Номер провадження № 22-ц/785/537/13

Головуючий у першій інстанції Боярський

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП- 34

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кварталової А.М.,

суддів - Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.,

при секретарі - Тищенко М.В.,

за участю: представників - Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266 - Дуйловського О.В., Шпакова М.П., Брігідіної Н.Є., відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, за апеляційною скаргою Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2012 року, -

встановила:

05.01.2012р. начальник Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих державі.

Позивач просив суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військової частини №2266 шкоду в розмірі 5 945 грн. 17 коп.

В судовому засіданні представники позивача просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали, у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі.

Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2012р. в задоволенні позову позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі Медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому зазначають, що винними діями відповідачів спричинена матеріальна шкода в сумі 5945,17 грн., яку вони повинні відшкодувати солідарно відповідно до ст.ст 130,132,136 КЗпП України.

В судовому засіданні представники Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266 - Дуйловський О.В., Шпаков М.П., Брігідіна Н.Є. просили скаргу задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, пояснення сторін, а також допитавши в судовому засіданні ревізора ОСОБА_7, яка склала та підписала акт ревізії , колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 матеріальної шкоди не завдали, оскільки не було порушено порядок виділення сум асигнувань на оплату продуктів харчування та фактичного їх використання. Позивачем належних та допустимих доказів, які б спростовували дані обставини суду не надано, а тому суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову позивачу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

При розгляді справи встановлено, що на відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, які працювали в Медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266 розповсюджуються вимоги КЗпП України, що сторонами не заперечувалось.

Відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків регулюються нормами Кодексу законів про працю України (ст. ст. 130-138 КЗпП), а не нормами Цивільного кодексу України, які помилково застосовані судом при вирішенні спору.

Частиною 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Статтею 134 КЗпП України визначені випадки повної матеріальної відповідальності працівників внаслідок шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Норми КЗпП України та норми ЦК України, якими встановлена відповідальність за шкоду, відрізняються як в частині встановлення меж, так і підстав відповідальності заподіювача.

За змістом ч. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б збереження матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 в період з 28 квітня 2009р. по 18 жовтня 2011р. працював у Медичному реабілітаційному центрі внутрішніх військ МВС України «Тополя» (військова частина №2266) на посаді заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення. Відповідно до покладених на ОСОБА_4 посадових обов'язків він повинен був організовувати своєчасне забезпечення, харчування відпочиваючих, слідкувати за дотриманням належних норм харчування до особового складу (а.с.4). 21 травня 2010р. з відповідачем ОСОБА_4, який займав посаду начальника з матеріально - технічного забезпечення, згідно наказу №160 від 13 червня 2001р. був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідач ОСОБА_5 з 20 серпня 2008р. працювала на посаді старшої медичної сестри. Відповідно до покладених на ОСОБА_5 посадових обов'язків вона відповідала за виконання натуральних норм харчування особового складу та відпочиваючих. 21 травня 2010р. з відповідачем ОСОБА_5, яка займала посаду старшої медичної сестри, згідно наказу №160 від 13 червня 2001р. був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Діяльність окремих військових частин внутрішніх військ з питань забезпечення особового складу продуктами харчування регулює наказ МВС України №685 від 20.09.1996р. «Про введення в дію норм забезпечення продовольством в санаторіях, будинках відпочинку та дитячих оздоровчих закладах МВС України».

Представники позивача в судовому засіданні посилались на те, що Медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266(далі МРЦ «Тополя» ВВ МВС) в обов'язковому порядку повинні дотримуватися вимог вищевказаного Наказу.

Основним документом, що регулює облік продуктів харчування, є Інструкція з обліку продуктів харчування в лікувально - профілактичних та інших установ охорони здоров'я, що утримуються за рахунок Держбюджету, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.05.1985р. за № 530, яка діє на теперішній час.

Як вбачається з матеріалів справи, позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності МРЦ «Тополя» ВВ МВС, яка проведена Об'єднаним Іллічівським контрольно-ревізійним відділом, було встановлено, що в період з червня по вересень 2010р. в МРЦ «Тополя» ВВ МВС були завищені натуральні норми харчування, внаслідок чого, в порушення додатку 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України №685 від 20.09.1996р. було незаконно списано на видатки продуктів харчування на загальну суму 5945, 17 грн. (а.с.181-224).

