06.10.08  

        УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                 тел. 77-42-89

просп. Миру , 20

Іменем України

РІШЕННЯ

«01»жовтня 2008 року                                                                           справа № 1/26

Позивач:          Відкрите акціонерне товариство "Чернігівбуд", код ЄДРПОУ 14236516,

                            вул. Мстиславська 9, м. Чернігів, 14000

                    

Відповідач:          Приватне підприємство "Мір", код ЄДРПОУ 14233720, вул. Щорса 59, м. Чернігів, 14011

          Предмет спору: про визнання договору недійсним

Суддя В.І. Шестак

Представники сторін:

позивача: Бучковський І.В. довіреність № 30-09/08/01 від 30.09.2008 представник

відповідача: Развій М.В. довіреність № 214 від 30.09.2008 гол. бухгалтер

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

 Відкрите акціонерне товариство „Чернігівбуд” (надалі –позивач)  звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який був укладений 25 квітня 2007 року між приватним підприємством „Мір” (Покупець) (надалі –відповідач) та позивачем та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С.

          Позивач ґрунтує свої позовні вимоги на тих підставах, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу  сторони договору не досягли всіх істотних умов договору, зокрема, такої істотної умови як ціна договору, оскільки в договорі вказано ціну об’єкту продажу без податку на додану вартість, хоча насправді сторони мали на увазі зазначення ціни об’єкту продажу з включення податку на додану вартість до ціни об’єкту нерухомості. Тому позивач вважає, що сторони не досягли згоди щодо складової ціни договору, а отже не досягли згоди й щодо загальної ціни договори, що на думку позивача є підставою для визнання такого договору недійсним.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і наполягав на їх задоволенні.

          Відповідач надав відзив по суті спору, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на цьому на ст. 213 ЦК України та документи, які передували укладенню оспорюваного договору, дії сторін договору щодо його виконання та підписані на виконання оспорюваного договору документи, з яких вбачається, що позивач прийняв виконання за договором за тими цінами, які сторони мали на увазі в цих документах. Також відповідач вважає, не зазначення того чи є ціна об’єкту продажу з податком на додану вартість чи ні, помилкою нотаріуса, а договірною ціною вважає ціну об’єкту продажу в тому числі й з податком на додану вартість за яку й відбулося реальне відчуження об’єктів продажу.

          В судовому представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення та просив у задоволенні позову відмовити.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ:

          25 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір купівлі-продажу у відповідності до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу об’єкт нерухомості –не житлову будівлю складу літ. „Д-1” площею 1045,5 кв.м., що знаходиться в м. Чернігові, вул. Ціолковського, 39.

          Відповідно до пункту 1.4 вищевказаного договору продаж об’єкту нерухомості, зазначеного в договорі здійснено за 470000,00 грн.

          Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          У відповідності до пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

          Таким чином, виходячи з положень вищевказаних статей, умова про ціну в договорі з вказуванням чи є така ціна з врахуванням податку на додану вартість чи ні, є істотною умовою договору, яка є необхідною для того щоб договір вважався укладеним.

          Ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник, внаслідок різного тлумачення сторонами змісту оспорюваного договору купівлі-продажу внаслідок відсутності вказівки в самому договорі купівлі-продажу ціни з включенням податку на додану вартість чи ні.

          Відповідач у своєму відзиві вказав, що волевиявлення сторін при укладенні договору щодо ціни об’єкту нерухомості було направлено на встановлення ціни з урахуванням податку на додану вартість, проте складаючи договір, нотаріус допустив помилку і не вказав чи є дана ціна з включення податку на додану вартість чи ні.

          Проти таких доводів відповідача не заперечував і представник позивача.

          Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

          Як вбачається з матеріалів справи, до підписання основного (оспорюваного) договору купівлі-продажу, сторони підписали між собою попередній договір № 19 на придбання нерухомості від 19 квітня 2007 року. Проте даний договір, всупереч положенням ст. 635 Цивільного кодексу України, був підписаний сторонами у  простій письмовій формі, хоча повинен був бути укладений в нотаріальній формі та підлягав державній реєстрації, оскільки такі вимоги чинним законодавством України висуваються для форми основного (оспорюваного) договору купівлі-продажу, про що вказує ч. 1 ст. 635 та ст. 657 Цивільного кодексу України. Таким чином, попередній договір від 19 квітня 2007 року є неукладеним (нікчемним), а тому може братися до уваги судом не як підстава виникнення цивільно-правових відносин, а лише як дії сторін до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

          В попередньому договорі сторони погодили порядок оплати грошових коштів за об’єкт нерухомості, зокрема відповідно до пункту 4 попереднього договору, відповідач повинен був сплатити до 20 квітня 2007 року  100000,00 грн.,  а іншу суму у розмірі 370000,00 грн., протягом шести місяців після підписання договору купівлі-продажу.

          Пункт 3 попереднього договору № 19 на придбання нерухомості від 19 квітня 2007 року встановлює, що вартість купівлі-продажу вказаного в даному договорі майна складає 470000,00, в тому числі і ПДВ у розмірі 78333,33 грн.

Платіжним доручення за № 137 від 20.04.2007 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 100000,00 грн. Відповідно позивач вищевказаний платіж прийняв і 25 квітня 2007 року уклав з відповідачем оспорюваний договір купівлі-продажу. Такі дії позивача свідчать про прийняття виконання зобов’язання, саме зі сформованою оплатою в розмірі 100000,00 грн., в тому числі і ПДВ у розмірі 16666,67 грн.

При підписанні основного договору було продубльовано умови попереднього договору від 19 квітня 2007 року та вказано, що до моменту підписання договору купівлі-продажу відповідач вже сплатив суму у розмірі 100000,00 грн., а інші грошові кошти зобов’язується сплатити протягом шести місяців з дня підписання договору купівлі-продажу від 25.04.2007 року.

Проте, в оспорюваному договорі нотаріус, не вказав про ту обставину, що сторони мали на увазі формування ціни договору з включення до неї суми ПДВ.

25.04.2007 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі в якому зокрема зазначено, що вартість об’єкту, що передається складає                470000,00 грн.  в тому числі ПДВ.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Пункт 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону зазначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

25.04.2007 року у відповідності до Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем було виписано таку податкову накладну за порядковим номером 0284 та накладну № 0233, в яких було вказано, що договірною (контрактною) ціною без урахування ПДВ є 391666,67 грн., а разом з ПДВ ціна є 470000,00 грн., тобто та ціна, що зазначена в договорі, податок на додану вартість складає 78333,33 грн.

Платіжними дорученнями № 484 від 22.08.2007 р., № 221 від 07.05.2007 р., № 236 від 11.05.2007 р., № 271 від 15.05.2007 р., № 282 від 17.05.2007 р., № 289 від 25.05.2007 р. та № 317 від 23.05.2007 р. відповідач повністю розрахувався з позивачем за придбаний об’єкт за договором купівлі-продажу від 25 квітня 2007 року.

Таким чином, виходячи з положень ч. 4 ст. 213 ЦК України дій сторін, які передували укладенню договору купівлі-продажу та документів які були підписані сторонами після укладення договору, поведінкою сторін, щодо прийняття позивачем від  відповідача оплати, а з боку відповідача прийняття об’єкту за відповідною ціною та відповідною податковою накладною, підтверджують ту обставину, що при укладенні договору купівлі-продажу від 25.04.2007 року, при формуванні складової ціни, сторони мали на увазі, що відчуження об’єкту нерухомості буде відбуватися за 391666,67 грн., без ПДВ або 470000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно в таких рамках сформованої ціни сторони фактично і виконали договір купівлі-продажу від 25.04.2007 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що  договірною (контрактною) ціною у договорі від 25.04.2007 року укладеного між ВАТ „Чернігівбуд” та відповідачем, є ціна у розмірі 470000,00 грн. включаючи в себе і податок на додану вартість в розмірі 78333,33 грн.

А тому, суд приходить до висновку, що вищевказаний договір купівлі-продажу не містить ознак недійсності, нікчемності чи неукладеності, оскільки сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, в тому числі і ціни.          

          Керуючись ст.ст. 16, 213, 635, 638, 655, 691 Цивільного кодексу України, Законом України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

          

Суддя                                               В.І. Шестак

Повний текст рішення  оформлено  та підписано 03.10.08року