ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 13/19/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М., Коваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги КП Вінницької міської рад "Віннцяміськтеплоенергія"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2012р.

у справі13/19/2012/5003 господарського суду Вінницької області

за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доКП Вінницької міської ради "Віннцяміськтеплоенергія"

простягнення 9205106,94 грн.

За участю представників сторін

від позивача Мицько Р.М. - дов.

від відповідача Рибаченко І.В. - дов.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.07.2012р. у справі №13/19/2012/5003 (суддя Тісецький С.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 495 955,00 грн. -пені, 1 236 299,45 грн. -інфляційних нарахувань, 974306,90 грн. - 3% річних. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 6 498 544,66 грн. - суми основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від07.11.2012р. у справі № 13/19/2012/5003 (судді Саврій В.А., Мельник О.В., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Вінницької області від 27.07.2012р. залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, КП Вінницької міської рад "Віннцяміськтеплоенергія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального права і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 14.10.2010р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) укладено з КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (покупець) договір про закупівлю природного газу за державні кошти (арк.справи 15-22), відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Суди встановили, що постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 49 000 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень - 10000 тис.куб.м., листопад - 17000 тис.куб.м., грудень - 22000 тис.куб.м.. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов (t-20 град. за Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовпчика) (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ-1309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 64 150 800 грн. у тому числі ПДВ - 10 691 800 грн.

Також, судами встановлено, пунктом 3.1.1 договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 куб. м. газу у відповідному періоді споживання газу встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни граничної ціни на газ та/або тарифів сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами з дати застосування цих цін (тарифів).

Розрахунки, відповідно п. 4.1 договору, проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 4.3 договору).

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 4.4 договору).

Пунктом 5.1 узгоджено строк поставки газу: з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно.

Крім того, судами вірно встановлено, що відповідно до п.10.1, договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав визначених п.3 частини другої Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31.12.2010 року включно, а у частині розрахунків -до їх повного здійснення

Додатком №1 до вказаного вище договору, сторони погодили, що покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотраспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами (надалі -газотранспортне підприємство) в пунктах приймання-передачі газу, зазначених у п.5.2 договору. Про укладення такої угоди покупець повідомляє постачальника протягом 3 днів з дати її укладення (п. 1.2 додатку)

Пунктом 1.3 додатку передбачено, що покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному надає філії "Об'єднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" (надалі - ОДУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки (надалі - заявка). Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.

Як вірно встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв імпортований природний газ загальною вартістю 51 214 156,22 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, а саме: від 31.10.2010 року на суму 13 808 610,26 грн., від 30.11.2010 року на суму 14 423 705,15 грн. та від 31.12.2010 року на суму 22 981 840,81 грн.

Судами вірно встановлено, що в подальшому, 25.06.2012 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (кредитор) укладено з КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (боржник) на виконання п.2.6 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-198, розділом " 1.Предмет договору"якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі - "реструктуризація"), що виникла у боржника перед кредитором за договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.10 року №06/10-1166-ТЕ (надалі - договір поставки природного газу).

Суди вірно встановили, що пунктом 2.1 визначено загальну суму основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно п.1.1. цього договору, яка складає 6 498 544,66 грн. станом на 31.03.12 року, що підтверджується актом звірки розрахунків.

Відповідно до п. 2.2 договору про реструктуризацію, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1. цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Суди також встановили, що пунктом 5.1 договору про реструктуризацію заборгованості, передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30 червня 2017 року, а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного здійснення

Станом на 26.06.2012 року (день звернення з позовом до господарського суду Вінницької області) основний борг складав 6498544,66 грн.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України)

Відповідно до положень ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Суди вірно вказують на те, що між сторонами укладено договір про реструктуризацію суми основного боргу №14/12-298 від 25.06.2012 року, в розмірі 6 498 544,66 грн., яка виникла за договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010р. №06/10-1166ТЕ-1. Договором №14/12-298 від 25.06.2012р., позивач та відповідач погодили умови та графік погашення основної суми боргу на протязі травня 2012 року по квітень 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що місцевй господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6 498 544,66 грн., на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що з відповідача слід стягнути 1 236 299,45 грн. -інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року та 974 306,90 грн. - 3 % річних за період з 21.11.2010 року по 22.06.2012 року.

Також, судами вірно встановлено, що п. 7.3.1 договору поставки природного газу № 06/10-1166-ТЕ від 14.10.2010 року сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно частин 1 та 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що оскільки порушено порядок здійснення оплати за вказаним договором поставки природного газу, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу про стягнення 495 955 грн. -пені за період з 22.12.2011 року по 22.06.2012 року.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу КП Вінницької міської ради "Віннцяміськтеплоенергія" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. у справі № 13/19/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Суддя С.С. Коваленко

Суддя І.М. Волік