УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 139255/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 18.07.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ :

15.06.2011 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03.02.2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин з урахуванням виплачених сум.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задоволити.

Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 18.07.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі нижчому ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 03.02.2011 року.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 03.02.2011 року до виникнення обставин з яким закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин, з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.

Встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення до пенсії.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася та діяла в редакції відповідно до якої, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 18.07.2011 року у справі № 2а-3418/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль