Справа №2703/13677/2012
2-а/764/57/2013
Категорія
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого – судді Гаркуші О.М.,
при секретарі – Грищенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі та до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання дій і бездіяльності неправомірними і спонукання до виконання певних дій,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі про здійснення перерахунку пенсій та стягнення заборгованості з її виплати.
Справа неодноразово була предметом розгляду судів різних інстанцій.
Так, в ході первісного вирішення спору позивачем уточнені позовні вимоги, згідно з якими він просив суд:
1. зобов’язати Військовий комісаріат АР Крим:
- провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення – щомісячної 10 відсоткової надбавки за роботу з таємними документами (54,6грн.) і щомісячної 60 відсоткової надбавки за особливий характер роботи і інтенсивність праці (408,60грн.), які виплачувались військовому прокурору гарнізону, установивши йому з 01 липня 2005 р. розмір пенсії в сумі 4982, 07грн.
- провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з врахуванням збільшеного розміру посадового окладу військовому прокурору гарнізону ІІ групи оплати у сумі до 1500грн., установивши йому з 01 квітня 2006 року розмір пенсії в сумі 5231грн.
- виплатити ОСОБА_1 недосплачену суму пенсії за період:
- з 01 липня 2005р. до січня 2007р. в розмірі 2.011,36грн.;
- з 01 липня 2005р. по 31 березня 2006р в розмірі 8763,43грн.;
- з 01 квітня 2006р. по 31 грудня 2006р. в розмірі 11.003,76грн.,
а всього 21778грн. 55коп. ;
2. зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі:
- виплатити ОСОБА_1 недосплачену суму пенсії в розмірі 4890грн. 56коп. за період з 01 січня 2007р. по 30 квітня 2007р.Позивач у судовому засіданні вимоги свого позову підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд його позов задовольнити. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що з 01 вересня 1964 року проходив військову службу у Збройних силах та 29 листопада 1995 року був звільнений з військової служби в запас за станом здоров’я з посади військового прокурора Іванівського гарнізону ІІ групи оплати (РФ)у званні "полковник юстиції". З вересня 1996 року позивач працював у прокуратурі м. Севастополя, де звільнившись в серпні 2001 року, вийшов на пенсію на підставі Закону України "Про прокуратуру", від якої, з 01 липня 2005 року відмовився у зв’язку з оформленням пенсії на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб". Позивач вказував, що відповідно до статті 13 приведеного Закону розмір його пенсії має складати 83% від відповідного грошового забезпечення особи, звільненої з військової служби. Втім, отримавши 04 січня 2007 року на запит від ВК АР Крим "Розрахунок пенсії", він виявив, що при визначенні розміру його пенсії не були враховані певні надбавки, внаслідок чого грошове забезпечення і щомісячна пенсія були визначені в заниженому розмірі. Крім того, позивач зазначав, що з 01 квітня 2006 року було суттєво збільшене грошове забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи, однак, незважаючи на викладене, до цього часу перерахунок його пенсії також не проведений.
З огляду на уточнені позовні вимоги, судом до участі у справі в якості другого відповідача залучений Військовий комісаріат АР Крим.
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 20 червня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені .
Втім, за наслідками касаційного перегляду справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2012 року приведені вище судові акти судів попередніх інстанцій скасовані, а справу скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд.
При цьому, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що судом першої інстанції допущене процесуальне порушення, що виразилося у вирішенні спору у відсутність представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Окрім того, суд касаційної інстанції вказав на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій того, що під час виплати пенсії в січні – квітні 2007 року стаття 97 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка обмежувала розмір пенсії військовослужбовцям 12-тю мінімальними розмірами пенсії за віком, не була ні призупинена, ні скасована, а також не визнана неконституційною.
Враховуючи приписи, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України, при новому розгляді справи судом першої інстанції позивачем уточнені позовні вимоги, згідно з якими він просив суд
1. Визнати неправомірними дії і бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі:
1) у відмові перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1:
- з 01 липня 2005 року, виходячи з розміру грошового забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати станом на 01 липня 2005 року з включенням 15 процентної надбавки від посадового окладу за роботу з таємними документами та 60 процентної надбавки від посадового окладу і окладу за військовим званням за особливий характер роботи і інтенсивність праці;
- з 01 квітня 2006 року, виходячи з розміру грошового забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати станом на 01 квітня 2006 року з включенням 15 процентної надбавки від посадового окладу за роботу з таємними документами та з врахуванням посадового окладу військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати в розмірі 1500грн.,
2) та у відмові в повному погашенні пенсіонної заборгованості за період з 01 липня 2005 року до 30 квітня 2007 року.
2. Зобов'язати ГУ Пенсійного Фонду України у м. Севастополі:
1) Здійснити перерахування пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2005 року, виходячи з розміру грошового забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати станом на 01 липня 2005 року з включенням 15 процентної надбавки від посадового окладу за роботу з таємними документами та 60 процентної надбавки від посадового окладу і окладу за військовим званням за особливий характер роботи і інтенсивність праці;
2) Здійснити перерахування пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2006 року, виходячи з розміру грошового забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати станом на 01 квітня 2006 року з включенням 15 процентної надбавки від посадового окладу за роботу з таємними документами та з врахуванням збільшеного посадового окладу військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати в розмірі 1500грн.
3) Виплатити ОСОБА_1 недосплачену суму пенсії (заборгованість), які виникли в період з 01 липня 2005 року по 30 квітня 2007 року внаслідок неправомірних дій і бездіяльності пенсійних органів щодо відмови перерахування розміру пенсії, та в повному погашенні пенсійної заборгованості.
3. Зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим надати Головному управлінню Пенсійного Фонду України у м. Севастополі довідки щодо розміру і складових грошового забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати:
1) станом на 01 липня 2005 року з включенням 15 процентної надбавки від посадового окладу за роботу з таємними документами та 60 процентної надбавки від посадового окладу і окладу за військовим званням за особливий характер роботи і інтенсивність праці;
2) станом на 01 квітня 2006 року з включенням 15 процентної надбавки від посадового окладу за роботу з таємними документами та з врахуванням посадового окладу військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати в розмірі 1500грн. Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечення на позов мотивував тим, що положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», які обмежували розмір пенсії позивача до 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, предметом розгляду Конституційного Суду України не були і підлягали виконанню в 2007 році. Також звертав увагу на те, що стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Крім того, згідно п.3 Положення про Пенсійний Фонд України основним із завдань ПФУ є ефективне використання коштів ПФУ, за п. 15 Положення ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо через територіальні управління, п. 9 визначено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, відповідно до п. 10 Положення кошти використовуються виключно за призначенням та не підлягають вилученню, бюджет ПФУ затверджується Кабінетом Міністрів України, за таких обставин, вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
До судового засідання представник Військового комісаріату АР Крим не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, втім раніше надав письмові пояснення. Свої дії і бездіяльність в запереченні адміністративного позову пояснив тим, що в розмір пенсії 60 відсоткова надбавка за особливий характер роботи і інтенсивність праці та 15 відсоткова надбавка за роботу з таємними документами враховані не були, оскільки до грошового забезпечення військового прокурора для обчислення пенсії не входили, а з 01.04.2006 р. розмір пенсії не перераховувався тому, що із складу нового грошового забезпечення вибули деякі дотеперішні надбавки, у зв’язку з чим перерахунок зменшив би розмір виплачуваної пенсії. Така позиція ВК АР Крим, на думку позивача, суперечить не тільки законодавству України, але й фактичним даним – наявним в особовій справі офіцера, яка знаходилась в підлеглому військового комісаріату АР Крим Севастопольському об’єднаному військовому комісаріаті, документам: картки – допуску позивача до державної таємниці і відповідної довідки про це.
Представник відповідача – ГУ ПФ України в м. Севастополі позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вказуючи, що на Пенсійний фонд України покладено функції призначення (перерахування) та виплати пенсій військовослужбовцям лише з 2007 року, при цьому він не є правонаступником МО України, тоді як порушення пенсійних прав, на чому наполягає позивач, відбулося до вказаного часу. За таких обставин, представник ГУ ПФ України в м. Севастополі стверджувала , що його довіритель не може відповідати за порушення, допущені при нарахуванні пенсії позивача, коли ці функції виконувалися Військовим комісаріатом АР Крим, та вважав саме вказаний орган належним відповідачем у справі.
Враховуючи, що представник Військового комісаріату АР Крим фактично висловив свою позицію по суті спору, а також те, що матеріали в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом в ході розгляду справи встановлено, що на підставі наказу Генерального прокурора РФ №393/к від 25 травня 1995 року полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади військового прокурора Іванівського гарнізону за станом здоров’я і зараховано в розпорядження Головного військового прокурора для наступного звільнення зі Збройних Сил(а.с.198 т. 1).
Згідно із наказом військового прокурора Іванівського гарнізону № 120 від 08 червня 1995 року, полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади військового прокурора Іванівського гарнізону за станом здоров’я та зараховано для наступного звільнення в запас в розпорядження Головного військового прокурора із залишенням на всіх видів забезпечення в ВП Іванівського гарнізону (а.с.144 т. 2).
Наказом МО РФ № 0967 від 19 червня 1995 року полковника юстиції ОСОБА_1, військового прокурора Іванівського гарнізону, достроково звільнено з військової служби в запас за станом здоров’я.
Наказом військового прокурора Іванівського гарнізону № 227 від 29 листопада 1995 року позивача виключено із списків військової прокуратури гарнізону, та всіх видів забезпечення (а.с.178 т. 2).
Із змісту записів в "Послужному списку" офіцера також випливає, що полковник юстиції ОСОБА_1 проходив військову службу з 01 вересня 1964 року до 29 листопада 1995 року, має вислугу 31 рік і три місяці, що також підтверджується наказами Генерального прокурора РФ № 393/к від 25 травня 1995 р., МО РФ № 0967 від 19 червня 1995 р., військового прокурора Іванівського гарнізону № 120 від 08.06.1995 р., № 227 від 29 листопада 1995 р. та зазначено, що остання штатна посада, яку позивач займав перед звільненням з військової служби, була "військовий прокурор Іванівського гарнізону" (а.с.12-16 т. 1).
Відповідно до Угоди між державами – учасниками Співдружності Незалежних Держав "Про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, і членів їх сімей" від 14 лютого 1992 р., за військовослужбовцями, звільненими з військової служби і проживаючими на території країн – учасників Співдружності, а також за членами їх сімей зберігається раніше установлений рівень прав і пільг. Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально – економічних і особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненими з військової служби і членам їх сімей у відповідності з нормами міжнародного права і положеннями цієї угоди, зокрема, після звільнення з військової служби оставатись на постійне проживання на території перебування або вибрати інше місце проживання, одержувати пенсію, встановлену законодавством і в порядку міжурядової угоди.
Нормами статей 1, 2 міжурядової Угоди "Про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців і їх сімей і державного страхування військовослужбовців держав учасників СНД" від 15 травня 1992 р. передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил держав учасників Співдружності здійснюється на умовах, за нормами і в порядку, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав – учасників, на території яких проживають вказані військовослужбовці або їх сім'ї; розмір грошового забезпечення для призначення пенсій військовослужбовцям і їх сім'ям визначається у порядку, встановленому законодавством держав – учасників, на території яких проживають військовослужбовці або їх сім'ї.
В преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб" № 2262 - ХІІ від 09 квітня 1992 р. (в редакції Закону від 04 липня 2002 року № 51 – IV) зазначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України і військовослужбовців Збройних Сил України, а також інших осіб, зокрема, військовослужбовців збройних сил інших держав, та членів їх сімей, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладених Україною з іншими країнами про пенсійне забезпечення таких осіб, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено їх пенсійне забезпечення згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі статтею 7 цього ж Закону України № 2262 – ХІІ, військовослужбовцям, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Звернення за призначенням вибраної пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на її отримання.
На 01 липня 2005 року, тобто на час звернення позивача до пенсійного органу МО України за призначенням пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб" № 2262 – ХІІ від 09 квітня 1992 р. та на 01 квітня 2006 року – на день виникнення у позивача права на перерахунок розміру пенсії, відповідно до угоди між державами – учасниками Співдружності Незалежних Держав "Про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, і членів їх сімей" від 14 лютого 1992 р., умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і членів їх сімей визначались новими нормами, викладеними в ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб" № 2262 - ХІІ від 09.04.1992 р. (в редакції Закону від 15.06.2004 р. № 1769 – IV "Про внесення змін в статтю 43 Закону № 2262 – ХІІ"), введеними в дію з 01 січня 2005 року; нормами частини 3 статті 63 Закону України №2262 - ХІІ (у редакції Закону від 16.12.2004 р. № 2255 – ІV "Про внесення змін в деякі закони України з питань соціального захисту військовослужбовців»), введеними в дію з 01 січня 2006 р.; нормами пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін в деякі закони України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 16 грудня 2004 р. № 2255 – ІV та іншим законодавством, прийнятим для усунення диспропорції в розмірі пенсійного забезпечення військовослужбовців, які утворилися залежно від часу звільнення їх з військової служби.
Так, частиною 3 ст. 43 Закону України № 2262 - ХІІ від 09 квітня 1992 р. (в редакції Закону від 15.06.2004 р. № 1769 – IV) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу та деяким іншим військовослужбовцям обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Частиною 3 статті 63 Закону України № 2262 - ХІІ (у редакції Закону від 16 грудня 2004 р. № 2255 – ІV), яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, запроваджено новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, а саме, всі призначені по цьому Закону пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоч б одного з видів грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку з введенням для вказаної категорії осіб нових щомісячних додаткового видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на такий перерахунок і проводиться в строки, встановлені в ч.2 ст.51 даного Закону, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому наступили обставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Згідно із п. 118 «Положення про порядок призначення і виплати у Міністерстві оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям і членам їх сімей», затвердженого наказом МО України від 08 серпня 1994 р. № 205 і зареєстрованого у МЮ України 05 вересня 1994р. за №212/422, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям у зв'язку із зміною розмірів хоч би одного з видів грошового забезпечення після звільнення із служби військовослужбовців, з якого нараховуються пенсії, проводиться з тієї ж дати, з якої підвищується грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 16 грудня 2004 р. № 2255 – ІV передбачено обов'язковий перерахунок пенсій, призначених раніше згідно із Законом № 2262 – ХІІ, з урахуванням змін розмірів і введення нових видів грошового забезпечення, що відбулися чи були введені після призначення пенсій, з яких останні обчислюються відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію згідно із цим Законом.
Законом України від 15 червня 2004 р. № 1769 – ІV, який набрав чинності 01 липня 2004 року, Кабінету Міністрів України доручено, зокрема, протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом (п/п. 1 п. 4 Прикінцевих положень Закону); визначити до 01 вересня 2004 року строки і порядок усунення диспропорції у пенсійному забезпеченні військовослужбовців, які утворилися залежно від часу звільнення їх з військової служби (п/п. 7 того ж п. 4).
На підставі змісту викладеного законодавства суд приходить до однозначного висновку, що, звільнившись 29 листопада 1995 року зі служби із ЗС РФ, і подавши заяву на оформлення військової пенсії з 01 липня 2005 року, позивач отримав право на призначення пенсійним органом МО України пенсію в розмірі на тих же самих умовах, за нормами і в порядку, які встановлені законодавством України станом на 01 липня 2005 року для військовослужбовців – військових прокурорів гарнізонів Збройних Сил України, звільнених з військової служби в 2005 році, а також отримав право і на перерахунок цієї пенсії у майбутньому у зв'язку із зміною розміру хоч б одного з видів грошового забезпечення цієї категорії військовослужбовців.
В "Розрахунку пенсії за вислугу років за пенсійною справою № ТС 37055", наданого ВК АР Крим позивачу 29.12.2006 р., зазначено, що полковнику ОСОБА_1, звільненому в запас 29 листопада 1995 року, пенсія призначена 01 липня 2005 року довічно і розрахована на підставі змін в ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб" № 2262 - ХІІ від 09 квітня 1992 р. (в редакції Закону від 15 червня 2004 р. №1769 – IV "Про внесення змін в статтю 43 Закону № 2262 – ХІІ", який вступив в дію з 01 січня 2005 р.) із розміру грошового забезпечення військового прокурора гарнізону, який складався з окладів за посадою (546грн.) і військовим званням (135грн.), 40 відсоткової надбавки за вислугу років (272,40грн.), 100 відсоткової надбавки за виконання особливо важливої роботи (953,40грн.), 90 відсоткової надбавки за безперервну службу (1716,12грн.) і 33,3 відсотків премії (1206,43грн.). Розмір пенсії – 83% від вислуги років в 31 рік складає 4008,36грн (4829,35 х 83 : 100). Загальна сума – 3403,00грн. (а.с.18, 19 т. 1).
Із змісту довідки військового прокурора ВМС ЗС України №4/34–2 від 19 січня 2007 року вбачається, що 60 відсоткова надбавка від посадового окладу і окладу за військовим званням за особливий характер роботи і інтенсивність праці як складова грошового забезпечення працівників прокуратури була введена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 297 від 06 березня 1996 року "Про надбавки до посадових окладів за особливий характер праці працівників органів прокуратури" (п. 2) і наказу Генерального прокурора України № 240ц від 20.01.2004 р., яким затверджено „Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України” (п. 2.3) (а.с.21 т. 1).
Постановою КМ України № 414 від 15 червня 1994 року "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв’язку з роботою, що передбачає допуск до державної таємниці" і наказом Генерального прокурора України № 609к від 03 вересня 1996 року "Про затвердження та введення в дію Інструкції про розміри і порядок виплат працівникам прокуратури України надбавок до посадових окладів у зв’язку з роботою, що передбачає допуск до державної таємниці", для працівникам прокуратури встановлена 15 відсоткова надбавка за роботу з таємними документами.
Наказом МО України № 50 від 06 березня 1995 р., виданим на підставі тієї ж постанови Кабінету Міністрів України № 414 від 15.06.1994 р., затверджена "Інструкція про розміри і порядок виплати надбавки військовослужбовцям і працівникам ЗС України у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці", в пункті 3 якої зазначено, що військовослужбовцям встановлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: "особливої важливості" – 20 відсотків, "цілком таємно" – 15 відсотків, "таємно" – 10 відсотків.
Статтями 22, 26 Закону України "Про державну таємницю" №1079 ХІV від 21 вересня 1999 р. визначено, що форми допуску до державної таємниці встановлюються залежно від ступеня секретності інформації: Форма 1 встановлюється для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності: "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; Форма 2 – для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності: "цілком таємно" та "таємно"; Форма 3 – для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності: "таємно"; Допуск до державної таємниці надається строком на 5 років та переоформляється у разі закінчення терміну його дії і за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією.
В судовому засіданні оглянуто картку – допуску ОСОБА_1 до державної таємниці, яка знаходилась в особовій справі офіцера, та встановлено, що він, як працівник військової прокуратури, був 01 лютого 1984 року допущений до робіт і документів з державною таємницею за першою формою військовим прокурором СібВО, а 04 квітня 1993 року (за 2 роки до звільнення з посади військового прокурора Іванівського гарнізону) цей допуск був переоформлений Головним військовим прокурором (ГВП) на новий строк. На день звільнення позивача з посади військового прокурора гарнізону 08 червня 1995 року і зарахування в розпорядження ГВП для наступного звільнення з військової служби цей допуск відповідно до Закону України "Про державну таємницю" був чинним і його 5-річна дія завершувалась в 1998 році (а.с.141 т.1).
Довідками військового прокурора Іванівського гарнізону № 3819 від 01 грудня 1995 р., №568 від 04 березня 2009 р. і військового комісаріату Іванівської області № Ф/845 від 04 березня 2009 р. також підтверджується, що позивач, займаючи посаду військового прокурора Іванівського гарнізону, мав допуск до державної таємниці по першій формі, працював з таємною інформацію і за це отримував надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 25 відсотків (а.с.142, 143, 144, 145 т.1).
Вказівками Департаменту фінансів МО України № 232/3/19/788 від 22 лютого 2005 року щодо порядку усунення диспропорції в пенсійному забезпеченні військовослужбовців різних років звільнення з військової служби і обрахунку пенсій за посадами, зазначеними в "Примірному розрахунку [переліку] посад військовослужбовців Збройних Сил СРСР, перебування на яких передбачало доступ до секретної інформації", визначено, що надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, повинна враховуватися в розмірі, зазначеному в відповідних пунктах цього "Примірному розрахунку [переліку] посад .... ", незалежно від наявності інформації про форму допуску, яку мав конкретний військовослужбовець. Під час обчислення пенсій за посадами, не зазначеними в "Примірному розрахунку ..." ця надбавка визначається за наявності інформації про відповідну форму допуску (картки – допуску) до секретної інформації, записів в особовій справі, довідки з архівів або з військової частини, де він проходив службу щодо останньої займаної штатної посади тощо (а.с.188-189 т. 1).
Аналогічні роз’яснення викладені також у додаткових вказівках Департаменту фінансів МО України № 248/7/П/7452 від 15 листопада 2005 року(а.с.190-191 т. 1).
Крім того, в цих вказівках передбачені дві окремі і рівнозначні обставини для включення в розмір пенсії надбавки за роботу з таємними документами у визначеному законодавством України розмірі: за умови її отримання за цими посадами, або за умови, якщо за цими посадами станом на 01 січня 2005 року виплата цієї надбавки передбачена, що повинно бути підтверджено довідкою військової частини (правонаступника, тощо) (а.с.190-191 т. 1).
Відповідно до довідки в/частини А 0235 - фінансового органу ВМС ЗС України від 06 лютого 2013 року № 126, яка в 2005-2007 роках здійснювала фінансове забезпечення військових прокуратур, в грошове забезпечення військового прокурора гарнізону станом на 01 липня 2005 року входили надбавки за роботу з таємними документами (15%) та надбавка за особливий характер роботи (60%) (а.с.163 т. 2).
