Справа № 2515/13619/2012 Провадження № 22-ц/795/611/2013 Головуючий у I інстанції - Деркач О. Г. Доповідач - Скрипка А. А.

Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.

при секретарі:Руденко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2012 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" заборгованість за кредитним договором в сумі 376 671 грн. 56 коп. На користь позивача з кожного із відповідачів стягнуто по 107грн. 30 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянти вказують, що заочне рішення було винесено без з'ясування всіх обставин по даній справі, а саме те, що валютою кредиту відповідно до укладеного договору є долар США, тому у суду не було підстав стягувати заборгованість за кредитом у національній валюті України. Крім того, в укладеному договорі не встановлено, яка особа несе ризик зміни курсу валют за договором, тому курс валют, на думку апелянтів, повинен відповідати встановленому курсу на час укладення кредитного договору, тобто, станом на 10 квітня 2008 року. Апелянти зазначають, що відповідно до квитанцій про отримання кредиту, встановлена сума видачі коштів склала 35 690 доларів США, а згідно з договором кредит надавався у розмірі 36 689 доларів США 32 центи, тому суперечливим є питання, яку суму треба вважати тілом кредиту. Апелянти вказують, що в оскаржуваному заочному рішенні не розписано, з чого складається сума заборгованості, яка стягується з позичальника і поручителя. Також доводом апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції було порушено право апелянтів користуватись правовою допомогою в судовому засіданні, оскільки постановлюючи ухвалу від 16.01.2013 року про залишення без задоволення заяви апелянтів про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції не задовольнив клопотання їх представника про відкладення розгляду справи. Крім того, апелянти вважають, що суд першої інстанції не мав права розглядати дану справу при наявності тих обставин, що відповідачі оскаржують в судовому порядку та просять визнати недійсними укладений кредитний договір та договір іпотеки.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, належним чином повідомлені про день та час судового розгляду справи, згідно повідомлень про вручення поштових відправлень (а. с. 112, 113), не з'явились. Від відповідача ОСОБА_6 третій раз до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у відрядженні з 23 квітня 2013 року по 23 травня 2013 року (попередні клопотання про відкладення розгляду справи ( а. с. 90, 109). Приймаючи до уваги те, що розгляд даної справи вже двічі відкладався за клопотаннями відповідача - 27 лютого 2013 року та 12 квітня 2013року, строки розгляду апеляційної скарги, визначені ч.1 статті 303-1 ЦПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача, відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи. Відповідно до приписів ч. 2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено в ході судового розгляду даної справи і підтверджується її матеріалами, що 10.04. 2008 року між ВАТ КБ „Надра", правонаступником якого з 04.02.2011 року є публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Надра" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 36-05/06/13/11/304/2008/012 на суму 36 689 доларів США 32 цента, строком користування до 10.04.2038 року, із сплатою 13, 89 % річних (а. с. 4 - 6).

10. 04. 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_6 поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за укладеним кредитним договором (а. с. 13). Відповідно до п.1.2. укладеного договору поруки, позичальник і поручител відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Відповідно до п. 1.1 договору поруки ОСОБА_6 поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_5 взятих нею зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 36-05/06/13/11/304/2008/012 від 10.04.2008 року.

Крім того, 10 квітня 2008 року між ВАТ КБ „Надра" та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки з метою забезпечення зобов'язань по вказаному вище кредитному договору (а. с. 9-12).

Проте, ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 05.11.2012 року, згідно представленого суду позивачем розрахунку склала 376 671 грн. 56 коп. ( сума, яка еквівалентна 47125, 18 доларів США), в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 290 942 грн. 72 коп.; нарахованих відсотків - 75 785 грн. 31 коп.; несплачена пеня за прострочення сплати кредиту - 203 грн. 90 коп.; несплачена пеня за прострочення строків сплати відсотків - 9 739 грн. 63 коп. (а. с. 17-18).

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачами, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, жодними належними та допустимими доказами по справі не спростовано.

Задовольняючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра", суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_5 порушила зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, а її поручителем, згідно укладеного договору поруки, є ОСОБА_6, то на підставі приписів статей 526, 543, 553, 554, 1046, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши заборгованість за кредитним договором з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується з приписами норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до положень ч.1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з приписами ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідачем ОСОБА_5 належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувались, це призвело до утворення заборгованості за кредитним договором у сумі 376671 грн. 56 коп., розмір якої підтверджується детальним розрахунком, який був наданий суду позивачем (а. с. 17 - 18), і який відповідачами жодними належними та допустимими доказами не спростовано, всупереч приписам статті 60 ЦПК України. Відповідно до ч.1, ч. 4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідно до статей 553, 554 ЦК України, якими встановлюється солідарна відповідальність боржника та поручителя, зазначена вище сума заборгованості була правомірно стягнута судом першої інстанції з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра".

Доводи апеляційної скарги відносно того, що валютою кредиту є долар США, і за даних обставин у суду першої інстанції не було підстав стягувати заборгованість у іншій валюті, а також що за даним договором курс валют повинен братись станом на 10.04. 2008 року, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Разом з тим, частиною 2 даної статті регламентована можливість сторін визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами 1,2 статті 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Виходячи з праового аналізу статей 524, 533 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, тобто фактично зафіксувати ціну зобов'язання в будь-якій іноземній валюті. Проте, незалежно від фіксації грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, виконання вказаного зобов'язання є можливим виключно в грошовій одиниці України - гривні, за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений сторонами в договорі або не закріплений нормативно-правовими актами (ч. 3 статті 533 Цивільного кодексу України).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що задовольняючи вимоги публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" і стягуючи суму заборгованості за кредитним договором у гривневому еквіваленті, який було визначено позивачем за офіційним курсом НБУ станом на день звернення із зазначеним позовом (а. с. 17 - 18), суд першої інстанції діяв правомірно і його висновки узгоджуються із вимогами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апелянтів відносно того, що судом не було враховано, що згідно квитанції про отримання кредиту встановлена сума видачі 35 690 доларів США, а згідно із кредитним договором позичальнику надавався кредит у сумі 36689,32 доларів США, тому суми є різними і є суперечливим, яку саме суму треба вважати тілом кредиту, спростовуються наступним. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору № 36-05/06/13/11/304/2008/012 від 10.04. 2008 року, банк надає позичальнику кредит у сумі 36689,23 доларів США. Пунктом 1.5. вказаного кредитного договору встановлено, що комісія за розрахунки за цим договором складає 2,8 % від суми виданих коштів зазначених в п.1.1. за винятком суми, виданої на оплату цієї комісії. Згідно із заявою на видачу готівки № 1 від 10.04. 2008 року, ОСОБА_5 отримала грошові кошти (кредит) за договором в розмірі 35690,00 доларів США (а.с.7). З меморіального валютного ордеру № 1 від 10.04. 2008 року вбачається, що одноразова комісія платника ОСОБА_5 за розрахунки за кредитним договором, відповідно до зазначеного п. 1.5. договору, склала 999, 32 доларів США (а. с. 8).

Таким чином, тілом кредиту необхідно вважати суму, зазначену у п. 1.1. кредитного договору, а саме 36689, 32 доларів США, оскільки сплата одноразової комісії у розмірі 999, 32 доларів США є обов'язковим платежем, передбаченим п. 1.5. кредитного договору.

Твердження апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції було порушено право апелянтів користуватись правовою допомогою в судовому засіданні та мати представника їх інтересів, є безпідставними, тому вони не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2012року розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності відповідачів, які були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, згідно повідомлень про вручення поштових відправлень (а. с. 25,26, 59, 60). Клопотань від відповідачів про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За результатами розгляду справи суд першої інстанції постановив оскаржуване заочне рішення, що узгоджується з приписами ч.1,ч.2 статті 224 ЦПК України, відповідно до яких у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

16.01.2013 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про залишення без задоволення заяви відповідачів про перегляд заочного рішення у відсутності відповідачів, належним чином повідомлених про день та час судового розгляду ( а. с.53, 54). Від представника відповідачів надійшла заява про відкладення слухання справи у зв'язку з її відпусткою. Суд першої інстанції зазначив ( а. с. 64 - 65), що беручи до уваги процесуальні строки розгляду даної заяви та враховуючи положення ч.1 статті 231 ЦПК України, він вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся учасників судового розгляду. Відповідно до положень ч.2 статті 169 ЦПК України, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд. Таким чином, відкладення розгляду справи за клопотанням сторони є правом суду , а не обов'язком. Крім того, всі доводи по суті заявленого позову апелянтами викладені в апеляційній скарзі.

Доводи апелянтів відносно того, що дана справа не може бути розглянута, оскільки ними в судовому порядку оскаржується укладений кредитний договір, також не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи ( а. с. 107 -108), ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.03.2013року залишено без змін рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08. 02.2013 року, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" про захист прав споживача і визнання кредитного договору недійсним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: