ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 809/764/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Тимків У.Л.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Баралецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000571702, №0000581702, №0000521702 від 05.03.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, в порушення ст.102 Податкового кодексу України, ст.250 Господарського кодексу України оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив додаткові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 15 055,48 грн., податку на додану вартість на суму 117 611 грн. за основним платежем і 29 403 за штрафними санкціями та протиправно застосував штрафні санкції на суму 510 грн. Зазначив, що оскільки підприємцем ОСОБА_3 своєчасно здавались звіти (декларації) про доходи, то продовжити термін 1095 днів у ДПІ не було підстав. На підтвердження своїх доводів подав суду копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.05.2012 року, висновок ТзОВ «Аудит-Сервіс ІНК» щодо проведення аудиту діяльності відповідача, копію скарги від 22 02.2013 року. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, пояснила, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Оскільки в акті № 1339/17-2/НОМЕР_1 „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011року" від 18 лютого 2013 року встановлено перевищення обсягу виручки за рік більш ніж 500 тис. грн., то ДПІ у м. Івано-Франківську підставно винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено додаткові зобов'язання. Зазначила, що норма ст.250 Господарського кодексу України немає ніякого відношення до відносин, які регулюються Податковим кодексом України з посиланням на ч. 2 ст.250 Господарського кодексу України, а оскільки позивачем не було подано будь-яких декларацій при переході із спрощеної системи оподаткування на загальну, то відповідачем правомірно визначено податкові зобов'язання за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що як суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 зареєстрований Івано-Франківським міськвиконкомом 21.01.2005 року, про що видано свідоцтво. На обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську підприємець знаходиться з 24.01.2005 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Основними видами діяльності позивача було надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та інші роботи пов'язані із завершенням будівництва.

В період з 05.02.2013 року по 11.02.2013 року відповідачем в присутності позивача проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

Перевірка проведена відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 глави 8 Податкового кодексу України на підставі наказу №219 від 04.02.2013 року, з яким позивач ознайомлений під розписку 05.02.2013 року та згідно направлення на перевірку №00000203 від 04.02.2013 року (а.с.82-84).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 18.02.2013 року складено акт за № 1339/17-2/НОМЕР_1 (а.с. 22-51).

На підставі вказаного акту, відповідач 05.03.2013 року:

- податковим повідомленням-рішенням за №0000571702 визначив позивачу грошові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 15 055,48 грн.;(а.с.7).

- податковим повідомленням-рішенням за №0000581702 визначив позивачу грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 117 611 грн. за основним платежем та 29 403 за штрафними (фінансовими) санкціями;(а.с.8).

- податковим повідомленням-рішенням за №0000521702 застосував до позивача штрафну санкцію в розмірі 510 грн. за порушення вимог п.44.1 ст.44. п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України (а.с.9).

В судовому засіданні встановлено, що згідно аналізу діяльності суб'єкта підприємницької діяльності та рівня сплати податків, позивач оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року здійснював на підставі сплати єдиного податку згідно Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 та був платником єдиного податку.

Згідно даних, відображених у звітах платника єдиного податку, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 задекларований обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2009р. в розмірі 498 961,78грн., в т.ч. за Ікв.2009р.-145 313,55грн., за 2 кв.2009р.-143 784,58грн., за 3 кв.2009р.-152 863,88 грн., за ІУкв.2009р.-56 999,77грн., за 2010р. в розмірі 484 728,11грн., в т.ч. за Ікв.2010р.-154 138,18грн., за 2кв.2010р.-142 748,79грн., за 3кв.2010р.-138 114,59грн., за ІУкв.2010р.-49 726,55грн., в 2011р. доходу не декларував.

Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено, що обсяг виручки від реалізації продукції перевищує граничні обсяги виручки (500 тис.грн.) та за 2009р. становить 600 668,0грн., в т.ч. в т.ч. за Ікв.2009р.-145 313,55грн., за Пкв.2009р.-143 784,58грн., за Шкв.2009р.-152 863,87 грн., за ІУкв.2009р.-58 038,0грн., чим порушено ч.І ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва» в редакції 03.07.1998р. за №727/98, із змінами та доповненнями.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, яка запроваджена для суб"єктів малого підприємництва, зокрема для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, регулюється Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. за №727/98 зі змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва» в редакції 03.07.1998р. за №727/98 зі змінами та доповненнями спрощена система оподаткування запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500тис.грн., мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно ст.2 Указу №727/98 фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис.грн. на календарний рік.

Указом №727/98 (абзацом 5 ст.1) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб"єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок, або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У звіті суб»єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал відображається наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в калеггдагшому році.

У разі порушення вимог ст.1 Указу №727/98, зокрема, якщо у звітному періоді (кварталі) сума доходу перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 500 тис.грн., платник єдиного податку, починаючи з наступного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92 із змінами та доповненнями (далі Декрет). При цьому, платник податку повинен подати до податкового органу за місцем проживання податкову декларацію за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки. Декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (ст.14 Декрету та п.п.14.4 п.14 Інструкції Про прибутковий податок з громадян ("Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю"), затвердженої наказом ГАГИ України від 21.04.1993р. №12, зареєстрованої в Мін'юсті 09.06.1993р. за № 64 із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000р. №507 "Про роз'яснення Указу Президента України" від 3 липня 1998р. №727/98 на суб"єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої ст. 6 Указу №727/98 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92 із змінами і доповненнями (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу №727/98).

До того ж, згідно ст.4 Указу №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб"єктів малого підприємництва може застосовуватися поруч з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб"єкта малого підприємництва. Тобто, суб"єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, добровільно відмовився на поточний рік від оподаткування своїх доходів за загальною системою оподаткування, не сплачує податок з одержуваних ним в межах його підприємницької діяльності доходів за правилами, встановленими IV розділом Декрету.

Також, згідно з п.п.4.2.8 п. 4.2 ст.4 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, включається оподатковуваний доход (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із Законом.

Законодавство з питань оподаткування не містить прямої норми щодо звільнення від оподаткування доходів, у разі порушення норм Указу №727/98 в перевищення встановленого ним максимального рівня доходів (виручки) за рік.

Законодавчі підстави для не оподаткування доходів платників єдиного податку, які перевищують 500 тис. грн. на календарний рік, відсутні.

Якщо у підприємця - суб"єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, протягом звітного року обсяг виручки перевищить визначений ст.1 Указу №727/98 граничний рівень 500 тис. грн., то такий підприємець повинен на підставі п.п. 4.2.8 п.4.2.ст. 4, п.п.8.1.3 п. 8.1 ст.8 та статтей 18 і 19 Закону включити цю суму перевищення до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно показників діяльності суб'єкта господарювання, відповідно до звітів, що підтверджується і самим актом перевірки № 1339/17-2/НОМЕР_1 від 18 лютого 2013 року, сума одержаного позивачем валового доходу (обсяг виручки) в 2009 році становив 498 961,78 грн., в 2010 році - 484 728,11 грн., в 2011 році 0,00 грн.

Водночас, ДПІ в м. Івано-Франківську у зв'язку з виявленням розбіжностей між задекларованим обсягом виручки та відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_3, встановлено, що обсяг виручки від реалізації продукції перевищує граничні обсяги виручки (500 тис. грн..), зокрема за 2009 рік становить 600 668,0 грн. (а.с.35).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 отримавши в 2009 року виручку в розмірі понад 500 тис. грн., з І кв. 2010 року на загальну систему оподаткування, обліку та звітності не перейшов, і в 2010, 2011 році він перебував на спрощеній системі оподаткування.

Суд не погоджується з оподаткуванням доходів, отриманих позивачем в період І, ІІ, ІІІ, ІV кварталів 2009 року, та які перевищують граничний розмір виручки, встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з огляду на наступне.

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Протягом року, для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду, а з 2012 року 40 днів, платник єдиного податку подає звіт, який залишається у справі платника єдиного податку.

Судом встановлено, що звіт позивача за 4 квартал 2009 року був поданий ним 05.01.2010 року, що підтверджується копією самого звіту долученого до матеріалів справи представником позивача, а також актом перевірки № 1339/17-2/НОМЕР_1 від 18 лютого 2013 року (арк. 17 акту).

З цієї дати почав спливати строк давності для визначення суми грошових зобов'язань платнику податків (а.с.38,70). Оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб за 4 квартали 2009 року прийняті 15.03.2013 року, тобто з пропуском строку давності.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на вимоги п.102.2. ст.102 Податкового кодексу України, згідно якої грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Так, главою 2 Податкового кодексу України передбачено форми подання податкової звітності. Однією із форм податкової звітності є податкова декларація, в окремих випадках платником податку подається звіт.

Згідно чинних норм Податкового кодексу України, зокрема ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до податкового органу подано звіт платника єдиного податку, що є додатком №3 до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку у порядку законодавства, що діяло до моменту набрання чинності Податковим кодексом України. Зокрема, даним звітом визначено суму фактично сплаченого податку та обсяг виручки від реалізації товарів за звітний квартал.

Таким чином, поданий позивачем звіт є однією із форм податкової звітності, а відтак може братись до уваги при визначенні моменту початку спливу строку давності для визначення суми грошових зобов'язань платнику податків.

Щодо перевищення доходу у ІV кварталі 2010 року, суд зазначає, що позивач повинен був перейти у відповідності до ст.1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року на загальну систему оподаткування. Жодних доплат за суму перевищення Указом не передбачено. Таким чином, від суми одержаного доходу в 2011 році ДПІ в м. Івано-Франківську мало право здійснити нарахування податку з доходів фізичних осіб та визначити зобов'язання по ПДВ без урахування податкового кредиту, однак як встановлено судом та підтверджується актом перевірки позивач в 2011 році доходів не отримав, та фактично діяльності не проводив, і як наслідок жодних нарахувань не було здійснено.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000521702 від 05.03.2013 року суд зазначає наступне.

В акті перевірки (арк. 5) зазначено, що для перевірки не представлено наступні документи: виписки банку за 2009 рік, книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2009р по 31.12.2011р., видані та отримані накладні на придбання товару, товарно-транспортні накладні чи будь-які інші документи пов'язані з веденням підприємницької діяльності за 2009 та 2011 роки.

Згідно ч. 44.3 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності або передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

З огляду на зазначене, у відповідача не було законного права вимагати від платника податків документи за період до 05.01.2010 року. Крім того, товарно-транспортних накладних, а також виданих чи отриманих накладних на придбання товару у позивача не існувало та не могло бути, так як діяльністю позивача було надання в оренду нерухомого майна, що й підтверджується самим відповідачем згідно п.1.8 акту перевірки № 1339/17-2/НОМЕР_1 від 18 лютого 2013 року (а.с.24).

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника позивача на вимоги ст.250 Господарського кодексу України, оскільки з огляду на ч.2 даної статті останні в даних правовідносинах не застосовуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважених та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 року є неправомірними в цілому, а тому останні підлягають скасуванню.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000571702 від 05.03.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000581702 від 05.03.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000521702 від 05.03.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 15.04.2013 року.

Суддя (підпис) Мигалюк Ю.В.