04.04.2013 Справа № 2-4734/11

2/763/153/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.

при секретарі – Казаковій (Лазутіній) А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 кафе «Муссония» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач, будучи студентом Севастопольського центру професійно-технічної освіти імені маршала інженерних військ ОСОБА_3, отримав вказівку навчального закладу працевлаштуватися. 23.07.2010р. його було прийнято відповідачем на роботу – на посаду помічника кондитера і 25.07.2010р. він приступив до виконання трудових обов’язків. Письмовий договір роботодавець не оформляла, порушивши ст. 24 КЗпП України. Усно позивача було ознайомлено з трудовими обов’язками, розміром заробітної плати, яка складала 8,89грн. на час, та графіком роботи, згідно якого він повинен був працювати не менше 10 годин на день, кількість робочих днів на тиждень - не менше 15. Позивач працював у відповідача до 30.04.11р. та два рази на місяць одержував заробітну плату. Якісно виконував свою роботу, не мав дисциплінарних стягнень, проте відповідач погрожувала його звільнити. В квітні 2011 року позивачу було змінено графік роботи, в порушення ст. 32 КЗпП України його не було ознайомлено з відповідним наказом. Згідно новому графіку позивач працював 6 днів на тиждень, проте компенсації за переробіток не отримав. 02.05.2011р. позивача було звільнено в усній формі. Розрахунок за квітень з позивачем проведено не було та трудова книжка в порушення ст. 48 КЗпП України не оформлялося. Також відповідачем було відмовлено в наданні позивачу довідки про роботу, чим порушено ст. 49 КЗпП України. Внаслідок таких дій відповідача позивач був позбавлений засобів існування, що призвело до моральних страждань та порушення укладу життя, відбулася переоцінка здібностей позивача, як спеціаліста й він був змушений позичати кошти. ОСОБА_1 просить визнати його звільнення незаконним та поновити на посаді помічника кондитера в ПП «Юріка», стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за квітень 2011 року в сумі 2186,94грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.05.2011р. по 24.05.2011р. в розмірі 1157,00грн. та моральну шкоду в розмірі 5000грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав та пояснив, що навчався в центрі професійно-технічної освіти з вересня 2008 року по травень 2011 року, влітку проходив практику. 25.07.2010р. його було прийнято відповідачем для проходження практики, яку він проходив до кінця літа 2010 року, після цього, в грудні 2010 року за усною домовленістю знов проходив практику та отримував гроші, працював повний робочий час. Після цього продовжив навчання в ПТУ з січня по березень 2011 року включно. В подальшому договору між навчальним закладом та відповідачем на проходження практики не було, однак його було допущено відповідачем до роботи й він працював з 1 по 30 квітня 2011 року. 7 квітня 2011 року позивачу було сплачено відповідачем частину авансу – 700грн., а 25.04.2011р. заробітну плату йому не сплатили, повідомили, що він погано працював. На даний час позивач офіційно працює, оформив трудову книжку.

Представник відповідача надала суду заперечення на позов та в судовому засіданні пояснила, що позивач проходив практику у відповідача один місяць в жовтні - листопаді 2010 року, договору з навчальним закладом укладено не було тому позивачу сплачувалися кошти готівкою, а не через ПТУ. В 2011 році відповідачем було відмовлено позивачу в проходженні практики, оскільки він погано себе зарекомендував. Зазначила, що проходження практики не є трудовим договором та заробітна плата, згідно закону, практикантам не сплачується, а переводиться до навчального закладу. В 2011 році у відповідача було лише 5 договорів з особами про виконання робіт, трудових договорів взагалі не укладалося. Просила у позові відмовити, оскільки між сторонами ніколи не укладався трудовий договір, відповідач лише проходив практику в 2010 році.

          Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.09.2008р. по 30.06.2011р. навчався в ДПТНЗ «Севастопольський центр професійно-технічної освіти імені маршала інженерних військ ОСОБА_3» на денній формі навчання (а.с. 7).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що влаштувався на роботу до відповідача в червні 2011 року, до цього працював там з червня по грудень 2010 року, позивач також в цей час працював у відповідача, в тому числі й в червні 2011 року. Навесні 2011 року свідок навчався й вийшов на роботу лише в червні цього року. В травні проходив практику.

Суд критично оцінює показання свідка, оскільки вони є суперечливими, як самі по собі, та в співвідношенні з поясненнями позивача щодо періоду проходження практики.

В матеріалах справи містяться примірники договорів про надання робочого місця для проходження виробничої практики учням ДПТНЗ із зазначенням прізвища ОСОБА_1 При цьому примірник договору про проходження практики з 04.10.2010р. по 05.11.2010р. взагалі не підписаний сторонами (а.с. 21-22), примірник договору № 198-10 від 30.06.2010р. про проходження практики з 28.06.2010р. по 09.07.2010р. підписаний лише директором навчального закладу та скріплений печаткою (а.с. 30), примірник договору № 286-10 від 03.12.2010р. про проходження практики з 03.12.2010р. по 28.12.2010р. підписаний директором навчального закладу та скріплений печаткою, а від імені відповідача стоїть підпис іншої особи, яка зі слів позивача працювала у відповідача, та печатки підприємця не містить (а.с. 49).

Крім того, позивачем надано суду копію графіку роботи за травень 2011 року із зазначенням його прізвища, на якому не вказано назви підприємства, установи чи організації, якою складено цей графік (а.с. 6).

З наведеного вбачається проходження позивачем, який з 01.09.2008р. по 30.06.2011р. навчався в ДПТНЗ «Севастопольський центр професійно-технічної освіти імені маршала інженерних військ ОСОБА_3», у відповідача виробничої практики в жовтні - листопаді 2010 року без укладання між навчальним закладом та відповідачем договору про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики, що не заперечується сторонами.

Доказів, в розумінні ст. 57 ЦПК України, проходження позивачем у відповідача виробничої практики в інші періоди часу чи наявності між ними трудових відносин суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, додержання якої є обов'язковим при укладенні трудового договору з неповнолітнім та при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

При цьому, згідно ст. 24-1 КЗпП України, укладений між працівником та фізичною особою у письмовій формі трудовий договір підлягає обов’язковій реєстрації у державній службі зайнятості.

Згідно п. 7 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 992 від 07.06.1999 року, учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються. Тривалість роботи учнів, слухачів повинна відповідати часу, визначеному робочими навчальними планами, програмами, і не перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.

При цьому, пунктом 8 Порядку встановлено обов’язок професійно-технічного навчального закладу та підприємства, що надає робочі місця або навчально-виробничі ділянки, не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання та виробничої практики укласти на основі типового договору договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики. Такий договір не укладається у випадку, коли всі його розділи включаються до загального договору про підготовку кваліфікованих робітників, що укладається професійно-технічним навчальним закладом та підприємством - замовником підготовки кадрів.

          Пунктом 17 Порядку встановлено, що за всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Виходячи з наведеного, оскільки порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, передбачено, що до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики, укладення з ними трудового договору не передбачено, суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі. Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від перших вимог, в їх задоволенні також слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст. ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України, Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 992 від 07.06.1999 року, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 кафе «Муссония» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі через Гагарінський районний суд м. Севастополя апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополя                                                   /підпис/          ОСОБА_5

З оригіналом згідно. Рішення не набрало законної сили.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополя                                                                       О.В. Гаврилова

Справа № 2-4734/11

2/763/153/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

04 квітня 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.

при секретарі – Казаковій (Лазутіній) А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 кафе «Муссония» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

          Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов’язану з потребою наведення пояснень, доводів та міркувань сторін та мотивування позиції суду, на що може бути витрачено значний час, суд вважає можливим оголосити вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 кафе «Муссония» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі через Гагарінський районний суд м. Севастополя апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополя                                                                       О.В. Гаврилова