Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2013 р. № 820/714/13-а
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Поліграфпак" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС-Поліграфпак" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000512211 від 27.09.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податковк повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1930/22-104/37574999 від 06.09.2012 року.
Позивач свого представника у судове засідання не направив, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи, а також інформацію про наявність поважної причини неявки в судове засідання до суду не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Фахівцями Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "АСС-Поліграфпак" щодо реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ПП "Амалія сервіс плюс".
Результати перевірки оформлені актом № 1930/22-104/37574999 від 06.09.2012 року, яким зафіксовано порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 471522 грн. (т. 1 а.с. 7-19).
На підставі висновку акту перевірки № 1930/22-104/37574999 від 06.09.2012 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000512211 від 27.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 576027,50 грн., з яких: основний платіж - 460822 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 115205,5 грн. (т. 1 а.с. 20).
Не погодившись з висновками Західної МДПІ м. Харкова Харківської області, листом № 486 від 12 жовтня 2012 року позивач звернувся до ДПС у Харківській області із скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000512211 від 27.09.2012 року.
Рішенням ДПС у Харківській області № 5896/10/10-2-17 від 27.11.2012 року про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення № 0000512211 від 27.09.2012 року залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. (т. 1 а.с. 65-67).
Листом за вх. № 8125/0/6-12 від 10.12.2012 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою, в якій зазначив про помилковість висновків податкового органу в акті перевірки № 1930/22-104/37574999 від 06.09.2012 року та просив скасувати прийняте на підставі акту податкове повідомлення-рішення № 0000512211 від 27.09.2012 року.
Рішенням ДПС України № 563/6/10-2115 від 15.01.2013 року про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області № 0000512211 від 27.09.2012 року залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. (т. 1 а.с. 65-67).
Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі того, що правочини, вчинені ТОВ "АСС-Поліграфпак" з ПП "Амалія сервіс плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків.
Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ПП "Амалія сепвіс плюс" (постачальник) та ТОВ "АСС-Поліграфпак" (покупець) укладено договір постачання № 3П від 02.11.2011 року. (т. 1 а.с. 29-30).
Згідно пункту 1 зазначеного договору, ПП "Амалія сепвіс плюс" (постачальник) зобов'язується оставити ТОВ "АСС-Поліграфпак" (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар. Кількість, асортимент, ціна, умови поставки визначаються сторонами окремо та узгоджуються у накладних, які є невід'ємними частинами договору. Пунктом 4 договору встановлено, що орієнтовна ціна договору складає 50000000 (п'ятдесят мільйонів) грн.
Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною № РН-0000009 від 05.11.2011 року на загальну суму 569455,20 грн.; податковою накладною № 7 від 05.11.2011 року на загальну суму 569455,20 грн.; видатковою накладною № РН-0000018 від 14.11.2011 року на загальну суму 549648 грн.; податковою накладною № 16 від 14.11.2011 року на загальну суму 549648 грн.; видатковою накладною № РН-0000021 від 17.11.2011 року на загальну суму 597135,60 грн.; податковою накладною № 19 від 17.11.2011 року на загальну суму 597135,60 грн.; видатковою накладною № РН-0000027 від 24.11.2011 року на загальну суму 590918,40 грн.; податковою накладною № 25 від 24.11.2011 року на загальну суму 590918,40 грн.; видатковою накладною № РН-0000031 від 30.11.2011 року на загальну суму 457776 грн.; податковою накладною № 28 від 30.11.2011 року на загальну суму 457776 грн.
Оплата за вказаним договором здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме: виписками з особового рахунку за 03.11.2011 року, 04.11.2011 року, 10.11.2011 року, 15.11.2011 року, 23.11.2011 року та карткою рахунку 201 ТОВ "АСС-Поліграфпак". (т. 1 а.с. 46-56).
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "АСС-Поліграфпак" та ПП "Амалія сервіс плюс" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.
Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, закріпленим в статті 201 Податкового кодексу України.
Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням статті 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, відповідач при складанні акту перевірки дійшов помилкового висновку про документальне непідтвердження реальності здійснення позивачем господарських відносин з ПП "Амалія сервіс плюс".
Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.
Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.
Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.
Суд, дослідивши договір, укладений між позивачем та ПП "Амалія сервіс плюс" вважає, що його укладено відповідно до вимог діючого законодавства та він відповідає вимогам частини 1 статті 205, частини 2 статті 207, частини 1 статті 208, частини 1 статті 638, частини 3 статті 639 ЦК України, статей 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.
Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірного податкового повідомлення-рішення, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000512211 від 27.09.2012 року обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000512211 від 27.09.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Поліграфпак" (61177, м. Харків, пров. Динамівський, 4, код ЄДРПОУ 37574999) 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С. Мороко