ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
09.10.08 |
Справа № 15/335-08. |
за позовом Дочірнього підприємства “Аромат”, Київська область, м. Сквира
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 1562 грн. 17 коп.
СУДДЯ Резниченко О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Добрецький С.С., довіреність б/н від 22.07.2008р.
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 30.07.2008р.
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 1562 грн. 17 коп. заборгованості за поставлену молочну продукцію згідно видаткових накладних у серпні-вересні 2007р.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що з позивачем проводилися розрахунки за поставлений ним по накладним товар безпосередньо при отриманні товару.
Позивач в судове засідання подав для залучення до матеріалів справи копію заяви позивача від 07.08.2008р. до Прокурора Тростянецького району Сумської області щодо проведення перевірки факту присвоєння працівником позивача Ячнієвою Н.О. грошових коштів, які вона отримувала від покупців за поставлену продукцію, а в касу філії не здавала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:
В серпні 2007р. між позивачем та відповідачем була укладена усна домовленість на постачання молочної продукції за адресою: АДРЕСА_1, та її оплату по факту отримання.
По видатковим накладним у серпні-вересні 2007р. позивач поставив відповідачу молочну продукцію на загальну суму 1562 грн. 17 коп.
Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис відповідача (копії накладних долучені до матеріалів справи).
Так як відповідач за поставлений товар не розрахувався, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію б/н від 20.03.2008р. з вимогою погасити заборгованість за поставлену молочну продукцію у термін до 15.04.2008р. і як додаток до вказаної претензії позивач направив відповідачу акт звірки у 2-примірниках.
Але, оскільки відповідач, у термін вказаний в претензії, розрахунки з позивачем не провів, відповіді на претензію не надав, позивач був вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Суд розглянувши матеріали справи вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідачем в судових засіданнях пояснювалося, що оплата за отриманий товар відповідачем проводилася на місці, а саме: після передачі товару працівник відповідача розраховувався з представником позивача, який поставляв товар, йому працівник відповідача передавав кошти за поставлений товар. В підтвердження цього відповідачем було подано його примірники видаткових накладних на яких міститься підпис представника позивача про отримання коштів за поставлений товар (а.с.26-32). При дослідженні вказаних накладних судом було встановлено, що на всіх примірниках видаткових накладних відповідача (заборгованість за якими заявлена позивачем до стягнення) працівником позивача ставився напис «оплочено».
Позивач в судове засідання подав для залучення до матеріалів справи копію заяви позивача від 07.08.2008р. до Прокурора Тростянецького району Сумської області щодо проведення перевірки факту присвоєння працівником позивача Ячнієвою Н.О. грошових коштів, які вона отримувала від покупців за поставлену продукцію, а в касу філії підприємства не здавала.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, тільки після порушення провадження у справі стало відомо про факт присвоєння працівником позивача грошових коштів за переданий відповідачу товар, тому оскільки відповідачем свої зобов'язання за усною домовленістю виконані були в повному обсязі, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову - відмовити.
СУДДЯ О.Ю. Резниченко
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 13.10.08р.