяжка GARDA 60WH (450) білу; меблева стінка «Гербор» («Амадеус біла магія», «Зебрано африканська», секція РТВ: скло матове, 2661, шафа 1303, комод 5S (805)); телевізор SHARP 14T14; кухонні меблі Лайм (LAME); три стоячих шафи, чотири підвісних шафи, вбудована плита і раковина; пральна машина «Горєніє»; обігрівач масляний фірми «Фокстрот»; відеомагнітофон «Піонер»; сабвуфер «Піонер»; колонки; кутовий диван і стіл трикутний на колесах; стіл кухонний; куточок кухонний зеленого кольору. Заборонено ОСОБА_7, який проживає у АДРЕСА_1 та іншим особам здійснювати з вказаним майном будь - які дії щодо відчуження і передання в оренду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали було порушено вимоги ст. 151 ЦПК України.
Так апелянт зазначає, що суду не було надано доказів на підтвердження того, що майно на яке накладено арешт взагалі існує, що в подальшому неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
На думку апелянта, вимоги позивачки про розподіл майна необґрунтовані, оскільки ОСОБА_6 забрала всі свої речі, які забажала та покинула квартиру.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, тому їх неявка не перешкоджає розглядові справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Виходячи з аналізу указаних норм права, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Задовольняючи заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів і вважає, що питання про забезпечення позову вирішено судом з додержанням вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на те, що вона не має доступу до спірного майна, яке є предметом спору, а відповідач, в розпорядженні якого знаходиться спільне майно, в квартиру її не пускає. Разом із позовною заявою ОСОБА_6 подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та про заборону відповідачу вчиняти будь які дії із майном, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову посилався на те, що між позивачем та відповідачем виник спір стосовно розділу майна, яке є сумісно нажитим майном подружжя і знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_7
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а в п. 4 постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З врахуванням характеру вимог позивачки та обставин, якими вони обґрунтовуються, у наявності підстави для того, щоб передбачати можливість утруднення виконання рішення суду по даній справі або його невиконання. Та обставина, що відповідач проживає у квартирі, в якій знаходиться спірне майно та користується ним одноособово, позбавивши колишню дружину права та доступу до майна, дає підстави суду для задоволення заяви про забезпечення позову. Отже, залишення позову без забезпечення ставить реальною загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову є законною і обґрунтованою та має бути залишена без змін.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не приймаються колегією суддів, оскільки є безпідставними і необґрунтованими.
Також не приймаються посилання апелянта в обґрунтування своїх доводів про відсутність підстав для забезпечення позову, на те, що у провадженні Феодосійського міського суду є справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності, оскільки такі доводи не лише не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а й підтверджують наявність спору між сторонами стосовно сумісно нажитого майна.
Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення питання про забезпечення позову, та які б спростували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи не спростовують правильність висновків місцевого суду і правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали не містять.
Враховуючи, що ухвала Феодосійського міського суду постановлена з додержанням норм процесуального права, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 312 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 312, 314, 315, 319, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 27 лютого 2013 року про забезпечення позову - відхилити.
Ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2013 року про забезпечення позову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: О.В. Самойлова А.П.Приходченко Т.С. Авраміді