06.10.08  

 УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                 тел. 77-42-89

просп. Миру , 20

Іменем України

РІШЕННЯ

«01»жовтня 2008 року                                                                           справа № 1/27

Позивач:          Відкрите акціонерне товариство "Чернігівбуд", код ЄДРПОУ 14236516, вул. Мстиславська 9, м. Чернігів, 14000

                    

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство  „Укроптбакалія”, код ЄДРПОУ 01553439, вул. Любецька,189,  м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання договору недійсним

Суддя В.І. Шестак

Представники сторін:

Позивача: Бучковський І.В. довіреність № 30-09/08-01 від 30.09.2008 представник

Відповідача: Халус В.М. довіреність № б/н  представник

СУТЬ СПОРУ:

  Відкрите акціонерне товариство „Чернігівбуд” (надалі –позивач)  звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який був укладений 30 січня 2007 року між відкритим акціонерним товариством „Укроптбакалія” (Покупець) (надалі –відповідач) та позивачем та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С.

          Позивач ґрунтує свої позовні вимоги на тих підставах, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу  сторони договору не досягли всіх істотних умов договору, зокрема, такої істотної умови як ціна договору, оскільки в договорі вказано ціну об’єкту продажу без податку на додану вартість, хоча насправді сторони мали на увазі зазначення ціни об’єкту продажу з включення податку на додану вартість до ціни об’єкту нерухомості. Тому позивач вважає, що сторони не досягли згоди щодо складової ціни договору, а отже не досягли згоди й щодо загальної ціни договори, що на думку позивача є підставою для визнання такого договору недійсним.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і наполягав на їх задоволенні.

          Відповідач надав відзив по суті спору, з якого вбачається, що він не погоджується з позовними вимогами позивача, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись при цьому на ст. 213 ЦК України та документи, які передували укладенню оспорюваного договору, дії сторін договору щодо його виконання та підписані на виконання оспорюваного договору документи, з яких вбачається, що позивач прийняв виконання за договором за тими цінами, які сторони мали на увазі в цих документах. Також відповідач вважає, не зазначення того чи є ціна об’єкту продажу з податком на додану вартість чи ні, помилкою нотаріуса, а договірною ціною вважає ціну об’єкту продажу в тому числі й з податком на додану вартість за яку й відбулося реальне відчуження об’єктів продажу. Окрім того, відповідач вказав, що між сторонами 31.10.1007 року було укладено договір про зміни до договору купівлі-продажу, посвідченого Пантелієнком О.С., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, 30 січня 2007 року за р. № 347, вищевказаним договором про зміни сторони внесли відповідні зміни до договору купівлі-продажу від 30 січня 2007 року, щодо формування ціни з включенням до ціни продажу і суми ПДВ у розмірі 108333,33 грн.

          В судовому засіданні  представник відповідача підтримав свої заперечення викладені у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд  ВСТАНОВИВ:

          30 січня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір купівлі-продажу у відповідності до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу об’єкти нерухомості –нежитлові будівлі  з усіма необхідними спорудами та технічними комунікаціями, а саме: контора/цегла обкладена плиткою/ літ. „А” площею 526,6 кв.м., профілакторій /цегла/ літ. „А-1” площею 712,7 кв.м., ганок /бетон/ літ „а”, котельня /цегла/ літ. „Б” площею            138,7 кв.м., трансформаторна підстанція /цегла/ літ „В” площею 23,0 кв.м., прибудова /цегла/ літ. „в” площею 5,7 кв.м., огорожа залізобетонна № 1, ворота з хвірткою металеві № 2, що знаходиться в м. Ніжині, Чернігівської області по вул. Шаумяна, будинок 28, розташований на земельній ділянці територіальної громади   м. Ніжина, площею 11268,0 кв.м.

          Відповідно до пункту 1.4 вищевказаного договору продаж об’єкту нерухомості, зазначеного в договорі здійснено за 650000,00 грн.

          Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          У відповідності до пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

          Таким чином, виходячи з положень вищевказаних статей, умова про ціну в договорі з вказуванням чи є така ціна з врахуванням податку на додану вартість чи ні, є істотною умовою договору, яка є необхідною для того щоб договір вважався укладеним.

          Частиною  1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник, внаслідок різного тлумачення сторонами змісту оспорюваного договору купівлі-продажу внаслідок відсутності вказівки в самому договорі купівлі-продажу ціни з включенням податку на додану вартість чи ні.

          Відповідач у своєму відзиві вказав, що волевиявлення сторін при укладенні договору щодо ціни об’єкту нерухомості було направлено на встановлення ціни з урахуванням податку на додану вартість, проте складаючи договір, нотаріус допустив помилку і не вказав чи є дана ціна з включення податку на додану вартість чи ні. Пізніше дана помилка була виправлена договором про зміни від 31.10.2007 року

          Проти таких доводів відповідача не заперечував і представник позивача.

          Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

          Як вбачається з матеріалів справи, до підписання основного (оспорюваного) договору купівлі-продажу, сторони підписали між собою договір намірів № 12 на придбання нерухомості від 10 січня 2007 року, який за своєю суттю є попереднім договором. Проте даний договір, всупереч положенням                 ст. 635 Цивільного кодексу України, був підписаний сторонами у  простій письмовій формі, хоча повинен був бути укладений в нотаріальній формі та підлягав державній реєстрації, оскільки такі вимоги чинним законодавством України висуваються для форми основного (оспорюваного) договору купівлі-продажу, про що вказує ч. 1 ст. 635 та ст. 657 Цивільного кодексу України. Таким чином, договір № 12 намірів на придбання нерухомості від 10 січня 2007 року є неукладеним (нікчемним), а тому може братися до уваги судом не як підстава виникнення цивільно-правових відносин, а лише як дії сторін до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

          В договорі  № 12 сторони погодили порядок оплати грошових коштів за об’єкти нерухомості, зокрема відповідно до пункту 4 договору № 12, відповідач повинен був сплатити до 02 лютого 2007 року  650000,00 грн.

          Пункт 3 договору № 12 на придбання нерухомості від 10 січня 2007 року встановлює, що вартість купівлі-продажу вказаного в даному договорі майна складає 650000,00, в тому числі і ПДВ у розмірі 108333,33 грн.

При підписанні основного договору було продубльовано умови договору № 12 від 10 січня 2007 року та вказано, що покупець (відповідач) зобов’язується сплатити до 02 лютого 2007 року 650000,00 грн.

Проте, в оспорюваному договорі нотаріус, не вказав про ту обставину, що сторони мали на увазі формування ціни договору з включення до неї суми ПДВ.

02.02.2007 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі до договору ВЕЕ № 005763 від 30 січня 2007 року, в якому зокрема зазначено, що вартість об’єкту, що передається складає 650000,00 грн.  в тому числі ПДВ у розмірі 108333,33 грн.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Пункт 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону України „Про податок на додану вартість” зазначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

31.01.2007 року та 01.02.2007 року у відповідності до Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем було виписано такі податкові накладні за порядковим номером 0090 та № 0091 відповідно, в яких було вказано, що договірною (контрактною) ціною без урахування ПДВ є 541666,67 грн., а разом з ПДВ ціна є 650000,00 грн., тобто та ціна, що зазначена в договорі, податок на додану вартість складає 108333,33 грн.

Платіжними дорученнями № 4244 від 31.01.2007р., № 212 від 31.01.2007р., № 236 від 01.02.2007р., та № 4250 від 01.02.2007р. відповідач повністю розрахувався з позивачем за придбаний об’єкт за договором купівлі-продажу від 30 січня 2007 року.

Таким чином, виходячи з положень ч. 4 ст. 213 Цивільного кодексу України дій сторін, які передували укладенню договору купівлі-продажу та документів які були підписані сторонами після укладення договору, поведінкою сторін, щодо прийняття позивачем від  відповідача оплати, а з боку відповідача прийняття об’єкту за відповідною ціною та відповідною податковою накладною, підтверджують ту обставину, що при укладенні договору купівлі-продажу від 30.01.2007 року, при формуванні складової ціни, сторони мали на увазі, що відчуження об’єктів нерухомості буде відбуватися за 541666,67 грн., без ПДВ або 650000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно в таких рамках сформованої ціни сторони фактично і виконали договір купівлі-продажу від 30.01.2007 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що  договірною (контрактною) ціною у договорі від 30.01.2007 року укладеного між ВАТ „Чернігівбуд” та відповідачем, є ціна у розмірі 650000,00 грн. включаючи в себе і податок на додану вартість в розмірі 108333,33 грн.

Окрім того, сторони 31 жовтня 2007 року уклали договір про зміни, яким внесли зміни до договору купівлі-продажу від 30.01.2007 року виклавши його пункт 1.4 у наступній редакції: продаж об’єкта нерухомості, зазначеного в договорі, здійснено за 541666,67 грн., крім того ПДВ 108333,33, всього 650000,00 грн.

А тому, суд приходить до висновку, що вищевказаний договір купівлі-продажу не містить ознак недійсності, нікчемності чи неукладеності, оскільки сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, в тому числі і ціни.          

          Керуючись ст.ст. 16, 213, 635, 638, 655, 691 Цивільного кодексу  України, Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

          

Суддя                                                              В.І.Шестак