Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2008 р. Справа № 13/110-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Черкашиній І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Дрозденко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства ім.. Шевченка, с. Гребенівка, Тростянецький район, Сумська область (вх. № 1647 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 05.05.08 р. по справі № 13/110-08
за позовом ТОВ фірма "А.В.М." ЛТД м. Генічеськ
до Сільськогосподарське ЗАТ ім. Шевченка с. Гребеніківка
стягнення 37183,00 грн.
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 37 183,00 грн. боргу по оплаті за поставлений товар та судових витрат по справі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.05.2008р. по справі № 13/110-08 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Стягнуто з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства ім.. Шевченка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «А.В.М» ЛТД 37 183,00 грн. боргу, 371,83 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань з оплати отриманої від позивача продукції, факт поставки якої підтверджується видатковою накладною № РН-0042 від 07.11.2006р. та довіреністю серії ЯМШ № 63660 від 06.11.2006р., які знаходяться в матеріалах справи, в зв’язку з чим місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та правомірними, оскільки вони підтверджуються наданими позивачем доказами по справі.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з’ясування всіх обставин справи під час вирішення господарського спору, просить рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, при цьому посилається на відсутність договірних відносин з відповідачем, вказує на те, що суд не витребував матеріали, які підтверджують факт приймання поставленої продукції, а видаткова накладна та довіреність не можуть вважатися документальним підтвердженням факту отримання відповідачем продукції, яка обмовлялась між сторонами по справі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 19.08.2008р. не з’явився, про причини неявки не попередив.
В судовому засіданні представник відповідача звернувся із заявою, в якій зазначив, що підприємство позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «А.В.М» ЛТД, м. Генічеськ, Херсонська область, не існує.
Колегія суддів, беручи до уваги викладені обставини, а також відсутність позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, ухвалила відкласти розгляд справи на 07.10.2008р. в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, а саме, інформації про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дій відносно Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «А.В.М» ЛТД, м. Генічеськ, Херсонська область та Хортицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «А.В.М» ЛТД, м. Запоріжжя, Хортицький район.
08.09.2008р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшов лист за № 15-7/4321 від 02.09.2008р. від Головного управління статистики у Запорізькій області, який інформує про те, що в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України по Запорізькій області станом на 02.09.2008р. значиться Хортицьке відділення Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «А.В.М» ЛТД, головним підприємством якого є Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «А.В.М» ЛТД, м. Генічеськ, Херсонська область.
В судове засідання 07.10.2008р. позивач не з’явився, про причини неявки не попередив, пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи, а позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за усною домовленістю між сторонами, позивач згідно з видатковою накладною № РН-0042 від 07.11.2008 поставив відповідачу продукцію, пічне паливо в кількості 19620 літрів, на загальну суму 42 183,00 грн.
Відповідач від позивача продукцію отримав, що підтверджується, зокрема, довіреністю серії ЯМШ № 636660 від 06.11.2006р., в якій зазначено найменування та кількість отриманого товару, зразок підпису уповноваженої особи на отримання товару, підпис керівника та головного бухгалтера, печатка підприємства.
Відповідач оплату вартості отриманої продукції здійснив частково, перерахувавши позивачу 5000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 472 від 13.11.2006р., в якому зокрема зазначено призначення платежу – за пічне паливо за накладною № РН-0042 від 07.11.2006р.
Враховуючи, що строк оплати переданої продукції сторонами не був узгоджений, позивач, відповідно до ст. 530 ЦК України, направив на адресу відповідача вимогу від 04.12.2007 р., в якій просив погасити заборгованість в сумі 37 183,00 грн.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак відповідач відповіді на претензію не надав, свої зобов’язання щодо оплати прийнятої продукції в установлені законом строки не виконав, доказів сплати боргу не представив, а за таких обставин, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги позивача по стягненню з відповідача боргу в сумі 37 183,00 грн. обґрунтованими, оскільки вони підтверджені належними доказами по справі.
З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що видаткова накладна не є доказом отримання товару, оскільки не містить підпису покупця, а довіреність не зареєстрована в книзі реєстрації видачі довіреностей;
Колегія суддів визнає безпідставність наведених тверджень, оскільки видаткова накладна № РН-042 від 07.11.2006р. засвідчена підписом уповноваженого представника відповідача з посиланням на довіреність ЯМШ № 636660 від 06.11.2006р., яка, в свою чергу оформлена належним чином та містить зразок підпису уповноваженої особи на отримання товару, підпис керівника та головного бухгалтера, печатку підприємства.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що строк виконання зобов’язання з проведення розрахунків за продукцію не врегульований, оскільки, на його думку, направлена позивачем вимоги від 14.12.2006р. про сплату боргу не випливає із договору або акту цивільного законодавства, між сторонами по справі відсутні договірні стосунки.
Колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства, оскільки факт поставки та отримання продукції підтверджується належними доказами, відповідачем не спростований, а у разі невиконання зобов’язання з невизначеним строком застосовуються приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Твердження відповідача про те, що кошти в розмірі 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 472 від 13.11.2006р. були перераховані ним не за спірну продукцію, яка була поставлена позивачем, не приймаються до уваги, оскільки відповідач не надав документальних доказів того, що дані кошти були направлені іншій юридичній особі та в рахунок іншої продукції.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не витребував матеріали, які підтверджують факт приймання поставленої продукції, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дослідив документальні докази, надані позивачем щодо поставки продукції відповідачу, дав їм належну правову оцінку та правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте відповідач ні під час розгляду справи в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції не надав належних доказів, які б спростовували факт отримання продукції за спірною накладною, або свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Колегія суддів вважає, що відповідач не представив і не обґрунтував належними та допустимими доказами наявності підстав для задоволення апеляційної скарги. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі та його посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт наявності заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу відповідач не представив, аргументованих заперечень щодо позовних вимог ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав.
Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 37 183,00 грн. обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2008 року по справі № 13/110-08 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Сумської області від 05.05.2008р. по справі № 13/110-08 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді