Справа № 2508/8233/2012 Провадження № 22-ц/795/890/2013 Головуючий у I інстанції - Бараненко С. М. Доповідач - Шитченко Н. В.

Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Шарапової О.Л.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на рішення Козелецького районного суду від 15 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Козелецького районного суду від 15 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за власний рахунок знести частину самочинно збудованої господарської будівлі гаражу та відновити стан земельної ділянки, який існував до початку будівництва, що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2, і розташованої по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого П'ятницькою Київською державною нотаріальною конторою 21 травня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі № 1-638, та передану для ведення особистого підсобного господарства в межах згідно з державним актом на право приватної власності на землю ЧН № 00755 і таким чином усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, не звернув увагу на численні порушення закону, допущені при видачі ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю, та поклав в основу судового рішення висновок експертизи, якій не свідчить достеменно про знаходження гаражу, що належить відповідачу, на ділянці позивача, але вказує про накладку державних актів суміжних землекористувачів. Отже, належними доказами порушення права власності позивача не доведено.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами судової будівельно-технічної експертизи, яка проводилась в іншій справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, встановлено, що кут сараю, який належить ОСОБА_3, виступає на 0,81 м в сторону земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2, а отже вказана частина сараю підлягає знесенню, як самочинне будівництво, що порушує право власності позивача на землю.

Суд відмовив в задоволенні позову в частині відновлення межових знаків між земельними ділянками сторін, пославшись на те, що особи, які проводили їх встановлення, не являються фахівцями у виконанні наведених робіт, і відновлення або встановлення меж не належить до їх компетенції, а також стягненні моральної шкоди з відповідача, вказавши, що доказів на підтвердження негативних наслідків морального характеру, що позивач зазнав у зв'язку з протиправними діями відповідача, не надано.

З таким висновком суду першої інстанції частково погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить земельна ділянка розміром 0,60 га в межах згідно з планом, що розташована с. Омелянів Козелецького району (а.с. 5).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 0,31 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧН № 031518.

Вказані земельні ділянки є суміжними.

Висновком № С-256 судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2001 року (а.с. 78-82 справи № 2\2508\985\11) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення порядку користування суміжними земельними ділянками встановлено, що площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3, на 228 кв. м більше, ніж ним приватизовано згідно державного акту на право власності на землю. Площа ділянки, якою користується ОСОБА_2, на 1070 кв. м менше, ніж приватизовано згідно державного акту. Однак, висновок експерта про те, що площа земельної ділянки позивача зменшилась за рахунок збільшення землі відповідача, відсутній.

Іншим експертним висновком № С-133 від 20 серпня 20012 року, що проводився в рамках наведеної вище цивільної справи, встановлено, що фактично будь-які межові знаки між земельними ділянками сторін відсутні. Намагаючись виявити межу між цими ділянками, експерт спробував накласти креслення, надані в державних актах сторін, на фактичну схему користування ділянками, в результаті чого виявилось, що у випадку прив'язки цих державних актів до межи садиби, що знаходиться зліва від земельної ділянки НОМЕР_1, кут сараю ОСОБА_3 виступає на 0,81 м в сторону земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2, але його господарські будівлі опиняються поза межами його земельної ділянки, права межа земельної ділянки ОСОБА_2 не співпадає з межею сусідньої садиби, що знаходиться по праву сторону від земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 - між ними утворюється своєрідний коридор. У разі ж прив'язки державних актів до межи, що знаходиться по праву сторону від земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2, кут сараю ОСОБА_3 та господарські будівлі ОСОБА_2 знаходяться в межах приватизованої ним ділянки, але ліва межа земельної ділянки ОСОБА_3 не співпадає з межею садиби, що знаходиться по ліву сторону від його земельної ділянки - між ними також, як і в першому випадку, утворюється своєрідний коридор.

Крім того, експерт зазначив, що при співставленні державних актів сторін, приватизована ОСОБА_2 земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, приватизовану ОСОБА_3

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що викладені в експертних висновках дані не говорять беззаперечно про порушення прав позивача, оскільки є лише спробою спеціаліста в рамках поставлених йому судом питань визначити спільну межу між ділянками сторін, і в кожній такій спробі інші межи ділянок не відповідають відомостям, викладеним в державних актах позивача та відповідача. Таким чином, достеменно стверджувати про знаходження частини гаражу відповідача на ділянці, належній позивачу, а отже і наявність порушеного права ОСОБА_2 лише на підставі цих висновків без визначення межи між співвласниками, неможливо.

Клопотань про призначення експертизи для виявлення того, чи накладаються земельні ділянки за правовстановлюючими документами одна на одну, в яких розмірах і за рахунок чиєї ділянки, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заявлялось, тобто це питання не досліджувалось. Обидва державні акти на право власності на землю не оспорені і є чинними. Спільна межа земельних ділянок не визначена.

Виходячи з цього, до приведення правовстановлюючих документів у відповідність з фактичним землекористуванням та визначення спільної межи між співвласниками земельних ділянок, заявлений ОСОБА_2 позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини гаражу, є передчасним.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відновлення межових знаків між земельними ділянками сторін та стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки вони ґрунтуються на вимогах земельного та цивільного законодавства і відповідають обставинам справи.

Враховуючи, що при ухваленні судового рішення висновки, зроблені районним судом, не в повній мірі відповідають обставинам, що мають значення для справи, допущенні порушення у застосуванні норм матеріального права, апеляційний суд скасовує в частині рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про відмову в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 386, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 106, 107 Земельного кодексу України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду від 15 лютого 2013 року скасувати в частині задоволення вимог.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: