справа № 2-2910/11

провадження № 2/361/16/13

22.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Телепенько А.Д.,

при секретарях: Срібній Ю.О., Смірновій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Броварської державної міської нотаріальної контори Київської області про зміну черговості одержання права на спадкування,-

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Броварської державної нотаріальної контори Київської області про зміну черговості на спадщину.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3, яка проживала в будинку АДРЕСА_1 Після її смерті залишилась спадщина на 65/100 частину спадкового майна, які вона успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки ОСОБА_3 не мала своїх дітей позивач, як спадкоємець звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини післі її смерті, але з'ясувалось, що існує заповіт на користь її чоловіка ОСОБА_2 від 19.04.2002 року. Про те, що відповідач був чоловіком ОСОБА_5 та про існування заповіту позивачу відомо не було.

За життя ОСОБА_3 страждала на психічні захворювання, з 1966 року вона була взята на облік із діагнозом шизофренія і впродовж трьох років знаходилась на стаціонарному лікуванні в психіатричних лікарнях. З 1966 по 1998 рік стояла на обліку у лікаря психіатра за місцем свого проживання. Відповідно до даного діагнозу, лікарі часто призначали курс інсуліно-коматозної терапії та ліки психотропної дії, які впливають на свідомість людини, що підтвердили посмертні судово-психіатричні експертизи № 1 від 04.03.2009 року та № 6 від 11.03.2009 року, згідно результатів даної експертизи її визнано обмежено дієздатною, та такою, що потребуває постійного догляду. В 1994 році вона стала інвалідом 2-ї групи по зору, а починаючи з 2000 року інвалідом по зору довічно.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 01.04.2010 року вказаний заповіт було визнано недійсним та визнано ОСОБА_1 спадкоєцем за правом представлення. Вказане рішення набрало законної сили 04.10.2010 року.

Оскільки, відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом до набрання рішення про визнання заповіту недійсним законної сили, позивач звернулася до суду із позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.10.2012 року її позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, дане рішення набрало законної сили.

Оскільки, спадкодавець була інвалідом та потребувала постійного стороннього догляду, її доглядом та опікою займалися, спочатку її батько - ОСОБА_4, потім батько позивача - ОСОБА_6, а після його смерті ці обов'язки постійно виконувала вона та її сім'я.

Вказана допомога полягала в наданні матеріального забезпечення, оскільки покійна за життя працювала на низько кваліфікованих та низько оплачувальних роботах, а останніх вісім років взагалі не працювала. Крім того, ОСОБА_3 через свій безпорадний стан самостійно не могла забезпечувати свої потреби, тому сім'я позивача допомогала їй у веденні господарства, зокрема, привозили продукти харчування, речі, робили ремонти, прибирали в її кімнаті, сплачували комунальні послуги.

Натомість чоловік спадкодавиці ОСОБА_2 не проживав з нею однією сім'єю, не вів спільного господарства, харчувався окремо, в будинок нічого не купував, його ремонтом не займався, вчинив самовільну перебудову житлового будинку, чим наніс майнову шкоду іншим співласникам житлового будинку АДРЕСА_1 Рішенням Броварського міськрайоного суду Київської області від 01.11.2012 року встановлено порядок користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з правом користування конкретними приміщеннями спільного входу: тамбур Т площею 2,7 кв.м., коридор 1-1 площею 6,4 кв.м., коридор 1-7 площею 2,7 кв.м., коридор 1-8 площею 1,7 кв.м., зобов'язано ОСОБА_2 відбудувати тамбур будинку 1-Т розміром 2,7 кв.м. відповідно до технічного паспорту будинку АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати дровник, добудований до гаражу, демонтувати добудоване окреме приміщення в гаражі та звільнити гараж від речей, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 36 143 (тридцять шість тисяч сто сорок три) грн. 00 коп., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 вартість майна перерахованого в довідці ПП «Авто-Експрес» в розмірі 765 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. (дві тисячі) грн. 00 коп.

Відповідно до п.2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тому з урахуванням уточнених позовних вимог просить змінити черговість одержання права на спадкування та визнати її спадкоємецею першої черги після смерті ОСОБА_3 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 у суді позов не визнали, заперечували проти його задоволення та пояснили, що ОСОБА_2 проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю, вкладав у ведення господарства свої кошти, сторонньої допомоги вони не потребували. Що стосується сім'ї ОСОБА_1, то вони інколи приїздили до ОСОБА_3 по своїм справам, ніякої допомоги померлій вони не надавали.

Відповідач: Броварська державна міська нотаріальна контора у судове засідання не з'явилася, надала суду листа про розгляд справи без участі її представника.

Заслухавши пояснення сторін, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 доказування не може грунтуватися на припущеннях.

У ч. 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживала в будинку АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Згідно даних спадкової справи до майна ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що ОСОБА_3 19.04.2002 року було складено заповіт, відповідно до якого вона все своє майно заповіла ОСОБА_2, з яким перебувала у шлюбі з 08.10.1992 року.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_3 за правом представлення, що також пітверджується матеріалами вказаної спадкової справи.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 01.04.2010 року у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області, Броварська міська рада Київської області як орган опіки та піклування, про визнання заповіту недійсним, заповіт складений ОСОБА_3 19.04.2002 року, посвідчений Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області на користь ОСОБА_2 було визнано недійсним.

Вказане рішення набрало законної сили 04.10.2010 року згідно ухвали Верховного суду Київської області, якою відхилено касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду від 01.04.2010 року.

21.11.2008 року Броварська міська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, яке зареєстровано в реєстрі за № 1-4204.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП БМР «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 11.12.2008 року № 21222074 ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належало 65/100 частки будинку АДРЕСА_1

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.10.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Броварська міська державна нотаріальна контора, КП БМР "Броварське бюро технічної інвентаризації» про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 65/100 частини жилого будинку з відповідними надвірними будівлями по АДРЕСА_1 видане 21 листопада 2008 року Броварською міською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2, зареєстроване в реєстрі за № 1-4204, скасувано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 65/100 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 від 11.12.2008 року, реєстраційний номер 23714080, номер запису: 3663 в книзі 17. Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно висновку акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 1 від 04.03.2009 року, проведеної КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання», відносно ОСОБА_3 на момент укладення шлюбу - 08.10.1992 року вона страждала на хронічне психічне захворювання - шизофренію із циркулярним типом перебігу і перебувала у стані ремісії, але із дефектом в емоційно-вольовій сфері, зниженням критичних здібностей, за своїм психічним станом могла, але не в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, рекомендовано визнати її на період укладення шлюбу 08.10.1992 року обмежено дієздатною.

Згідно висновку акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 6 від 11.03.2009 року відносно ОСОБА_3, остання на час складання заповіту 19.04.2002 року страждала на хронічне психічне захворювання - шизофренію із циркулярним типом перебігу і перебувала у стані ремісії, але із дефектом в емоційно-вольовій сфері, спрощенням інтелектуально-мнестичних функцій та зниженням критичних здібностей на несприятливому фоні соматичних та неврологічних (ХПМК, ДЕП) захворювань. Таким чином, ОСОБА_3 під час складання заповіту за своїм психічним станом могла, але не в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними. Рекомендується визнати її на час складання заповіту 19.04.2002 року обмежено дієздатною.

Із даних трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_3, вбачається, що вона розпочала свою трудову діяльність в 27.11.1972 році і закінчила в 18.08.1994 році, при цьому змінила 17 місць роботи, працювала в основному на низькооплачуваних та низькокваліфікованих роботах. У 1994 року вийшла на пенсію по інвалідності.

Судом, також встановлено, що ОСОБА_3 постійно проходила лікування в медичних закладах: Київській обласній психіатричній лікарні № 1(смт. Глеваха) з 06.05.1966 року по 29.04.1967 року, з 13.04. по 06.07.1968 року, та з 07.08. по 15.11.1968 року. З 15.11.1968 року була переведена в Київську міську психіатричну лікарню № 1.

Про те, що сім'я позивача надавала матеріальну доромогу ОСОБА_3 свідчить той факт, що на їх кошти купувалися будівельні матеріали, що підтверджується копіями накладних та квитанцій на їх купівлю (т. 3 а.с. 61-66, т. 4 а.с. 238), сплачували податки на будинок та землю, про що свідчать квитанції (т.2 а.с. 236-238).

