Справа № 1003/20634/12 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.

Провадження № 22-ц/780/2544/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 47 29.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Касьяненко Л.І.,

за участю секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позову вказувала, що відповідно до рішення суду від 29 вересня 1996 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частина всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 08.09.1993 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, зазначала, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання, тому утворилась заборгованість, яка станом на 15.12.2010 року складає 20 900 три. Враховуючи викладені обставини, позивачка просила стягнути з нього пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 141 828 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 5528 грн. 29 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч.1. ст. 303 ЦПК України під час судового розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області віл 29.09.1996 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частина всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 08.09.1993 року і до досягнення дитиною повноліття.

29.09.1996 року видано виконавчий лист та пред'явлено до примусового виконання до ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції( а.с.5-6).

Внаслідок невиконання відповідачем зазначеного рішення суду, у нього утворилася заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 8827 грн (а.с. 18-20).

Стягуючи пеню за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Відповідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки згідно з положеннями Сімейного Кодексу України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом наведеної норми права пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

Крім того, відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо вини відповідача за не сплату аліментів, дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач не надав суду належних відповідних доказів, що заборгованість по сплаті аліментів за період з лютого 2005 року по листопад 2010 року виникла не з його вини, а додані до справи докази підтверджували лише сімейний стан та стан його здоров'я і батьків, які перебували на його утриманні та враховувалось судом при визначенні розміру пені за прострочення сплати аліментів.

Також колегія суддів не приймає до уваги як доказ довідку державного виконавця (а.с.1-13), в якій зазначено суму заборгованості 20 900 грн, оскільки вона не узгоджується з матеріалами виконавчого провадження, а саме: розрахунковим листом, та квитанціями про сплату аліментів та розписками про отримання коштів в рахунок сплати аліментів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.

Отже, при визначенні розміру пені суд першої інстанції правильного виходив із встановленої державним виконавцем заборгованості по сплаті аліментів, кількості днів прострочення та встановленого зазначеною статтею СК України розміру пені, яка складає один відсоток від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: