Справа № 703/989/13-ц

2/703/375/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді                              Прилуцького В.О.,

при секретарі                                        Дрож М.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна набутого під час проживання чоловіка та жінки однією сім’єю,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4. про поділ майна набутого під час проживання чоловіка та жінки однією сім'єю.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з червня місяця 2001 року він проживав з відповідачкою однією сім’єю. За час спільного проживання ними за спільно зароблені гроші 15 травня 2007 року було придбано житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Орешкова 31, що в м. Сміла. Проте покупцем в даному будинку зазначалася ОСОБА_5. З 10 грудня 2011 року вони припинили спільне проживання однією сім’єю і коли він звернувся до відповідачки поділити будинок, остання відмовилася. Просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою м. Сміла вул. Орешкова буд.31.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні 27.03.2013 р. позов не визнала та пояснила, що вона дійсно певний час спів мешкала з позивачем, але спільного бюджету в них не було. Будинок вона придбала за власні кошти. Представник відповідача ОСОБА_3 також зазначив , що позивач в розумінні ст. 60 ЦПК України не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, крім того викладені вимоги спростовуються матеріалами справи, а також подав заяву про застосування строків позовної давності.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони в 2001 році познайомилися та співмешкали до 2008 року знімаючи квартиру в м. Москва. В 2007 році відповідачка придбала за власні кошти 14000 доларів США будинок № 31 по вул. Орешкова в м. Сміла, що підтверджується договором купівлі – продажу житлового будинку від 15 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 3437. В 2008 році вона переїхала в вказаний будинок та продовжувала співмешкати з позивачем до 2011року.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь якому іншому шлюбі , майно набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 – при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь якому іншому шлюбі і між ними склалися установлені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім’ю утворюють особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В судовому засіданні позивач не довів, що він з відповідачкою мав взаємні права та обов’язки, мав спільним бюджет та не надав доказів того, що спірний будинок був придбаний за спільні кошти позивача та відповідача. Також в судовому засіданні було встановлено, що позивачем за 12000 доларів США в 2008 році був придбаний автомобіль марки Фіат та зареєстрований за ним на праві особистої приватної власності в МРЕВ ДАІ м. Дунаївці УМВС України у Хмельницькій області, де офіційно зареєстрований ОСОБА_1. Позивач так і не зміг пояснити, чому спірний будинок був зареєстрований на відповідачку при відсутності перешкод в реєстрації будинку на обох сторін. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не підтвердили факт придбання спірного будинку за спільні кошти сторін. Покази свідка ОСОБА_10, про те, що сторони проживали однією сім’єю, суд оцінює критично так як вона є племінницею позивача.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК України спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є юридичним фактом, що має юридичне значення, оскільки закон пов’язує з ним виникнення, зміну або припинення правовідносин, а тому є обставиною яка підлягає доказуванню та повинна бути предметом позову. Позивач вимоги про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу в позовній заяві не заявив.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України – суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач в судовому засіданні не довів правомірності своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна набутого під час проживання чоловіка та жінки однією сім’єю відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення – апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий: