ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 11/031-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М., Коваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р.

у справі№ 11/031-12 господарського суду Київської області

за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доКП "Броваритепловодоенергія"

простягнення 2970224,76 грн.

За участю представників сторін

від позивача Мицько Р.М. - дов.

від відповідача не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2013р. у справі №11/031-12 (суддя Мальована Л.Я.) заяву відповідача було задоволено в частині надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2012р. у справі №11/031-12 до 01.07.2013р., в іншій частині заяву залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. у справі № 11/031-12 (судді Зубець Л.П., Іоннікова І.А., Мартюк А.І.) ухвалу господарського суду Київської області від 09.01.2013р. залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Київської області від 08.05.2012р. у справі №11/031-12 позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) до КП "Броваритепловодоенергія" (далі - відповідач) було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4 843 964,82 грн. боргу, 200 000,00 грн. пені, 100 607,71 грн. інфляційних втрат, 89 162,93 грн. 3% річних та 64 380,00 грн. судового збору (том справи - 1, аркуші справи - 104-105).

В подальшому, 29.05.2012р. господарським судом Київської області було видано наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

У грудні 2012 року відповідач звернувся до господарського суду Київської області із заявою, в якій просив відстрочити виконання рішення у справі №11/031-12 від 23.12.2010р. до 01.07.2013р., а також розстрочити виконання вказаного рішення на 24 місяці, починаючи з 01.07.2013р.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вірно вказують суди попередніх інстанцій, господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суди попередніх інстанцій вірно вказують, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Суди встановили, а матеріалами справи підтверджується, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає комунальні послуги з централізованого опалення та підігріву води населенню, бюджетним установам і організаціям (споживачам). Основним джерелом надходження коштів відповідачу є надходження комунальних платежів від вищевказаних споживачів послуг, які не покривають витрати підприємства на оплату природного газу.

Сума боргу у розмірі 4 843 964,83 грн. була сплачена відповідачем 14.12.2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №19 від 14.12.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 112). Залишок несплачених коштів за рішенням суду у справі №11/031-12 становить 454 150,64 грн.

Суди встановили, а матеріалами справи підтверджується, що наявність збитків у відповідача від господарської діяльності та відсутність прибутку.

Суди встановили, що для виконання своїх фінансових (боргових) зобов'язань перед кредиторами відповідачем було укладено договір кредитної лінії №936 від 21.01.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 120-122), за яким у відповідача виникло зобов'язання по поверненню кредитних коштів у сумі 6 336 тис. грн. до 25.06.2013р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції стосовно того, що обставини, наведені відповідачем відносно відстрочки виконання вищевказаного судового рішення, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочення виконання судового рішення на строк до 01.07.2013р.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції з приводу того, що ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення (як окремі процесуальні дії), а не одночасно застосувати відстрочку і розстрочку виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив заяву відповідача в частині надання відстрочки виконання рішення від 08.05.2012р. до 01.07.2013р., а в іншій частині залишив без задоволення.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін, прийнята із вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. по справі № 11/031-12 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.С. Коваленко

І.М. Волік