ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2008                                                                                                    Справа № 2-256/2008 

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                               Мороз В.Ф., Головко В.Г.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

з участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_3, довіреність ВЕІ № 911122  від 19.12.06,  представник;

від відповідача-1:  Замедянська Н.М. адвокат, довіреність № б/н  від 01.09.08;

від відповідачів-2,3,4,5, третіх осіб-1,2: представники у судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.05.2008р. у справі    

за позовом           ОСОБА_1

   до відповідача-1 Відкритого акціонерного товариства “Новоукраїнський”, м. Новоукраїнка Кіровоградської області

    відповідача-2 ОСОБА_2

    відповідача-3 ОСОБА_4

    відповідача-4 ОСОБА_5

    відповідача-5 ОСОБА_6

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору :

1.          Закрите акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк”, в особі його кіровоградської філії

2.         ОСОБА_7

про визнання недійсними рішень, договорів купівлі-продажу, передавальних розпоряджень та сертифікатів акцій

В С Т А Н О В И В :

10.08.2005р. до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшов позов ОСОБА_1 в якому позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу акцій відкритого акціонерного товариства “Новоукраїнський” (далі ВАТ “Новоукраїнський”), укладений 26.06.2003р.; визнати недійсними рішення правління ВАТ “Новоукраїнський” від 6.05.2004р. про розподіл акцій; визнати недійсними договори купівлі-продажу акцій, укладеному між ВАТ “Новоукраїнський” та фізичними особами.

Територіальну підсудність справи було змінено розпорядженням голови апеляційного суду Кіровоградської області від 18.08.2005р. (т1 а.с.30).

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював, доповнював та відмовлявся від позовних вимог (т1 а.с.41-44,82,142-143, т2 а.с.81-91,224-226, т3 а.с.10-13). В остаточній редакції позову позивач просив : визнати недійсним рішення правління ВАТ “Новоукраїнський” від 6.05.2004р. щодо порядку розподілу акцій товариства; визнати недійсними рішення правління від 24.05.2004р. про продаж спірних акцій та визнати недійсними договори купівлі-продажу акцій, укладені 25.05.2004р. між ВАТ “Новоукраїнський” та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням суду від 30.07.2004р. було визнано дійсним договір купівлі-продажу акцій, укладений 26.03.2003р. між ОСОБА_1 та ВАТ                                     “Новоукраїнський”.      Крім того,         вказаним         рішенням        за          позивачем       було

______________________________________________________________________________

Під час розгляду справи оголошувалась перерва з 29.09. по 1.10.2008р. та з 1.10. по 6.10.2008р.

визнано право власності на 335300 простих іменних акцій ВАТ “Новоукраїнський”. Але замість того, щоб передати вказаний пакет акцій позивачу, правління ВАТ “Новоукраїнський” розподілило акції серед посадових осіб товариства, уклавши 25.05.2004р. договори купівлі-продажу з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та  ОСОБА_2 Вказані дії правління порушують Статут товариства та внутрішні положення ВАТ “Новоукраїнський” про викуп акцій.

    Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.05.2008р. (суддя Бутельська Г.В.) в задоволенні позову відмовлено.

    Не погодившись з рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив, що судом не враховано наявність рішеннь судів від 30.07.2004р. та 12.04.2005р., якими за ОСОБА_1 визнано право власності на акції ВАТ “Новоукраїнський”. Оскарженими рішеннями правління товариства також порушено права позивача, який є акціонером ВАТ “Новоукраїнський”, щодо можливості придбати спірні акції, так і статутні документи товариства, якими регламентується порядок продажу акцій.

    У своєму відзиві ВАТ “Новоукраїнський” зазначило, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Від інших учасників судового процесу відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

    ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та треті особи в судове засідання не з'явились, просили розглянути справу у їх відсутність.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

    З матеріалів справи вбачається, що ВАТ “Новоукраїнський” є акціонерним товариством відкритого типу, статутний капітал якого поділено на 958044 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25гр. кожна (т1 а.с.37).

    Відповідно до п.8.4.2 Статуту ВАТ “Новоукраїнський” (т3 а.с.39) правління товариства, крім іншого, має право вирішувати питання про придбання товариством акцій, що випускаються ним. Вказане положення Статуту не суперечить приписам ст. 32 Закону України “Про господарські товариства”. Крім того, право правління товариства здійснювати викуп власних акцій та подальше їх розповсюдження, передбачено Положенням про викуп акцій власної емісії (т3 а.с.48).

    22.09.2003р. ВАТ “Новоукраїнський” придбало у ОСОБА_8 342296шт. акцій власної емісії (т3 а.с.27-30,75). 6.05.2004р. правління товариства прийняло рішення про розповсюдження вказаного пакету акцій серед посадових осіб товариства, а 24.05.2004р. правлінням прийнято рішення про продаж акцій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_2 (т3 а.с.31-33,34-35).

    25.05.2004р. між відповідачами укладено відповідні договори купівлі-продажу акцій, загальна кількість яких склала 342296шт. (т2 а.с.105-119).

    Поряд з цим, рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2004р. (т1 а.с.5-6) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : визнано дійсним договір купівлі-продажу акцій, укладений 26.06.2003р. між позивачем та ВАТ “Новоукраїнський”; визнано за ОСОБА_1 право власності на 335530шт. простих іменних акцій ВАТ “Новоукраїнський”; товариство та його реєстратора зобов'язано передати позивачу пакет акцій та здійснити відповідну їх реєстрацію.

    Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що рішенням суду за ним було визнано право власності на 335530шт. простих іменних акцій, які він придбав за договором від 26.06.2003р. При цьому позивач вважає, що його права власника акцій та акціонера товариства було порушено правлінням, яке у 2004р. продало відповідачам-2-5 342296шт. акцій.

    Чинним законодавством встановлені певні способи захисту права власності. Зокрема, ст. 387,388 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно у іншої особи.

    З тексту рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2004р. вбачається, що ОСОБА_1 вже скористувався вказаним правом для захисту своїх інтересів власника акцій, а тому пред'явлення позову про визнання недійсними догово-рів купівлі-продажу акцій слід розцінювати як не передбачений законом спосіб захисту, що унеможливлює задоволення позову в цій частині. Правова позиція Верховного Суду України про неприпустимість захисту прав власника шляхом пред'явлення позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу викладена в його постановах від 13.07.2004 зі справи N 10/732 та від 14.12.2004 зі справи N 6/11. 005р. №13/529пд.

    Крім того, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належним чином тієї обставини, що пакет акцій на якій за позивачем визнано рішенням суду від 30.07.2004р. право власності є тотожним пакету акцій у кількості 342296шт., реалізованим правлінням відповідача-1 у 2004р. з огляду на таке.

    В тексті рішення Новоукраїнського районного суду від 30.07.2004р. пакет акцій у кількості 335530шт., право власності на якій визнано за позивачем, не персоніфікується, оскільки жодного посилання на те, що це за акції, коли вони з'явились у власності ВАТ “Новоукраїнський” і яким чином їх можна вирізнити з загальної кількості у 958044шт. всіх простих іменних акцій товариства в рішенні не міститься. На час укладення усного договору купівлі-продажу акцій від 26.06.2003р. між ОСОБА_1 та ВАТ “Новоукраїнський” відповідач-1 не був власником 342296шт. акцій, оскільки відповідну угоду з ОСОБА_8було укладено лише 22.09.2003р., а тому відсутні підстави вважати, що вказаний пакет акцій містить у собі і 335530шт. акцій позивача.

    Що стосується доводів позивача про те, що оскаржені ним рішення правління ВАТ “Новоукраїнський” щодо розподілу пакету акцій у кількості 342296шт. суперечать вимогам чинного законодавства та статутним документам товариства, то колегія суддів враховує таке.

    Паво правління ВАТ “Новоукраїнський” здійснити на власний розсуд продаж зазначеного пакету акцій передбачено рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 22.02.2002р. (т3 а.с.44,47), Положенням про викуп акцій власної емісії (т3 а.с.48) та Положенням про правління ВАТ “Новоукраїнський” (т3 а.с.52-55).

    Таким чином відсутні підстави вважати, що рішення правління ВАТ “Новоукраїнський” від 6.05.2004р. прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, що унеможливлює задоволення позову про визнання рішення правління недійсним.

    Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить передбачених ст.104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду.

    Керуючись ст. 101, 103 -105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.05.2008р. -без змін.

    Головуючий                                                                                                    А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                                    В.Г. Головко

    Суддя                                                                                                                       В.Ф. Мороз