При цьому, ВК АР Крим було відомо, що позивачу виплачувалась надбавка за роботу з таємними документами, що підтверджується його листом № 121/442 від 17 липня 2008 р., скерованим на адресу позивача (а.с.146 т. 2).
Відповідно до пункту 8 „Інструкції про розміри і порядок надбавки військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці”, введеної в дію наказом МО України № 50 від 06.03.1995 р., військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, надбавка не виплачується.
Отже, з наведеного слідує, що відсутність в розрахунковій книжці позивача відображення того, що він як військовий прокурор гарнізону отримував надбавку за роботу з таємними документами, обумовлено тим, що з 08 червня 1995 року по 29 листопада 1995 року позивач таку надбавку не отримував, оскільки перебував у розпорядженні Головного військового прокурора для наступного звільнення в запас, але тільки певний час.
Між тим, перелічені вище письмові докази доводять те, що станом на 08 червня 1995 року – день звільнення позивача з посади військового прокурора гарнізону вказана надбавка (за роботу з таємними документами), а тому мала бути врахована при нарахуванні йому пенсійного забезпечення.
При цьому доводи ВК АР Крим в письмовому заперечені про те, що ця надбавка та надбавка за особливий характер праці в розмір пенсії не були включені відповідно суперечать положенням ч. 3 ст. 43 Закону України № 2262 – ХІІ (в редакції Закону від 15.06.2004 р. № 1769 – IV) та суперечать фактичним даним.
Більш того, із змісту ч. 3 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” № 4 від 15.04.2005 р. вбачається, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, пенсійний орган має роз’яснити заявнику або повідомити його письмово про те, які документи він повинен подати додатково.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Втім, матеріали адміністративної справи не містять скеровування ВК АР Крим на адресу позивача будь-яких листів, вимог тощо з метою надання ним додаткових документів для вірного обчислення пенсії.
Із матеріалів дослідженої в судовому засіданні пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що в ній відсутні будь-які листи, звернення, вимоги тощо ГУ ПФ України в м. Севастополі на адресу ВК АР Крим з метою надання ним довідок грошового забезпечення військового прокурора гарнізону станом на 01 липня 2005 року і станом на 01 квітня 2006 року для перерахунку пенсії позивачеві на підставі його звернень до ГУ ПФ України в м. Севастополі з цього питання.
Також матеріали адміністративної справи не містять аналогічних листів, звернень, вимог тощо ГУ ПФ України на адресу ВК АР Крим.
Таким чином підставі системного аналізу вищенаведених нормативно-правових актів і зібраних письмових доказів, суд дійшов до висновку, що позивач мав право на 15 відсоткову надбавку за роботу з таємними документами та 60 відсоткову надбавку за особливий характер роботи і інтенсивність праці на момент призначення йому пенсії з 01 липня 2005 року і на таку ж надбавку за роботу з таємними документами на момент перерахунку розміру пенсії з 01 квітня 2006 року, а тому пенсійний орган неправомірно не включив в грошове забезпечення для обрахування пенсії ОСОБА_1 ці щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що спричинило заборгованість у виплаті пенсії позивачу.
Більш того, право позивача на включення до розміру пенсії 15 відсоткової надбавки за роботу з таємними документами станом на 01 травня 2007 року, тобто на день закінчення подібних вимог за даним визнано за постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 09 квітня 2009 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1К до тих же відповідачів (а.с.179-184 т. 2).
Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі, - зазначено в ч. 2 ст. 255 КАС України, - не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Судом також встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року "Про впорядкування структури і умов оплати праці працівникам апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів і інших органів" з 01 квітня 2006 року в грошове забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати було змінено, посадовий оклад збільшено з 546грн. до 1500грн., і було визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається: з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислуги років, установлених у розміру і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців, та додаткових виплат, які виплачувалися станом на 01.07.2005 р., зокрема, надбавки прокурорам і слідчим за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100 відсотків від посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислуги років; преміювання (п/п.1 "а"в", п/п.2 п. 2; п.п.5, 6).
В директиві Департаменту фінансів МО України № 248/6/П/961-д від 11 вересня 2006 року зазначено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 р. і з метою її виконання Генеральною прокуратурою України спільно з Міністерством оборони України визначено, що із додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців військових прокуратур, які враховуються в розмір пенсії, залишилися: надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи; надбавка, яка передбачає доступ до державної таємниці (відповідно до постанови КМ України від 15.06.1994 р. № 414), премія, а також надбавки, які носять індивідуальні ознаки, а саме, за знання і використання іноземної мови, за вчену ступінь, за почесне звання "заслужений". Перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових посадових окладів, але із збереженням раніше виплачуваних видів (складових) грошового забезпечення, не допускається (а.с.47-48 т. 1).
Згідно з "Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45, перерахунок пенсій здійснюється у разі прийняття рішення КМ України про зміну хоча би одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, або в зв’язку з введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться в строки, передбачені ч. 2 ст. 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розміру. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою, для перерахунку пенсії не враховуються.
На підставі зазначеного законодавства і нормативно-правових актів судом встановлено, що такі додаткові надбавки як 60 відсоткова надбавка за особливий характер роботи і інтенсивність праці та 90 відсоткова надбавка за безперервну службу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 р. до загального грошового забезпечення військових прокурорів гарнізонів не входили, а тому врахуванню під час перерахунку пенсії не підлягають.
Із змісту довідки військової прокуратури ВМС ЗС України від 16 липня 2007 року № 4/34-57, вбачається, що станом на 01 квітня 2006 року грошове забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи оплати складалось з посадового окладу – 1500грн., окладу за військове звання – 135грн., надбавки за вислугу років (40%) – 654грн., а також додаткових виплат - надбавок: за роботу з таємними документами (15%) – 225грн.; за високі досягнення у праці або за виконання особливої роботи (100%) – 2289грн.; премії (33,3%) – 1599,40грн., а загальний розмір грошового забезпечення став складати 6402,40грн. (а.с.145 т. 2).
Отже, що у зв’язку із збільшенням грошового забезпечення військового прокурора гарнізону станом на 01 квітня 2006 року пенсійний орган був зобов’язаний провести перерахунок пенсії позивачу з тієї ж дати, з якої відбулося підвищення грошового забезпечення, тоді як наявні письмові докази свідчать про те, що перерахунок пенсії позивача не проводився
Доводи ВК АР Крим про те, що перерахунок пенсії позивача не проводився, оскільки до розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 не включались "надбавка за службу в ЗС України (100% надбавка)" та "надбавка за безперервну службу в ЗС України", а тому перерахунок привів би до зменшенню розміру пенсії, на змісті постанови КМ № 268 не ґрунтуються і фактичним даним не відповідають, і, крім того, скасована постановою КМ України № 268 "надбавка за службу в ЗС України (100%)" в розмір грошового забезпечення військового прокурора гарнізону на день призначення пенсії - 01 липня 2005 року, не входила.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 р. N2262 – XII в редакції Закону України "Про внесення змін до Державного бюджету України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505–IV пенсія виплачувалась з обмеженням її максимального розміру в період з 01 липня 2005 року до 11 жовтня 2005 року, тобто до Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005, а відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” максимальний розмір призначених (перерахованих) пенсій обмежувався 12 мінімальними розмірами пенсії за віком.
Однак, рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року зазначені нові норми частин 4, 5 ст. 43 Закону України N 2262-XII (в редакції Закону № 2505–IV від 25.03.2005 р.) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З урахуванням викладеного, в поданому позивачем розрахунку пенсії вірно зазначено, що загальний розмір грошового забезпечення військового прокурора ІІ групи оплати станом на 01 липня 2005 року з урахуванням 15 відсоткової надбавки за роботу з таємними документами і 60 відсоткової надбавки за особливий характер роботи і інтенсивність праці складає 6071,64грн., а пенсії – 5039,46грн., а станом на 01 квітня 2006 року з урахуванням 15 відсоткової надбавки за роботу з таємними документами і з посадовим окладом в сумі 1500грн. складає 6402,40грн., а пенсії – 5313,99грн. На думку позивача заборгованість пенсії, яка виникла внаслідок необ’єктивного встановлення її розміру і відмови в її перерахунку, за період з 01 липня 2005 року до 30 квітня 2007 року склала 15795,65грн., яка вирахувана як різниця між сумою 106 858,77грн., яку повинен був одержати позивач, і фактично одержаної в сумі 91 063,12грн., в яку ввійшли 4890,56грн. виплачені 01.08.2009 р. позивачу за період з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає (а.с.142-143, 159 т. 2).
Порядком передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522, встановлено, що функції з призначення та виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Служби безпеки, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», покладено з 01.01.2007 на органи Пенсійного фонду України, а також виплату пенсій до визначеного строку.
Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи позивача про порушення його прав, пов’язаних з отриманням пенсійного забезпечення, які підлягають відновленню у судовому порядку.
Як зазначалося вище, у обґрунтування своїх заперечень ГУ УПФУ у місті Севастополі посилалося на те, що у даному випадку не є правонаступником Міністерства оборони України, а тому не несе відповідальності по обов'язкам Військового комісаріату АРК, що виникли до 01 січня 2007 року.
Проте таке твердження є помилковим, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передані органам Пенсійного фонду України.
Статтею 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.
Виплата пенсій, в тому числі призначених до внесення змін у законодавство, здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ «Ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, з 01 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передано територіальним органам Пенсійного фонду України.
З огляду на зміни, що відбулися в законодавстві щодо пенсійного забезпечення вказаної категорії осіб, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність покладення обов'язку з перерахунку пенсії позивачу та виплаті її заборгованості саме на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі.
Що стосується Військового комісаріату АРК, то він з 01 січня 2007 року не наділений повноваженнями на призначення (перерахунок) і виплату пенсій, а тому не має відповідного фінансування, тобто фактично позбавлений можливості відновити порушені права позивача. Отже у даному випадку прийняття судом рішення щодо покладення на вказаного відповідача зобов’язань з перерахунку пенсії позивача та виплаті виниклої заборгованості не матиме свого сенсу та не буде виконаним.
Слід відмітити, що аналогічна правова позиція щодо правонаступництва територіальними органами Пенсійного фонду України обов’язків обласних військових комісаріатів в частині перерахунку пенсій, що призначалися останніми, неодноразово висловлювалася Вищим адміністративним судом України, зокрема, у постанові від 21 листопада 2012 року у справі К-14970/09 та численних ухвалах касаційної інстанції щодо заміни сторони у виконавчому провадженні (01 листопада 2010 К-2254/10)
Відповідно до "Положення про військові комісаріати", затвердженого постановою КМ України від 26.09.2001 р. № 1235 (в редакції постанови КМ України від 20.08.2008 р. № 719), військові комісаріати АРК, областей, м. Києва ведуть облік осіб, звільнених з військової служби і проживають на відповідній території, для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", забезпечують оформлення та подання документів органам Пенсійного фонду для призначення (перерахування) пенсій особам, звільненим з військової служби, і членам їх сімей на підставі цього ж Закону.
Таким чином, можливість виконання ГУ ПФУ у місті Севастополі даного судового рішення в частині перерахунку та виплаті заборгованості з пенсійного забезпечення на користь позивача нерозривно пов’язано з наданням ВК АРК необхідних документів, що є його прямим обов’язком.
Отже, вимоги позову про зобов’язання ВК АР Крим надати Головному управлінню Пенсійного Фонду України у м. Севастополі довідки щодо розміру і складових грошового забезпечення ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України і з метою необхідності повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, знаходить можливим вийти за межі позовних вимог і на підставі досліджених доказів визнати неправомірними бездіяльність Військовий комісаріату АР Крим щодо ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі належним чином оформлених довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 1.07.2005 р. та на 1.04.2006 р. та неправомірними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі щодо не витребуванні у Військового комісаріату АР Крим належним чином оформлених довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 1.07.2005 р. та на 1.04.2006 р.
На підставі ст.ст. 3, 8, 24, 55 і 124 Конституції України, ст. 8, ч. 3 ст. 43, ч. 2 ст.ст. 51 і 55, ч. 3 ст. 63, ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб", керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 50, 159, 163, 185, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
1. Визнати неправомірними бездіяльність Військовий комісаріату АР Крим щодо ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі належним чином оформлених довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 1.07.2005 р. та на 1.04.2006 р.
2. Зобов'язати Військовий комісаріату АР Крим надати Головному управлінню Пенсійного Фонду України у м. Севастополі довідки щодо розміру і складових грошового забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи , станом на 01 липня 2005 року , з включенням 15 процентної надбавки від посадового окладу за роботу з таємними документами та 60 процентної надбавки від посадового окладу і окладу за військовим званням за особливий характер роботи і інтенсивність праці та на 01 квітня 2006 року з включенням 15 процентної надбавки від посадового окладу за роботу з таємними документами .
3.Визнати неправомірними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі щодо не витребуванні у Військового комісаріату АР Крим належним чином оформлених довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 1.07.2005 р. та на 1.04.2006 р.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м. Севастополі здійснити перерахунок пенсії з 1 липня 2005 р. по 31.03.2006р. та з 1.04.2006 р. по 31.12.2006р. та сплатити ОСОБА_1 пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення військового прокурора гарнізону ІІ групи, станом на 01 липня 2005 року та 1.04.2006 р., /за відрахуванням фактично отриманої пенсії/.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, а в разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.
Суддя -