Представники позивача вважають, що вказана сума є матеріальною шкодою, яка має бути відшкодована відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вона спричинена ними під час виконання своїх трудових обов'язків.

Колегія суддів з доводами позивача не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав відповідних переконливих доказів того, що саме з вини відповідачів йому була завдана пряма дійсна матеріальна шкода на суму 5945, 17 грн.

Обставини, на які посилається позивач, як на докази, що доводять вину відповідачів у заподіянні шкоди, ґрунтуються на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи свій висновок про доведеність вини відповідачів у заподіянні йому шкоди на суму 5945, 17 грн., посилається на те, що ці обставини підтверджено актом Позапланової виїзної ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності МРЦ «Тополя» ВВ МВС, проведеної 06.06.2011р. Об'єднаним Іллічівським контрольно-ревізійним відділом.

Доводи апелянтів про наявність вини у спричиненні шкоди є необґрунтованими з наступних підстав.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Вирішуючи питання про обов'язок відшкодувати завдану відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 5945, 17 грн., слід виходити з визначення дій шкоди. До категорії прямої дійсної шкоди належать:

1. недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв'язку з виконанням нею трудових обов'язків.

2. втрата, пошкодження, знищення матеріальних цінностей.

3. неможливість стягнути вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає, з постачальника(перевізника), який передав матеріальні цінності з недостачею.

4. шкода, спричинена незаконним продажем товарів за зниженою ціною.

5. витрати, спричиненні незаконними або необґрунтованими виплатами(переплатами) за цивільно - правовими договорами.

6. витрати, спричинені зайвими виплатами на користь працівників.

7. виплати на користь інших суб'єктів у порядку відшкодування шкоди.

8. нестягнена з боржника дебіторська заборгованість.

9. нестягнена з боржника шкода, якщо можливість її стягнення втрачена.

При цьому, відповідно до ст.138 КЗпП України, тягар доказування в суді наявності умов, передбачених ст.130 КЗпП України, покладається на власника або уповноважений ним орган, тобто на позивача.

Звертаючись до суду, позивач повинний був довести факт завдання відповідачами вищевказаної шкоди.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні факти порушення відповідачами своїх трудових обов'язків і підтвердження завданої позивачу шкоди з їх вини, які ґрунтуються на акті ревізії.

Як вбачається з акту ревізії, розмір шкоди, яка на думку позивача завдана державі, визначена ними в розмірі 5945, 17 грн., як наслідок списання видатків продуктів харчування.

При цьому висновок позивача щодо незаконності такого списання пов'язано виключно з порушенням в меню - вимогах норми харчування.

Між тим, згідно положень про військове господарство внутрішніх військ МВС України від 20.05.1992р. №72 та наказу Державного казначейства України від 18.12.2000р. №130, меню - вимога на видачу продуктів харчування застосовується для оформлення відпустки продуктів харчування зі складу.

Тобто, відсутність продуктів харчування як таких (не з вини конкретних відповідачів ) та наступна їх заміна за відсутністю фактів привласнення не можуть бути підставою для покладення обов'язку на відповідачів щодо відшкодування шкоди, якої реально не було завдано.

Крім того, продукти зі складу на їдальню відпускалися згідно накладної і тільки ця накладна є відповідним документом, який було затверджено начальником МРЦ «Тополя» ВВ МВС.

Як вбачається з акту від 06.06.2011р. ревізією перевірено витрачання коштів на харчування вибірковим порядком за період з червня по вересень 2010р. Ревізією було встановлено порушення вимог порядку обліку видатків, яке не призвело до фактичного завдання реальної шкоди, а було порушено порядок ведення обліку видатків за умови відсутності належного матеріально - технічного забезпечення.

Крім того в акті перевірки зазначено, що ревізією не було встановлено порушень порядку виділення сум асигнувань на оплату продуктів харчування та фактичного їх використання. Не було встановлено розбіжностей порівняння списків відпочиваючих з кількістю відпочиваючих, зазначених в меню - вимогах з червня по вересень 2010р. Також ревізією перевірено дотримання санітарних термінів зберігання та списання на видатки продуктів харчування, випадків списання на видатки продуктів харчування зверх терміну придатності не встановлено. Під час ревізії було перевірено договір на придбання продуктів харчування з СПД ОСОБА_8, де дебіторської або кредиторської заборгованості по бухгалтерському обліку МРЦ « Тополя» перед СПД ОСОБА_8 не встановлено, всі отримані від СПД продукти харчування оприбутковані за складським та бухгалтерським обліком МРЦ «Тополя» ВВ МВС (а.с.10).

Таким чином, під час проведення ревізії не було виявлено порушень порядку виділення сум асигнувань на оплату продуктів харчування та фактичного їх використання з порушеннями.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_4 посилався на те, що доводи апелянта про те, що списання продуктів харчування на видатки проводилось згідно меню - вимоги, затверджених ним та старшою медичною сестрою ОСОБА_5, та начебто згідно цих меню - вимог незаконно ними були списані продукти харчування на суму 5945, 17 грн. є безпідставними, оскільки він жодного меню - вимогу за період з червня 2010р. по вересень 2010р. не складав, не затверджував і не підписував відповідно до своїх посадових обов'язків.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_5 посилаючись на свої посадові обов'язки, пояснила, що вона зобов'язана була проводити контроль за санітарним станом їдальні, контролювати готування їжі, цінність та якість страв, фактичний, натуральний вихід готових страв та приймати участь у складанні меню - вимогах з ціллю не включення в нього заборонених страв, згідно вимог санітарних служб. Крім того, зазначала, що в акті - ревізії не було конкретно зазначено, в чому були її порушення в роботі під час виконання трудових обов'язків, та якими саме її діями була спричинена шкода.

По матеріалам справи встановлено, що меню - вимоги харчування відпочиваючих в МРЦ «Тополя» на 01 вересня 2010р. складені та підписані не лише особами, які є відповідачами по справі: старшою медичною сестрою ОСОБА_5, а також іншими особами: заступником начальника з лікувальних питань ОСОБА_9, бухгалтером розцінив - ОСОБА_10 Накладна вимога продуктів харчування на 01 вересня 2010р. підписана бухгалтером розцінив - ОСОБА_10, заступником начальника з лікувальних питань ОСОБА_9, начальником їдальні ОСОБА_5 (яка на той час виконувала обов'язки шеф - кухаря) (а.с.210 -214).

Між тим, ОСОБА_9, бухгалтер - розцінив ОСОБА_10 не були залучені до участі у справі, в вказаною ревізією в акті не встановлено чи мають вони відношення до матеріальної шкоди на вищевказану суму, оскільки вони також здійснювали контроль за складанням меню - вимоги продуктів харчування в МРЦ «Тополя» та підписували його.

Крім того, в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_4 посилався на те, що під час проведення ревізії не було застосовані зміни, які були внесені 15.03.1997р. в наказ МВС України №685 від 20.09.1996р. «Про введення в дію норм забезпечення продовольством в санаторіях, будинках відпочинку та дитячих оздоровчих закладах МВС України».

Спростовуючи розмір шкоди та посилаючись на зміни в наказі, відповідач ОСОБА_4 надав суду апеляційної інстанції розрахунки, з яких вбачається що з червня по вересень 2010р. не було порушено норм харчування і збитки взагалі відсутні.

Ці обставини позивачем не спростовані, від проведення експертизи сторони відмовилися.

Таким чином, під час розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції позивачем не надано до суду доказів, щодо винних дій відповідачів у спричиненні прямої дійсної матеріальної шкоди.

Посилання суду на ст.1166 ЦК України є необґрунтованими, але не є підставою для скасування рішення суду, а тому їх необхідно виключити з мотивувальної частини рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не допустив порушень, що є підставою для скасування рішення суду, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу позивача необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1п.1, 308, 314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Тополя» - військова частина №2266 - відхилити.

Рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

Н.Д. Плавич

Л.А. Гірняк