Справа № 2/463/32/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                              Гирич С. В.

при секретарі судових засідань                    ОСОБА_1

з участю представника позивачів                    ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3          ОСОБА_4

відповідача                                                  ОСОБА_5

представника відповідача                              ОСОБА_6

третьої особи                                                  ОСОБА_7

та представника третьої особи приватного

нотаріуса ОСОБА_8                              ОСОБА_9

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третіх осіб приватного нотаріуса ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним, суд -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися із позовом до відповідача, третіх осіб про визнання недійсним заповіту вчиненого 18.12.2009 року ніби то ОСОБА_11 Володимировчем на користь ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8

Свої вимоги мотивують тим, що вони та відповідач ОСОБА_5О є рідними братами по батькові ОСОБА_11, однак відповідач народився від повторного шлюбу їхнього батька із ОСОБА_7 21.12.2009 року помер їхній батько ОСОБА_11 у зв’язку із важким захворюванням на рак легенів та раковою інтоксикацією. Після смерті батька вони дізналися про існування заповіту, складеного 18.12.2009 року, згідно з яким ОСОБА_11 заповів усе своє майно відповідачу. З вказаним заповітом вони не згідні, вважають його недійсним з підстав того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, а також не дотриманням вимоги до форми заповіту, оскільки такий підписаний не заповідачем.

Так зазначають, що за життя їхній батько ОСОБА_11 завжди вказував, що у випадку його смерті все його майно, в тому числі 1/2 частина будинку по вул. Крип’якевича, 7/1 в м. Львові буде належати всім трьом синам в рівних частках. При цьому вони, позивачі, завжди підтримували тісні, теплі родинні стосунки із батьком, опікувалися ним, особливо в останній період його життя, коли ОСОБА_11 захворів на важку хворобу. Допомагали матеріально, готуючи кошти для операції батька за кордоном, яку не встигли здійснити через смерть батька. В свою чергу батько до них також виявляв особливу батьківську прихильність, дуже жалкував, що розійшовся із першою дружиною в силу чого позбавив їх своєї щоденної підтримки та опіки.

Вказали, що позивач ОСОБА_3 в останні дні життя батька постійно навідував його, однак ні 18.12.2009 року, ні в подальші дні аж до смерті, ОСОБА_11 жодного разу не повідомляв про складення ним заповіту на користь молодшого сина ОСОБА_5 ОСОБА_12 заповіт містить неточності, зокрема в тому, що нотаріусом вказано «особу заповідачки встановлено, дієздатність її перевірено», а також відсутня відмітка про те, що даний заповіт відповідає волі ОСОБА_11 Наведені обставини на їхню думку свідчать про те, що ініціатива складання заповіту була другої дружини батька - ОСОБА_7, а не ОСОБА_11

ОСОБА_13 цього вважають, що рукописний тест на заповіті та підпис виконані не ОСОБА_11, а іншою особою, оскільки вони добре знають почерк батька, які між собою не співпадають. А тому просять позов задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3О, представник позивачів ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеним, підтримали висновок повторної комплексної судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено, що рукописні записи та підпис на заповіті виконані не ОСОБА_11, а іншою особою. Просять не брати до уваги висновок повторної комплексної судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, оскільки на їхню думку такий проведено з порушеннями вимог закону.

В останнє судове засідання позивач ОСОБА_3 не з’явився, однак забезпечив явку своїх представників. Позивач ОСОБА_10 в судове засідання не з’явився жодного разу, про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, забезпечив явку свого представника.

Відповідач ОСОБА_5, його представник ОСОБА_6 позовні вимоги заперечили, пояснили, що доводи позивачів не відповідають дійсності. Протягом останніх 22-ох років його батько ОСОБА_11 проживав у шлюбі із його матір’ю ОСОБА_7, в період якого вони набули у власність спільне майно, в тому числі і будинок по вул. Крип’якевича, 7/1 в м. Львові. Дійсно позивачі є дітьми ОСОБА_11 від попереднього шлюбу, з якими батько відповідача підтримував теплі відносини, однак він ніколи не жалів за попереднім шлюбом, оскільки проживав із ОСОБА_7 в любові та повазі. Позивачам він допоміг у влаштуванні їхнього життя, оскільки один син проживає в США, де отримує стабільний дохід, а іншому сину ОСОБА_3, батько сприяв у кар’єрному рості за професією лікаря, а також у забезпеченні житлом шляхом придбання сину у власність 4-ох кімнатної квартири та проведення в ній ремонту. Відповідач є особою молодого віку, яка на даний час лише здобуває професію, а тому батько бажаючи допомогти і своєму третьому синові, розпорядився своїм майном у такий спосіб.

ОСОБА_13 цього, відповідач вважає голослівним твердженням, що його матір з власної ініціативи звернулася до нотаріуса з метою складання заповіту, оскільки ні йому, ні його матері про це нічого не було відомо аж до вечора 18.12.2009 року, коли батько їх повідомив про складання заповіту, як про факт, що вже відбувся. В той же час йому відомо, що допомогу в організації вчинення правочину ОСОБА_11 надавала друг сім’ї ОСОБА_13 На його думку фраза «особу заповідачки встановлено, дієздатність її перевірено» є автоматичною помилкою нотаріуса при набранні тексту заповіту, і не може свідчити про вплив його матері на волю батька при складанні заповіту. При цьому вважає, що висновком Львівського інституту судових експертиз та повторною комплексною судово-почеркознавчою експертизою Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено факт дійсності рукописного тексту та підпису на заповіті виконаних ОСОБА_11, а тому просить у позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з аналогічних підстав, заявлених відповідачем та його представником, вважає, що заповіт є законним та дійсним, підписаним покійним ОСОБА_11 та відповідає його волевиявленню. При цьому зазначила, що про укладення заповіту дізналася після його укладення. Також пояснила, що ОСОБА_11 просив її тримати в таємниці факт складання ним заповіту по тій причині, що зі сторони матері старших синів може чинитися на нього тиск, що може погіршити його стан здоров’я, який на той час був і так тяжким. Просить у позові відмовити.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_8 в судовому засіданні 12.07.2011 року позовні вимоги заперечила, пояснила, що в грудні 2009 року до неї звернулася ОСОБА_13, яка повідомила, що тяжко хворий ОСОБА_11 має намір скласти заповіт. В домовлений день 18.12.2009 року ОСОБА_13 з’явилася разом із ОСОБА_11 до приміщення її нотаріальної контори. Вона встановила особу ОСОБА_11 вислухала його волю і на його прохання посвідчила заповіт. При складанні та підписанні заповіту ОСОБА_13 присутня не була, ОСОБА_11 особисто розпорядився належним йому майном на випадок смерті, особисто ознайомився із текстом заповіту та підписав його. При укладанні заповіту волевиявлення заповідача було вільним, зміст заповіту відповідав його волі та був підписаний особисто заповідачем. А тому просить у позові відмовити.

В останнє судове засідання третя особа ОСОБА_8 не з’явилася, однак забезпечила явку свого представника ОСОБА_9, який підтримав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд відмовляє в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог п.2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

У відповідності до вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з заповітом від 18.12.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_8 (а.с.13 т.1), ОСОБА_11 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачі, згідно з представлених суду свідоцтв про народження (а.с.11,12 т.1), являються синами покійного ОСОБА_11

Відповідач ОСОБА_5 також є сином спадкодавця від шлюбу з третьою особою ОСОБА_7, в якому вони прожили понад 22 роки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі вважають нікчемним заповіт в силу того, що при його укладанні не дотримана форма, а саме заповіт підписаний не заповідачем, а також просять визнати його недійсним в силу того, що під час складання заповіту волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі.

Дійсно у відповідності до вимог ч.1,2 ст.1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною 2 ст.1247 ЦК України визначено вимоги до форми заповіту зокрема, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до вимог ч.3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з вимогами ч.1 ст.215 ЦК України дійсно визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що покійний ОСОБА_11 на час смерті проживав в будинку по вул. Крип’якевича, 7/1 в м. Львові разом із дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_5

З копії свідоцтва про смерть (а.с.10 т.1) вбачається, що ОСОБА_11 помер 21.12.2009 року у м. Львові, про що вчинено актовий запис №6766 від 22.12.2009 року.

Як вбачається, з патологоанатомічного діагнозу (а.с.156 т.1), на момент смерті ОСОБА_11 хворів дрібноклітинним низько диференційованим раком лівої легені з метастазами в парабронхіальні, біфуркаційні, парааортальні лімфовузли, підшлункову залозу, печінку. Причиною смерті стали наростаюча ракова інтоксикація, легенева недостатність.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що до дня смерті позивач працював, сам пересувався, спілкувався із своєю сім’єю, друзями, членами родини, в тому числі позивачем ОСОБА_3, з яким готувався їхати на лікування в іншу країну.

Таким чином, наявне у спадкодавця захворювання не впливало на його свідомість, пам’ять та інші складові його психічної діяльності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, суду показали, що незадовго до смерті ОСОБА_11, спілкувалися із ним, знали що той планує поїздку закордон з метою лікування, рекомендували йому до моменту поїздки упорядкувати документи на майно.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка сестра спадкодавця - ОСОБА_16 суду показала, що 18.12.2009 року зранку перебувала у стоматологічному кабінеті ОСОБА_11, де відбулася відверта розмова із братом. Він розумів, що тяжко хворий і планував їхати на лікування до Ізраїлю. При цьому вони обговорювали питання спадкування його майна і сам брат сказав, що старшим синам він дав все, жалів, що не встиг здійснити свої плани відносно молодшого сина. Десь під обід до нього на мобільний телефон був дзвінок, він порозмовляв, а потім вибачився, повідомив, що мусить бігти т.я. телефонував нотаріус, що може його прийняти для складання заповіту. Він поїхав та просив її почекати. Десь через дві години він їй зателефонував, повідомив, що склав заповіт, також вибачився, що не може приїхати т.я. має приймати ліки. Під час панахиди на похороні вона відчувала, що між членами родини існують напружені відносини, а тому вона сказала дружині померлого та позивачу ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_11 склав заповіт. На користь кого було складено заповіт брат її не повідомляв. Також ствердила, що це було свідоме рішення брата, він у день складання заповіту поводив себе адекватно.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду показала, що є знайомою сім’ї ОСОБА_11 з 1979 року. Оскільки являється працівником системи нотаріату ОСОБА_11 до неї часто звертався ОСОБА_11 про надання різного роду консультацій з приводу оформлення угод нотаріусами. 17.12.2009 року на прохання ОСОБА_11 вона домовилася із приватним нотаріусом ОСОБА_17 про зустріч із ОСОБА_11 наступного дня 18.12.2009 року, оскільки останній повідомив, що має намір скласти заповіт.

18.12.2009 р. вони з ОСОБА_11 в домовлений час прибули в нотаріальну контору до приватного нотаріуса ОСОБА_17, де ОСОБА_11 підтвердив бажання скласти заповіт. Під час складання та підписання заповіту вона присутня не була, однак ствердила, що під час вчинення нотаріальної дії окрім нотаріуса та ОСОБА_11 в кабінеті нікого не було, оскільки вона очікувала в приймальні, і ніхто туди не заходив та не виходив. Після складання заповіту та його нотаріального посвідчення дійсно ОСОБА_11 їй показував заповіт та пояснював, що їде за кордон на лікування і хоче подбати про молодшого сина, який найменше забезпечений.

Дані покази підтверджуються поясненнями третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_17, яка детально повідомила про обставини складання ОСОБА_11 спірного заповіту та про те, що останній прийшов до неї в нотаріальну контору 18.12.2009р. в обідню перерву разом із свідком ОСОБА_13

В той же час допитані в судовому засіданні за клопотанням позивачів свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19, не змогли повідомити суду про жодні обставини складання заповіту ОСОБА_11

Таким чином суд вважає, що наведеними доказами спростовуються доводи позивачів про те, що спадкодавець не мав наміру скласти заповіт та розпорядитися майном на користь молодшого сина та що він не ходив до нотаріуса і при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним.

ОСОБА_13 цього, як вбачається із висновку судової почеркознавчої експертизи Львівського інституту судових експертиз №3407 від 11.04.2011 року (а.с.191-195 т.1) рукописні записи: «Заповіт до підписання прочитаний мною вголос і власноручно мною підписаний» та «Герета Орест Володимирович», розташовані на двох примірниках Заповіту від імені ОСОБА_11 від 18.12.2009 року, запис «Герета», розташований в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документу» в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, де під №1877 даний заповіт був зареєстрований, виконані самим ОСОБА_11.

Підписи від імені ОСОБА_11, розташовані в графі «Підпис» на двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_11 від 18.12.2009 року та в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа» в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за 2008-2009 роки, де за №1877 зареєстрований вказаний вище заповіт, виконані однією особою, а саме ОСОБА_11.

Даний висновок експертизи підтверджений висновком повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8464/8465/12-32 від 07.12.2012 року (а.с.100-110 т.2), яким встановлено, що підпис у рядку «Підпис» та рукописні записи від імені ОСОБА_11: «Заповіт до підписання прочитаний мною вголос і власноручно мною підписаний», «Герета Орест Володимирович» у рядку «Підпис» у І-му та ІІ-му примірниках заповіту від 18.12.2009 серії ВМО №160093, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за №1877, виконані самим ОСОБА_11

Підпис та рукописний запис «Герета» у графі «Підпис осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії», розміщений в реєстрі нотаріальних дій щодо вчинення заповіту приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, де за №1877 зареєстровано заповіт від імені ОСОБА_11 від 18.12.2009 року серії ВМО №160093, виконані самим ОСОБА_11

Доводи представників позивачів про те, що вказаний висновок не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, з підстав того, що експертами використовувалися зразки підписів ОСОБА_11 з електрофотокопії документів є необґрунтованими з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що для проведення експертизи, судом скеровувалися: 1-й примірний заповіту від 18.12.2009р., який опечатаний печаткою суду, медичні картки стоматологічних хворих - ОСОБА_12 за 2001р. та ОСОБА_20 за 2007р. із записами ОСОБА_11 в графі « анамнез, статус, діагноз, лікування та рекомендації »; особову картку №438 стомат поліклініки ЛДМУ ім.Д.Галицького; пенсійну справу ОСОБА_11 № 3446 з використанням заяви від 26.05.2003р., закордонний паспорт ОСОБА_11, вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_11, які містяться у квитанції про сплату податку за землю від 26.11.2001р. (а.с.126 т.1), акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.10.2009року (а.с.127 т.1), контрольний талон до довідки № 129 від 06.05.2009року(а.с.163 т.1), довідку про тимчасову непрацездатність № 129 від 06.05.2009року (а.с.164 т.1), договір № 3581/232 від 11.05.2004року (а.с.165 т.1), розписку від 10.06.2004 року (а.с.166 т.1), анкету заявника (а.с.167 т.1). Також судом було направлено на експертизу медичні документи про стан здоров’я ОСОБА_11, зокрема: рентгенологічне обстеження органів грудної клітки № 6816 від 13.11.2009р. Львівського обласного клінічного діагностичного центру, фібро бронхоскопію- протокол дослідження № 759 від 20.11.2009року, гістологічне дослідження № 10585-б бронхо-скопію виконані 20.11.2009р.,ультразвукове дослідження печінки, жовчного міхура, селезінки, нирок, інв.№277-2008р. протокол №1287 від 20.11.2009р., патологоана-томічний діагноз ОСОБА_11 від 05.01.2010 року.

Всі ці документи досліджувалися експертами на що вказує штамп Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та запис про те, що всі зразки і досліджуваний документ помічені штампом (а.с.101зв. т.2), перелік методик, які використовувалися при дослідженні, а також запис у тексті висновку про те, що досліджувалися підписи від імені ОСОБА_11 зі зразками його підписів, а не копії підписів вказано у самому тексті висновку (а.с.103,104 т.2).

Дійсно, у підготовчій частині висновку помилково зазначено, про те що судом для порівняльного дослідження надано зразки почерку та підписи ОСОБА_11 у електрофотокопіях документів, оскільки з ухвали суду про призначення експертизи (а.с.75-77 т.2), а також наведених вище фактів вбачається, що на експертизу представлялися оригінали документів і саме вони досліджувалися експертами. У висновку не міститься жодного посилання на те, що експертами досліджувалися лише підписи у електрофотокопіях документів.

В судовому засіданні також встановлено, що ухвалою суду від 12 липня 2011 року (а.с.268-269 т.1) по справі призначалася повторна комісійна судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручалося експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, якими складено висновок додаткової експертизи №10692/02 (а.с.22-28 т.2). Суд критично оцінює вказаний висновок, оскільки ухвалою суду від 12.07.2011 року експертам доручалося проведення повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи, але експертами без згоди суду безпідставно змінено вид експертизи на додаткову, також без достатнього обґрунтування не взято для дослідження надані судом зразки почерку і підпису ОСОБА_11, а також не дано відповіді на всі питання поставлені судом. У зв’язку з цим у суду відсутні підстави вважати такий висновок експертизи повним, обґрунтованим та правильним.

Не враховує суд, як належний доказі у справі і висновок спеціаліста № 34 від 25.05.2011 року (а.с.239-242т.1), оскільки він виготовлявся на замовлення сторони, експерт не попереджався про кримінальну відповідальність і він виконаний по окремих копіях документів, які подавала сторона та без дослідження другого примірника заповіту та реєстру вчинення нотаріальних дій нотаріуса.

Суд також вважає безпідставними доводи позивача ОСОБА_3 та представників позивачів про те, що спірний заповіт не готувався за зверненням спадкодавця, оскільки він був особою чоловічої статі, а за текстом заповіту нотаріус вказала: «Особу заповідачки встановлено, дієздатність її перевірено», що вказує на те, що такий складався особою жіночої статі, оскільки наведеними вище доказами доведено, що саме за зверненням ОСОБА_11, у його присутності, з його волі приватним нотаріусом ОСОБА_8 посвідчено спірний заповіт.

А тому на підставі наведеного суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог у зв’язку із чим в їх задоволенні слід відмовити. При цьому на позивачі слід покласти судові витрати, що понесені відповідачем.

Керуючись, ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.15,16,203,215,1247, 1257 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_10, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту вчиненого 18.12.2009 року – відмовити за безпідставністю вимог.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в рівних частках в користь ОСОБА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_2, судові витрати – витрати пов’язані із проведенням судової експертизи в розмірі 3537 грн. 66 коп.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

          Суддя:                                                                                Гирич С. В.