УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/587/2012Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.
"10" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівПриходченко А.П., Кустової І.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Перша Керченська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 лютого 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в державі Ізраїль помер ОСОБА_9 з яким ОСОБА_6 проживала однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а тому є його спадкоємцем за законом четвертої черги. Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина у вигляді грошових компенсаційних сум, які підлягають виплаті спадкоємцям державою Ізраїль. Із заявою до нотаріальної контори у встановлений законом строк ОСОБА_6 не зверталась, оскільки не знала і не могла знати правових норм, регулюючих спадкові відносини та здійснення компенсійних виплат спадкоємцям, які застосовують в Ізраїлі. Іншого майна після смерті ОСОБА_9, для отримання якого необхідно було б звернутися до нотаріальної контори, не залишилось. Про те, що законодавством Ізраїлю передбачені вищезазначені виплати позивачка дізналася від фахівця права лише у січні 2010 року. Позивач вважає, що вищезазначені обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, а тому на підставі ст. 1272 ЦК України просить визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 лютого 2012 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ЦК Української РСР (1963 року) і як наслідок дійшов неправильному висновку, що позивач не є спадкоємцем померлого.
У запереченнях на апеляційну скаргу Перша Керченська державна нотаріальна контора зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 18 березня 2010 року встановлений факт проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з серпня 1988 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні коло спадкоємців застосуванню підлягають норми ЦК Української РСР (1963 року), відповідно до яких позивач не входить до числа спадкоємців ОСОБА_9, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 5 ЦК України (2003 року) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Цивільний кодекс України (2003 року) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Як роз'яснено у п. 1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК (2003 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (2003 року) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що спадщина відкрилась 15 червня 2003 року.
Частиною 2 ст. 549 ЦК Української РСР строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців.
Отже строк на прийняття спадщини закінчився до 1 січня 2004 року, а тому суд першої інстанції дійшов правильному висновку про те, що спірні правовідносини регулюються правилами Цивільного кодексу Української РСР (1963 року).
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість застосування до спірних правовідносин положень ЦК Української РСР (1963 року).
Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Статтями 529-531 ЦК Української РСР визначається коло та черговість спадкоємців за законом, до яких, особи, що проживали зі спадкоємцем однією сім'ю без реєстрації шлюбу не віднесені.
Те, що позивач є спадкоємцем за заповітом, судом не встановлено, а ОСОБА_6 не наведено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про те, що ОСОБА_6 не є спадкоємцем померлого ОСОБА_9, а тому, виходячи з того, що питання щодо прийняття спадщини та визначення додаткового для цього строку або його продовження, може вирішуватися лише відносно спадкоємців, суд правильно відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку не знайшли.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 лютого 2012 року - відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко І.В. Кустова