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт психіатр ОСОБА_10 показав, що він проводив посмертні судово-психіатричні експертизи № 1 від 04.03.2009 року та № 6 від 11.03.2009 року та надавав висновки про те, що, згідно експертизи № 1 від 04.03.2009 року ОСОБА_3 на момент укладення шлюбу - 08.10.1992 року страждала на хронічне психічне захворювання - шизофренію із циркулярним типом перебігу і перебувала у стані ремісії, але із дефектом в емоційно-вольовій сфері, зниженням критичних здібностей, за своїм психічним станом могла, але не в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, було рекомендовано визнати її на період укладення шлюбу 08.10.1992 року обмежено дієздатною. Згідно експертизи № 6 від 11.03.2009 року, ОСОБА_3 на час складання заповіту 19.04.2002 року страждала на хронічне психічне захворювання - шизофренію із циркулярним типом перебігу і перебувала у стані ремісії, але із дефектом в емоційно-вольовій сфері, спрощенням інтелектуально-мнестичних функцій та зниженням критичних здібностей на несприятливому фоні соматичних та неврологічних (ХПМК, ДЕП) захворювань. Таким чином. ОСОБА_3 під час складання заповіту за своїм психічним станом могла, але не в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними. Було рекомендовано визнати її на час складання заповіту 19.04.2002 року обмежено дієздатною. Додатково пояснив, що хвороба, на яку хворіла ОСОБА_3 є невиліковною, потребує постійного лікування, тому ОСОБА_3 час від часу потребувала сторонньої допомоги.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що у 2002-2003 роках орендував житло у АДРЕСА_1. Під час свого проживання бачив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали в різних кімнатах, останній харчувався окремо, спільним майном не користувався, ремонт не проводив, на його погляд, великих коштів не заробляв, будь-якого майна не купував. Щодо поведінки ОСОБА_3, зазначив, що вона, на його думку була психічно хворою людиною. ОСОБА_1 постійно привозила їй продукти харчування, прибирала в її кімнаті, її чоловік робив ремонт.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що він працює директором ТОВ агентство "Експертної оцінки". В січні 2012 року вони виїжджали на об'єкт - приватний будинок АДРЕСА_1, попередньо узгодивши із замовником час. Вони прибули на об'єкт та зробили фотофіксацію і заміри. Проводили огляд частини будинку, яка належить позивачу. Відповідач періодично заходив у приміщення та уточнював чому саме вони приїхали. Крім будинку був ще гараж та добудова. В будинку наявні свіжі підтікання, протікає дах, можливі перепади температур. Якщо за будинком не доглядати, то він буде непридатним для проживання. Від відсутності теплопостачання можливе псування стін.

Свідок ОСОБА_13, чоловік позивача, у суді показав, що ОСОБА_3 це тітка його дружини ОСОБА_1, була хворою людиною, тому вони возили їй продукти харчування, проводили ремонт в будинку. З ОСОБА_2 вони познайомились в 1990 році, близько не спілкувалися, оскільки він уникав від спілкування, він не проживав з ОСОБА_3 як чоловік та жінка, проживав в будинку як квартирант. Про те, що відповідач перебував у шлюбі з ОСОБА_3 його сім'я дізналася лише після похорону останьої.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що знає ОСОБА_3 приблизно з 1980 року, познайомилась на святах в гостях, та помітила, що в неї наявні відхилення від психіки, про те , що вона лікувалась у психоневрологічній лікарні знає зі слів брата ОСОБА_3 ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7

На поминальному обіді після смерті рідного брата ОСОБА_3 вела себе дивно, хотіла заспівати, але її зупинили. Перебуваючи вдома у ОСОБА_3 бачила що ОСОБА_1 міняла їй постільну білизну та забирала її для прання. ОСОБА_15 добре відносилась до ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_16 у суді показала, що знала ОСОБА_3 з 1976 року по день її смерті і часто спілкувалась з нею. Вони працювали разом у лікарні. Була на її весіллі з ОСОБА_2 у 1992 році та бачила, що на ньому було присутньо більше 10 чоловік, з родичів зі сторони ОСОБА_15 нікого не було. Зі слів ОСОБА_3 знає, що жила вона добре, у них було господарство: кіт, собака, кури, ОСОБА_2 прибирав, мив підлогу в домі, разом купували телевізор. На запитання представника відповідача, про те, що вона знає про вагітність ОСОБА_3 повідомила, що остання була вагітною, але втратила дитину на дев'ятому місяці вагітності. Також стверджувала, що ОСОБА_3 працювала увесь час, щоб вона не працювала вісім років такого не було і роботу вона часто не міняла. Знає, що ОСОБА_3 зламала ногу та знаходилась в лікарні, про її смерть дізналась від ОСОБА_2 по телефону, коли йому зателефонувала, особисто її про це ніхто не повідомляв, на похороні вона не була.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що знала ОСОБА_17 з дитинства та дружила з нею, проживали по сусідству в селі Зазим'ї, їх батьки також товаришували. Стверджувала, що ОСОБА_3 гарно закінчила школу та поступала в інститут іноземних мов, але не пройшла по конкурсу. Була на її весіллі з ОСОБА_17, допомагала готувати на весіллі. Жили вони дружно, ходили в кіно, в театри, на виставки, приходили в гості разом, вели разом господарство, ОСОБА_2 турбувався про ОСОБА_17. Знає, що ОСОБА_17 працювала секретарем у виконкомі, а потім у неї знизився зір. З її слів знає, що своїй рідні, а саме сім'ї ОСОБА_1 вона не потрібна, що ОСОБА_1 її дурить, якщо давала одяг, то той, що їм вже непотрібний. На запитання позивача, чи знала вона про психічну хворобу ОСОБА_3, свідок повідомила, що знала про це та навідувала ОСОБА_3 у психо-неврологічній лікарні смт. Глеваха.

Свідок ОСОБА_18 у суді показала, що працювала з ОСОБА_3 в одному кабінеті в райдержадміністрації друкаркою, психічний стан останньої був нормальний, вона не хворіла. Про її весілля з ОСОБА_2 знає, але на весіллі не була. Знаходячись у них вдома, бачила, що ОСОБА_3 щось робить на кухні разом із ОСОБА_2. Зі слів ОСОБА_3 знає, що вони купили котел, який хотіли встановити щоб відокремитись від сім'ї ОСОБА_1. Весь будинок був у розпорядженні ОСОБА_3, але ремонт в ньому ОСОБА_2 не робив. Про ОСОБА_1 нічого поганого не говорила, знає зі слів ОСОБА_3, що вона привозила їй речі.

Свідок ОСОБА_19, у судовому засіданні показала, що проживала по сусідству із ОСОБА_3 на протязі 40 років та майже щодня бачила її. Була на весіллі, де ОСОБА_3 познайомила її із своїм чоловіком ОСОБА_2 На весіллі були тільки сусіди. Володя працював, робив ремонт, сім'я в них була самодостатня. Так склалося, що ОСОБА_1 вона не бачила, продуктів остання не привозила, бачила що ОСОБА_1 будували гараж. Зі слів ОСОБА_3 знає, що за комунальні послуги вона платила сама. При спілкуванні з ОСОБА_3 не помічала, що та неадекватна та потребувала сторонньої допомоги.

Свідки: ОСОБА_20 та ОСОБА_21, у суді показали, що вони проживали по сусідству із ОСОБА_3 коли ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_3, то продав із братом свій будинок та частину грошей потратив на ремонт будинку, де він проживав разом із ОСОБА_3, також ОСОБА_20 сплачував за операцію ОСОБА_3 та за її похорони. На їх весіллі вона не була, були її свекор та свекруха. Психічних розладів у ОСОБА_3 вона не помічала. Зі слів останньої знає, що родичі їй нічого не допомагали, податки вона сплачувала сама. ОСОБА_2 допомагав ОСОБА_3, дарував їй подарунки, жили вони як чоловік та жінка, поміняли підлогу та вікно у своїй частині будинку, грошей на проживання їм вистачало, ходили в кіно, театри, сторонньої допомоги вони не потребували. Про допомогу зі сторони брата ОСОБА_3 нічого не говорила. На запитання представника позивача повідомила, що знає, що ОСОБА_3 була інвалідом ІІ групи та мала пільги.

Показання свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, суд до уваги не приймає, оскільки вони носять протирічливий характер.

Згідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Отже, підставами задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадкування, є сукупність наступних юридичних фактів, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення дій, визначених пунктами 1-3; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем було доведено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала допомогу ОСОБА_3, яка через її психічну хворобу була у безпорадному стані, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі: 1700 (одна тисяча) грн. 00 коп. державного мита та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-техічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Телепенько А. Д.