ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 17/112-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М., Коваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.,

розглянувши матеріали касаційних скарг НАК "Нафтогаз України", КП Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р.

у справі№ 17/112-12 господарського суду Київської області

за позовомНАК "Нафтогаз України"

доКП Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"

простягнення 857920,84 грн.

за зустрічним позовом КП Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"

доНАК "Нафтогаз України"

провизнання недійсним частини договору

За участю представників сторін

від позивача Кость О.Г. - дов.

від відповідача Бондар І.Г. - дов.

ВСТАНОВИВ:

НАК „Нафтогаз України" (далі - позивач за первісним позовом) звернулася до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з КП Київської обласної ради „Тетіївтепломережа" (далі - відповідач за первісним позовом) заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу №14/2408/11 від 30.09.2011р. у загальній сумі 857920,84 грн. (з них: 732250,38 грн. - основний борг, 55829,73 грн. - пеня, 53637,53 грн. - штраф, 3188,27 грн. - інфляційні втрати, 14014,93 грн. - 3 % річних).

В подальшому, 16.11.2012р. від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява (том справи - 1, аркуші справи - 74-76) про визнання п.7.2 договору на купівлю-продаж природного газу №14/2408/11 від 30.09.2011р. в частині встановлення додаткового штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу за прострочення сплати коштів понад 30 днів недійсним.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.12.2012р. у справі №17/112-12 (суддя Горбасенко П.В.) провадження у справі в частині вимог до відповідача за первісним позовом про стягнення 731250,38 грн. основного боргу за переданий за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ припинено; первісний позов задоволено частково; стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 27914,87 грн. пені, 26818,77 грн. штрафу, 3188,27 грн. інфляційних втрат, 14014,93 грн. 3% річних та 17158,42 грн. судового збору. У задоволенні решти первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. (судді Зубець Л.П., Новіков М.М., Комок І.А.) рішення господарського суду Київської області від27.12.2012р. залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, КП "Кривбасводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011р. між позивачем за первісним позовом, як продавцем, та відповідачем за первісним позовом, як покупцем, було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2408/11 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 3.3) покупець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", далі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору. Продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 1 120 тис. куб. м. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Судами встановлено, що ціна газу погоджена сторонами в розділі 5 Договору, відповідно до якого (п.п.5.1, 5.2, 5.5) ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

В п.11.1 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє у частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

11.10.2011р., 19.01.2012р. та 01.02.2012р. між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, згідно з якими скориговано ціну газу та внесено відповідні зміни до п.п.5.2, 6.3 Договору.

Суди вірно встановили, а матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач за первісним позовом у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року передав відповідачу природний газ, загальна вартість якого становила 970342,38 грн. Відповідач не оплатив поставлений газ в строки, передбачені п.6.1 Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо того, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково первісні вимоги, зменшивши належну до стягнення з відповідача суму пені та штрафу на 50%, а також судом було припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу у зв'язку зі сплатою останнього. В іншій частині вимоги первісного позову були задоволені.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 970 342,38 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані позивачем і відповідачем. Проте, відповідач за первісним позовом не здійснив розрахунок за поставлений природний газ у порядку та строки, обумовлені Договором, зокрема, п.6.1 останнього, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на дату звернення з позовом до суду становив 731 250,38 грн.

Також, судами вірно встановлено, що відповідачем за первісним позовом було погашено заборгованість у повному обсязі, проте, після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно необхідності припинення провадження у справі в частині вимог первісного позову про стягнення основного боргу з відповідача за первісним позовом.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обгрунтованості зменшення суми пені та штрафу на 50 % на підставі ст. 233 ГК України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, яким залишено без змін рішення місцевого господарського суду, що посилання відповідача за первісним позовом на те, що штраф, передбачений в п.7.2 договору №14/2408/11 від 30.09.2011р., перевищує встановлений Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.2 ст. 343 Господарського кодексу України граничний розмір штрафних санкцій, не може бути прийнято до уваги, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що укладаючи Договір №14/2408/11 від 30.09.2011р., сторони на власний розсуд визначили умови останнього, зокрема, застосування відповідальності за порушення умов Договору.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України у разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Також, суди вірно вказують щодо посилання відповідача за первісним позовом на постанову Верховного Суду України від 09.04.2012р. у справі №20/246-08, необхідно зазначити про те, що у вказаній постанові не йдеться про можливість нарахування пені та штрафу без перевищення встановлених законодавством граничних розмірів, натомість наведено правову позицію щодо обґрунтованості одночасного стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди вірно встановили, що оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошових зобов'язань, то нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, п.7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив первісні позовні вимоги, відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог та вважає висновок прийнятий із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги НАК "Нафтогаз України", КП Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. у справі № 17/112-12 залишити без змін

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.С. Коваленко

І.М. Волік