23.04.2013 року
Справа № 127/5810/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
23.04.2013 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
Головуючого судді Борисюк І.Е.,
За участю: секретаря Волхової М. А.,
Позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, -
В С Т А Н О В И В:
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон.
Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 12.08.2005 року у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зареєструвала шлюб з відповідачем, актовий запис № 1760. Після укладання шлюбу позивач залишилася на своєму дошлюбному прізвищі - ОСОБА_1. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.12.2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з ОСОБА_1 і знаходиться на її утриманні. Позивач має можливість возити доньку для оздоровлення та відпочинку на море за кордон. ОСОБА_1 неодноразово зверталася з проханням до відповідача надати нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд дитини на відпочинок за кордон, проте відповідач категорично відмовляє, чим порушує законні права та інтереси доньки.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про надання дозволу на виїзд за кордон України неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди її батька ОСОБА_2 у період з 01.05.2013 року по 01.10.2013 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, аргументуючи мотивами викладеними у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність, не повідомлено причини неявки.
Суд, враховуючи думку позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно довідки № 2305 від 12.12.2011 року, виданої ПП «Майстер КП»», в квартирі АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4)
Згідно свідоцтва про шлюб серії 1-АМ № 007836, виданого 12.08.2005 року відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 12.08.2005 року, актовий запис № 1760. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_1. (а.с. 5)
Згідно свідоцтва про народження серії 1-АМ № 024534, виданого 06.02.2006 року відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.6)
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.12.2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення суду набуло законної сили 23.12.2011 року. (а.с. 7)
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.11.2012 року надано дозвіл на тимчасовий виїзд за межі державного кордону України у період з 01.01.2013 року до 01.04.2013 року неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, у супроводі матері ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8. Рішення суду набуло законної сили 11.12.2012 року. (а.с. 9-11)
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Стаття 152 СК України передбачає гарантоване право дитини на належне батьківське виховання.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатись до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 (із змінами та доповненнями) виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску, або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Батько неповнолітньої ОСОБА_3 – ОСОБА_2 відмовляється надати нотаріальний дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за межі державного кордону України, тобто здійснює свої батьківські права всупереч інтересам дитини, а також не піклується про її розвиток, створює перешкоди для цього.
Згідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до положень Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, згідно ст. 60 ЦПК України.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд прийшов до висновку про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі державного кордону України неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, у період з 01 травня 2013 року по 01жовтня 2013 року, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно квитанції № 102421.214.2 від 11.03.2013 року позивачем було сплачено судовий збір в сумі 120, 00 гривень, тобто в більшому розмірі ніж це встановлено Законом України «Про судовий збір» - 114, 70 гривень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 114, 70 гривень.
Судовий збір в сумі 5, 30 гривень підлягає поверненню позивачу, в порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки був сплачений в більшому розмірі на момент її звернення до суду.
Враховуючи наведене, керуючись Конституцією України, Конвенцією ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 150-152, ч. 2 ст. 154, ч. 2 ст. 155 СК України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 3, 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі державного кордону України неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, у період з 01 травня 2013 року по 01жовтня 2013 року, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8.
Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 114, 70 гривень.
Судовий збір в сумі 5, 30 гривень підлягає поверненню ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Суддя: