Справа № 2/1210/10632/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2013 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Лукінової М.В., при секретарі: Горпинченко М.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодон, розглянувши цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третьої особи – ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом, який у процесі розгляду справи був ним уточнений, в обґрунтування якого вказав, що 20.03.2012 року о 21 год. 15 хв. він здав автомобіль НОМЕР_1 на автостоянку за адресою: м. Краснодон, вул. Єрьоменко, 3 «а», для зберігання. Сплативши послуги автостоянки, отримав квитанцію, яку залишив в автомобілі. Наступного дня він дізнався, що внаслідок підпалу на автостоянці автомобіль був пошкоджений полум’ям, у результаті чого кузов 1 комплектації, силові агрегати та всі комплектуючи відновленню не підлягають. Позивач вважає, що пошкодження автомобілю сталися внаслідок порушення відповідачем ч. 2 ст. 977 Цивільного кодексу України. Відповідач є професійним зберігачем, оскільки за витягом з ЄДРПОУ він – фізична особа – підприємець, яка займається підприємництвом у галузі транспорту та зв’язку. Під час пожежі були знищені усі документи на автомобіль та докази оплати послуг автостоянки, тому факт прийняття автомобілю на зберігання може бути підтверджений показаннями свідків. За висновком автотоварознавчого дослідження № 03/34 від 30.03.2012 року, ринкова вартість автомобілю НОМЕР_2 2011 року випуску на момент ушкодження склала 68 513 грн., витрати на ремонтні роботи склали 68 814 грн. Позивач зазначає, що відповідач відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати йому завдані збитки. Уточнивши позовну заяву, позивач зазначив, що згідно нотаріальної довіреності від ОСОБА_3 він має право на вчинення будь-яких дій відносно вказаного пошкодженого автомобіля. Оскільки внаслідок пошкодження автомобіль не може бути використаний за призначенням, він відмовляється від нього та вимагає відшкодування його вартості. Також, позивач виключив частину позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди та витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, про які заявляв у первісному позові, просив стягнути з відповідача вартість пошкодженого автомобілю - 68 513 грн., судовий збір у розмірі 785,13 грн. та витрати на підготовку позовної заяви у розмірі 200 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що автомобіль НОМЕР_3 був придбаний у м. Луганськ в автосалоні 30.08.2011 року за 61 400 грн. за готівковий розрахунок. По страхуванню КАСКО автомобіль зареєстрований не був, а був застрахований тільки по обов'язковому страхуванню автоцивільної відповідальності. Шиномонтаж автомобілю був здійснений на кв. Лютикова, тонування – у м. Суходільськ, інше (захист, підкрилки) було зроблено за додаткову плату в салоні. Чохли, килимки в автосалон та диски купував на ринку, але документи не зберіг. Гуму замовляв через Інтернет («Мишлен» зимова). Обробка корозії кузова була здійснена на Луганськавто. 20.03.2012 року о 21 год. 15 хв. він здав свій автомобіль на автостоянку відповідача. Вранці 21.03.2012 року він прийшов на автостоянку та побачив три згорілі автомобілі. Першим був його автомобіль, другий та третій стояли при вході на автостоянку, ліворуч, під дахом. Автостоянка була обгороджена парканом з плетеної сітки. Автомобіль Тойота Ланкрузер повністю згорів. Автомобіль позивача згорів ззаду та всередині. Залишилися задній бампер та номер. Зі слів господаря та сторожа він довідався, що палили та били той автомобіль, який стояв посередині, а його автомобіль був поряд. Зазначений автомобіль належить ОСОБА_3, який є вітчимом дружини позивача.
ОСОБА_3 віддав позивачу автомобіль у користування разом з правами, технічним паспортом та тимчасовим талоном, ніяких документів більше не оформляли. На думку позивача, за законом можна користуватися автомобілем з технічним паспортом без додаткового оформлення будь-яких документів.. Позивач просив суд задовольнити його уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги позивача, наполягав на їх задоволенні. Додатково пояснив, що зі слів позивача 20.03.2013 року він приїхав на автостоянку, зачинив автомобіль, здав на зберігання та пішов додому. На стоянці була ямка від снігу, у якій стояли передні колеса автомобілю, тому позивач не використав противідкатні упори. Передачу він не вмикав, автомобіль повинен був стояти на нейтральній передачі. Технічний паспорт на автомобіль згорів під час пожежі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні висловив свою незгоду з уточненими позовними вимогами позивача. Зазначив, що автомобіль ОСОБА_1 дійсно 20.03.2012 року був залишений на його автостоянці на зберіганні. На стоянці чергувала сторож ОСОБА_5, яка була офіційно працевлаштована. При прийманні автомобіля на стоянку, вона записує його державний номер, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка здає автомобіль (по паспорту), дату. Сторож повинна перевірити зовнішній вигляд автомобілю: чи немає подряпин, вм’ятин, ковпаки, дзеркала тощо. 21.03.2012 року вночі (точний час підтвердити не може) йому зателефонувала чергова та повідомила про пожежу. З вікна своєї квартири він побачив пожежу. Відповідач одразу викликав пожежну, одягся та побіг на автостоянку, до якої 10 хвилин ходьби. Прийшовши на стоянку, він почав гасити полум’я вогнегасниками (використав 4 шт.), засипати піском та снігом. Сигналізація пожежогасіння на стоянці не встановлювалася. Однак, є пожежні щити, багри, пісок, вогнегасники. Полум’я було посередині. На джипі було побите скло. Поряд знаходилася сторожка, її двері були підперті з вулиці, вікна на стоянку не виходять. Сторож чула, що почали бити скло, автомобіль облили горючою рідиною та підпалили, зламали сітку, хто це зробив, вона не бачила. На стоянку був скоєний напад. Зателефонували у міліцію, звідти швидко приїхали: спочатку наряд з районної міліції, потім з міської. Склали акт про пожежу. У той же день сторож зателефонувала позивачу. Внаслідок підпалу автомобіль позивача та інший автомобіль були знищені. Слід звернути увагу на ті обставини, що особа, яка здійснила підпал, тобто завдала шкоди позивачеві, невідома, а відповідач і сам є потерпілою особою в даному випадку. Однак, позивач не вказав про напад та підпал, а також, про особу, яка здійснила підпал, тобто завдала шкоди позивачеві. Крім того, при здаванні автомобілю на стоянці, водій зобов’язаний залишити автомобіль на нейтральній швидкості, поставити упори, відключити акумулятор, закрити вікна. В обов’язки охорони не входить перевіряти, як залишений автомобіль: на гальмах чи на нейтральній швидкості. Відповідач надав письмові заперечення проти позову та просив суд відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог позивача.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні також не визнав уточнені позовні вимоги ОСОБА_1, просив суд відмовити у задоволенні уточненого позову повністю, надав аналогічні заперечення по справі.
Третя особа ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що у справі є відповідні докази. ОСОБА_7 нього через канцелярію суду надійшла письмова заява, у якій він зазначив, що вважає уточнену позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, просить суд розглянути справу за його відсутності.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що працює у Державній пожежній частині № 14 начальником караулу. На зазначену автостоянку прибув 21.03.2012 року приблизно у третій годині ночі. Ворота були відчинені. Ліворуч від сторожки стояв автомобіль ДЕО темного кольору, потім ОСОБА_7, який був у полум’ї, та синя іномарка. ОСОБА_7 почав горіти синій автомобіль, а ДЕО - ще не загорівся. Свідок дав команду гасити пожежу напором води. Працівниками пожежної частини приймалися заходи щодо виштовхування автомобілю ДЕО, однак він стояв на гальмах чи на швидкості, тому не рухався з місця. Салон автомобілю ДЕО не розкривали, тому достовірно свідок сказати цього не може. На думку свідка, задні колеса були заблоковані, машина стояла передом. Потім було прийнято рішення виштовхнути автомобіль ОСОБА_7 та гасити полум’я на місці. Однак, радіус між автомобілями був маленький, що унеможливило здійснення таких дій. Цей автомобіль був весь у вогні, внаслідок високої
температури поплавилися титанові диски. Про загашення пожежі свідок повідомив у диспетчерську. На автостоянці також були розкидані кілька використаних вогнегасників. На думку свідка, дана пожежа могла виникнути тільки внаслідок підпалу, оскільки ранньою весною природних стихій не буває.
Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що ним, як експертом, було проведене автотоварознавче дослідження за заявою власника, а не експертиза. Різниця у тому, що дослідження проводиться на підставі заяви власника, а експертиза – на підставі ухвали суду, при цьому, експерт попереджається про кримінальну відповідальність. Про дослідженні другу сторону експерт повідомляти не повинен, а при експертизі повинно бути обов’язкова присутність другої сторони. Для проведення дослідження необхідно надати технічний паспорт та документи, що засвідчують особу. Однак, свідок не пам’ятає, чи був йому наданий технічний паспорт на автомобіль НОМЕР_3. На дослідженні були визначені поставлені питання. Заявником було повідомлено експерту, що при придбанні автомобілю у відповідності з замовленням-нарядом були здійснені затрати на загальну суму 8264 грн. Деякі суми вартості деталей та робіт він округляв. Вартість додаткового обладнання свідок не визначав, оскільки воно згоріло. Свідок керувався також базовою комплектацією, передбачено заводом-виготовлювачем. Згідно з Методикою проведення товарознавчих експертиз та оцінки колісних транспортних засобів розрахунок пробігу здійснити було неможливо, тому він не враховувався. Загальна ринкова вартість була визначена 68 513,00 грн. Фізичний знос не розраховувався, оскільки автомобіль новий (строк експлуатації до 5 років). Вартість відновлюваного ремонту склала 68 844 грн. Середня ринкова вартість базується на довідникових цінових даних продажу, а дійсна ринкова вартість визначається за Методикою з урахуванням ряду факторів. Необхідно ураховувати дійсну ринкову вартість. При дослідження відповідач присутній не був. Була тільки сторож, яка розповіла, що її закрили у сторожці під час нападу.
Суд, вислухавши сторони, їх представників, свідків, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що автомобіль ЗАЗ SENS TF698K, кузов Y6DTF698KB0285851, 2011 року випуску, був придбаний третьою особою по даній справі ОСОБА_3 у ПАТ «Луганськ-Авто» на підставі договору – купівлі продажу від 30.08.2011 року за 61 120 грн. (а.с. 130-133). На даний автомобіль ОСОБА_3 було видане гарантійне зобов’язання, яке діє 24 місяці з дня укладання договору (а.с. 135-136). До вказаного договору між тими ж сторонами 30.08.2011 року було укладено додаткову угоду щодо визначення понять і термінів, які використовувалися у договорі, та акт прийому-передачі автомобілю № hk25044554 (а.с. 134, 137).
На замовлення ОСОБА_3 у той самий день ПАТ «Луганськ-Авто» були виконані наступні роботи: антикорозійна обробка кузова, установка захисту піддону, підкрилок, що підтверджується замовленням-нарядом № ЗН-0006670 від 30.08.2011 року (а.с. 138).
За повідомленням Краснодонського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Луганській області автомобіль ЗАЗ TF698K 2011 р., державний номер НОМЕР_1, кузов Y6DTF698KB0285851 станом на 07.08.2012 року був зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с. 67).
Також, у матеріалах справи є копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (дублікату) серії САО № 499594, з якого вбачається, що власником автомобілю ЗАЗ TF698K 2011 р., державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3 (а.с. 154).
За довіреністю від 18.01.2013 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Краснодонського міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 продати зазначений автомобіль за ціною та на умовах на його розсуд, для чого надав йому право представляти його інтереси у відповідних органах, установах, підприємствах та організаціях, визначати місце стоянки, вести від його імені справи в судах тощо (а.с. 109).
Позивач ОСОБА_1 має посвідчення водія серії ВАЕ № 677756, видане 05.06.2012 року ВРЕР ДАІ м. Краснодону (дублікат) (ас. 129).
Відповідач ОСОБА_2 є фізичною – особою підприємцем (надалі – ФОП) , вид діяльності - 63.21.2 «Функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –
підприємців (а.с. 10, 145-146). З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач є керівником автостоянки за адресою: м. Краснодон, вул. Єрьоменко, 3 «а».
Земельну ділянку за даною адресою ФОП ОСОБА_2 орендував на підставі договору оренди від 26.01.2010 року для обслуговування автостоянки на 49 автомобілів строком на п'ять років (а.с. 141-144). Вказана автостоянка була збудована у відповідності з проектною документацією, вимогами державних стандартів, будівельними нормами та правилами, що підтверджується відповідним свідоцтвом та актом (а.с. 155, 156).
Згідно з витягом з журналу приймання автомобілів на автостоянку автомобіль НОМЕР_2 2011 року випуску був прийнятий на зберігання до вказаної автостоянки 20.03.2012 року о 21 год. 15 хв. (а.с. 9). У даному журналі, крім дати та часу прийняття автомобілю, записано його державний номер, прізвище особи, яка здавала автомобіль (ОСОБА_1), номер місця (№1) та сума сплати за зберігання автомобілю. Дані обставини також не заперечуються сторонами.
21.03.2012 року комісією у складі ст. інспектора Краснодонського РВ ГУ ДІТБ у Луганській області капітана служби цивільного захисту ОСОБА_11, директора ЧП «Рубан» ОСОБА_2, а також громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_1 було складено акт про пожежу, що виникла 21.03.2012 року о 03 год. 00 хв. за адресою: м. Краснодон, вул. Єрьоменко, внаслідок якої було знищено автомобілі: НОМЕР_4, НОМЕР_3, Тойота Ланкрузер державний номер НОМЕР_5, власниками яких в акті зазначені ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_13 (а.с. 7 - 8).
За фактом знищення майна шляхом підпалу постановою Краснодонського МВ УМВС України в Луганській області від 21.03.2012 року було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України (а.с. 34).
Постановою Краснодонського МВ УМВС України в Луганській області від 28.03.2012 року ОСОБА_2 було визнано потерпілим та цивільним позивачем по вказаній кримінальній справі (а.с. 35).
З даних постанов, листа начальника Краснодонського МВ ГУМВС України в Луганській області від 15.03.2012 року та витягу з кримінального провадження йдеться, що особи, які скоїли підпал, на час розгляду даної справи не встановлені (а.с. 139).
Згідно з протоколом від 20.04.2012 року № 22 серії К-12/99 були досліджені елементи металевих конструкцій автомобіля Тойота Ланкрузер, які зазнали теплового впливу під час пожежі (а.с. 36-39).
За висновком автотоварознавчого дослідження № 03/34 від 30.03.2012 року, ринкова вартість автомобіля НОМЕР_2 2011 року випуску, який належить громадянину ОСОБА_1, на момент ушкодження склала 68 513 грн., витрати на ремонтні роботи склали 68 814 грн. (а.с. 13-25). Дане дослідження було проведене та оплачене за заявою ОСОБА_1 судовим експертом Всеукраїнської організації судових експертів ОСОБА_9, який має кваліфікацію для проведення автотоварознавчих експертиз, що підтверджується свідоцтвом № 266 та карткою атестованого судового експерта (а.с. 27, 49).
Згідно з розрахунковими квитанціями позивач витратив на проведення експертного автотоварознавчого дослідження 1000 грн. (а.с. 11, 12). За складання позовної заяви та надання юридичної допомоги позивач сплатив 200 грн. (а.с. 28).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що правовідносини, які склалися між даними сторонами, врегульовані наступними нормами діючого законодавства України.
Так, правилами ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Правила п. 1 та 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України передбачають, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма
договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою,
квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Згідно з ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).
Організацію та порядок надання послуг охоронюваними автостоянками щодо зберігання транспортних засобів, які належать громадянам, регламентують Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках,затверджених постановою Кабінету Міністрів Укаїни від 22 січня 1996 р. N 115 (надалі – Правила зберігання транспортних засобів).
Відповідно до п. 30 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянці повинні вестися: журнал обліку транспортних засобів довготермінового зберігання; журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання; журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів; журнал обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних; касова книга; книга скарг та пропозицій; книжки квитанцій.
Аналізуючи вказані норми, оцінюючи подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, судом встановлено та сторонами не заперечується обставини передання позивачем автомобілю для зберігання відповідачу за умови його повернення у схоронності.
Відповідно до вимог ст. ст. 208, 218, 936, 937 ЦК України недодержання сторонами письмової форми угоди не позбавляє їх права, у разі виникнення спору, доводити наявність останньої іншими засобами доказування, до яких, зокрема, потрібно віднести письмові докази (розписки, чеки, платіжні доручення тощо). Проста письмова форма договору зберігання в залежності від речі, що передається на зберігання, та виду діяльності зберігача, може мати вигляд квитанції, чеку, чи іншого документу, яким, у даному випадку, є витяг журналу приймання автомобілів на автостоянку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами у даній справі був укладений договір, який за цивільно-правовими ознаками є договором зберігання та відповідає вимогам ст. 936, 937 ЦК України.
Згідно з п. 6 Правила зберігання транспортних засобів автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.
До того ж, згідно з пунктами 3.11, 3.18, 3.20 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року № 126 для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових тощо) адміністрацією повинна бути розроблена інструкція, в якій необхідно визначити їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, а також указати, хто з посадових осіб адміністрації має бути викликаний в нічний час у разі пожежі. Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі -
у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості
Так, відповідачем було пояснено, що на його автостоянці були розміщені пожежні щити, були багри, пісок, вогнегасники, сторож ОСОБА_5 була ознайомлена з відповідною інструкцією з питань пожежної безпеки. Свідок ОСОБА_8 також підтвердив, що бачив кілька використаних вогнегасників на території автостоянки. Однак, зазначену інструкцію відповідач суду не надав, сигналізація пожежегасіння на стоянці встановлена не була, що не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні.
Таким чином, в порядку ст. ст. 57-60 Цивільного процесуального кодексу України (надала – ЦПК України) відповідачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів вжиття усіх належних заходів для забезпечення схоронності автомобіля ЗАЗ SENS TF698K 2011 р., державний номер НОМЕР_1, обладнання автостоянки відповідно до вимог чинного законодавства, а також, доказів того, що вказаний автомобіль був пошкоджений внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які він, приймаючи автомобіль на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
За таких обставин, згідно з ч. 1 ст. 942 та п. 1 ч. 2 ст. 977 ЦК України зберігач, яким, у даному випадку є ФОП ОСОБА_2, був зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.
В порядку ст. ст. 950, 951 ЦК України на відповідача покладено обов’язок по відшкодуванню збитків власнику автомобілю ЗАЗ SENS TF698K 2011 р., державний номер НОМЕР_1, завданих його пошкодженням.
Доводи відповідача про те, шкоду власнику зазначеного автомобілю повинні відшкодувати особи, які здійснили підпал, суд не сприймає до уваги, оскільки вони суперечать зазначеним нормам ст. ст. 950, 951 ЦК України, а також, положенням пунктів 8 та 27 Правил зберігання транспортних засобів, за якими відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки. Автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
Також, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач неправильно залишив автомобіль на зберігання на ручному гальмі, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ч. 4 ст. 60 ЦПК України. З тих самих підстав суд критично ставиться і до показань свідка ОСОБА_14, оскільки у судовому засіданні він сам підтвердив, що салон автомобілю ДЕО вони не розкривали, тому достовірно сказати про те, що він стояв на гальмах чи на швидкості, він не може. Іншими доказами по справі дані обставини не підтверджуються.
Разом з тим, суд критично оцінює висновок автотоварознавчого дослідження № 03/34 від 30.03.2012 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля ЗАЗ SENS TF698K 2011 р., державний номер НОМЕР_1 на момент ушкодження склала 68 513 грн., на наступних підставах.
Так, у переліку комплектності і укомплектованості автомобілю (а.с. 15), який повинен відповідати даним замовлення-наряду № ЗН-0006670 від 30.08.2011 року, вартість підкрилок Ланос, захисного щиту моторного відсіку, робіт по їх встановленню та антикорозійної обробки кузову зазначена у вищому розмірі, ніж у замовленні-наряді. У судовому засіданні експерт ОСОБА_9 пояснив, що ці суми він округляв. Всі інші деталі та роботи, зазначені у цьому переліку (автошина «Michelin», диск титановий, килимки, чохли, тонування скла, монтаж автошин) взагалі відсутні у замовленні-наряді. Свідок також зазначив, що ці суми були ним
зазначені зі слів ОСОБА_1 У судовому засіданні позивачем було пояснено, що вказані деталі він придбав та замовляв самостійно, однак підтверджуючі документи не зберіг. Більш того, у дослідженні вказано, що кузов 1-ї комплектації, силові агрегати та усі складові відновленню не підлягають, що не заперечувалося позивачем, його представником та свідком ОСОБА_9 у судовому засіданні. Таким чином, встановити точний перелік та кількість, вартість деталей та робіт по їх встановленню (автошини «Michelin», диски титанові, килимки, чохли, тонування скла, монтаж автошин) за відсутністю підтверджуючих документів, які по даній справі є належними та достатніми доказами, в порядку ст. 57-60 ЦПК України, в пошкодженому пожежею автомобілі, неможливо.
Слід звернути увагу і на ті обставини, що у дослідженні власником автомобілю зазначений ОСОБА_1 У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначив, що проведення дослідження здійснювалося ним за заявою ОСОБА_3, при проведення дослідження він керувався технічним паспортом та згорілим автомобілем. Однак, свідок не пам’ятає, чи був йому наданий технічний паспорт на автомобіль. Будь-яких додатків, крім фотографічних зображень пошкодженого автомобілю, матеріали висновку щодо цього не містять. Дані обставини спростовуються поясненнями представника позивача ОСОБА_4, який у судовому засіданні зазначив, що технічний паспорт на автомобіль згорів під час пожежі. При таких обставинах, ринкова вартість, витрати на ремонтні роботи та розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобілю ЗАЗ SENS TF698K 2011 р., державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, не визначалася.
На підставі наведеного суд, перевіривши й оцінивши даний доказ за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді усіх обставин справи у сукупності, приходить до висновку, що дані, зазначені у автотоварознавчому дослідженні № 03/34 від 30.03.2012 року, є неповними, що викликає сумніви у правильності висновку, суперечать іншим матеріалам справи та поясненням сторін. Таким чином, даний висновок є необгрунтованим. Інших клопотань щодо призначення відповідних експертиз, сторонами не заявлялося.
Щодо наявності підстав відшкодування відповідачем збитків на користь позивача по даній справі ОСОБА_1, слід зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 8, 10 – 12 Правил зберігання транспортних засобів на території автостоянок забороняється знаходитися стороннім особам. Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом; водієм транспортного засобу, що належить суб'єкту господарської діяльності, за умови наявності відповідно оформлених документів. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб, а також страховий поліс, якщо транспортний засіб застрахований. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком.
За таких обставин, поклажодавцем за договором зберігання може бути власник транспортного засобу, особа, яка має належним чином оформлене доручення на право користування або розпорядження ним або водій, що належить суб'єкту господарської діяльності, за умови наявності відповідно оформлених документів.
На підставі наведеного, ураховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що залишаючи автомобіль НОМЕР_6 2011 року випуску на автостоянці відповідача 20.03.2012 року, позивач не мав необхідний обсяг прав для визначення місця стоянки автомобіля та укладання договорів цивільно-правового характеру.
Відповідно наявної у матеріалах справи довіреності від 18.01.2013 року (а.с.109), слід зазначити наступне. За даною довіреністю ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 продати зазначений автомобіль, для чого надав йому право представляти його інтереси у відповідних органах, вести від його імені справи в судах тощо. Однак, позивач звернувся до суду від свого імені та просить відшкодувати шкоду, завдану автомобілю ЗАЗ SENS TF698K 2011 р., державний номер НОМЕР_1 випуску, на свою користь, що суперечить нормам частин 1, 2, 4 ст. 319 ЦК України, за якими власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує. Таким чином, суд, в порядку ст. 11 ЦПК України, розглянув дану справу за зверненням вказаного позивача, в межах заявлених ним вимог та на підставі наявних доказів сторін.
Слід також звернути увагу на те, що дані обставини свідчать і про порушення Правил зберігання транспортних засобів (п. 8, 10 – 12) працівниками відповідача. Так, під час оформлення приймання автомобілю, державний номер НОМЕР_1, на зберігання черговий приймальник не перевірила наявність у ОСОБА_1 оформленого відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом, не внесла необхідні дані про володільця транспортного засобу - ОСОБА_3 до відповідного журналу обліку транспортних засобів (а.с.9).
Відповідно до вимог позивача про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 785,13 грн. та витрат на підготовку позовної заяви у розмірі 200 грн., слід зазначити, що у разі відмови у задоволенні позову дані питання судом не вирішуються. До того ж, витрати на підготовку позовної заяви є не є витратами на правову допомогу у розумінні ст. 79 ЦПК України.
На підставі наведенного суд вважає уточнені позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. За таких підстав, у задоволенні даної уточненої позовної заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 208, 218, ч. 1, 2, 4 ст. 319, ч. 1 ст. 936, 937, ч. 1 ст. 942, ч. 1 та 2 ст. 950, 951, 977 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5-11, 57-60, 79, 209, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третьої особи – ОСОБА_3 про відшкодування шкоди – відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 квітня 2013 року. Повний текст рішення складено 29 квітня 2013 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: М.В. Лукінова