РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 2/103/22/2012Головуючий суду першої інстанції:Янін І.А.
№ провадження: 22-ц/190/38/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.
"23" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Онищенко Т.С.
Суддів:Даніла Н.М., Куриленка О.С.
При секретарі:Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» про стягнення суми боргу за участю третьої особи -ОСОБА_7, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07.07.2012, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - ОСОБА_6 звернулася 08.02.2007 до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16.12.2005 між ЗАТ «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» і ОСОБА_7 укладено у письмовій формі договір безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102, відповідно до умов якого ОСОБА_7 надав товариству строком до 01.12.2006 позику в розмірі 232 500 грн. До вказаного строку товариство повернуло ОСОБА_7 частину позичених грошових коштів в розмірі 75 750 грн. 18.01.2007 між нею та кредитором - ОСОБА_7 укладено договір про заміну кредитора в зобов'язанні, за умовами якого до неї, як до нового кредитора, перейшли права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на час переходу цих прав, а саме: право вимоги суми неповернутої позики в розмірі 156 750 грн. та стягнення фінансових санкцій, передбачених договором і законом, про що товариство було повідомлено належним чином.
На підставі наведеного і з урахуванням, наданих у подальшому, уточнень позивач - ОСОБА_6 просила стягнути з відповідача на її користь суму неповернутої позики в розмірі 156 750 грн., суму штрафу розмірі 6 975 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 97 497,25 грн. та суму 3% річних в розмірі 19 943,75 грн., а всього 281 166 грн. та відшкодувати судові витрати по справі /т. 1, арк. с. 2-3; т. 2, арк. с. 8-9/.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07.07.2012 відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні заявлених позовних вимог /т. 2, арк. с. 200/.
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування зазначеного рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права /т. 2, арк. с. 217-219/.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин виконання ОСОБА_7 пункту 2.1 договору безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005, тобто не надано доказів у підтвердження виконання ОСОБА_8 зобов'язання щодо передачі суми позики в розмірі 232 500 грн.
Колегія суддів не може погодитися з таким вирішенням спору, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2005 між ОСОБА_7 і ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» (правонаступником якого є відповідач - ПрАТ «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай») у письмовій формі укладено договір безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102, відповідно до умов якого ОСОБА_7, як позикодавець, зобов'язався передати ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод», як позичальнику, або перерахувати на його банківський рахунок суму позики в розмірі 232 500 грн., а ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод», як позичальник, у свою чергу зобов'язався повернути позичені грошові кошти в зазначеному розмірі не пізніше 01.12.2006 /т. 1, арк. с. 7-8/.
Також, умовами цього договору передбачено, що у разі неповернення зазначеної у пункті 1 суми позики (232 500 грн.) в обумовлений пунктом 2.2 строк (не пізніше 01.12.2006) позичальник сплачує штраф в розмірі 3% від суми позики.
У підтвердження перерахування ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 232 500 грн. на рахунок ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» надано дві банківські (Філія Кримська дирекція АТ «Індекс-банк») квитанції - від 16.12.2005 на суму 83 148 грн. і від 29.12.2005 на суму 150 579 грн.
В 2006 році до закінчення строку позики ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» (правонаступником якого є відповідач - ПрАТ «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай») повернув ОСОБА_8 (позикодавцю) частину позичених коштів в сумі 75 750 грн.
18.01.2007 між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у письмовій формі укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_7 передав свої права кредитора щодо вимог за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 до боржника - ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» іншій особі - ОСОБА_6
Зокрема, умовами договору про відступлення права вимоги від 18.01.2007 передбачено, що: ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів, отриманих за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005, а також сплати фінансових санкцій, передбачених цим договором позики від 16.12.2005; на час укладення договору про відступлення права вимоги сума основного зобов'язання боржника за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 становить 156 750 грн.; ОСОБА_6 зобов'язана протягом 15 календарних днів повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги /т. 1, арк. с. 9/.
02.02.2007 новий (замінений) кредитор - ОСОБА_6 надіслала на адресу боржника - ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» письмове повідомлення про відступлення ОСОБА_9 їй права вимоги за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 з зазначенням банківських реквізитів для перерахування грошових коштів за зобов'язанням в сумі 156 750 грн. /т. 1, арк. с. 14/.
06.02.2007 ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» отримано вказане повідомлення /т. 1, арк. с. 15/.
У зв'язку з невиконанням боржником - ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» - зобов'язань за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 ОСОБА_6, як новий (замінений) кредитор, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 18.01.2007, звернулася до суду з даним позовом.
Положеннями Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини /стаття 11/.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків /стаття 202/.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор /статті 509-510/.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням /статті 512-514, 516/.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться /статті 525-526/.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /стаття 530/.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином /стаття 599/.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання - неналежне виконання /стаття 610/.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення /стаття 612/.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом /стаття 625/.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків /стаття 626/.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами /статті 628-629/.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення /стаття 631/.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками /стаття 1046/.
Договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми /стаття 1047/.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором /стаття 1049/.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу /стаття 1050/.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини /стаття 1051/.
Згідно з частиною 3 статті 10, частиною 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.
При попередньому розгляді даної справи, рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 26.06.2008 позов ОСОБА_6 був задоволений /т. 1, арк. с. 169-170/.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 28.01.2009 скасовано рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 26.06.2008 та ОСОБА_6 було відмовлено у задоволенні позову /т. 1, арк. с. 225-226/.
Ухвалою Верховного Суду України від 19.01.2011 рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 26.06.2008 і рішення Апеляційного суду АР Крим від 28.01.2009 скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції /т. 1, арк. с. 252-253/.
Як вбачається зі змісту ухвали від 19.01.2011, Верховний Суд України, скасовуючи судові рішення, зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в квитанціях, наданих у підтвердження перерахування ОСОБА_7 обумовленої суми позики, платником і отримувачем вказана одна й теж особа - ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» і тому необхідно з'ясувати чи здійснював ОСОБА_7, як позикодавець, перерахування суми позики позичальникові - ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» та чи отримувало товариство саме від ОСОБА_7, як фізичної особи, обумовлену договором суму позики.
Згідно з частиною 4 статті 338 Цивільного процесуального кодексу України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи, на які вказала касаційна інстанція, суд першої інстанції при новому розгляді справи ухвалою від 21.11.2011 витребував у Філії Кримської дирекції «Індекс Банк» інформацію щодо перерахування 16.12.2005 суми в розмірі 83 148 грн. і 29.12.2005 суми в розмірі 150 579 грн. на рахунок ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» /т. 2, арк. с. 98/.
Згідно з відповіддю ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (з 21.03.2011 ПАТ Індекс Банк змінило своє найменування на ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), відповідно до наявної інформації в електронному вигляді автоматизованої банківської системи Філії Кримська дирекція «Індекс Банк»:
1) 16.12.2005 за заявою на переказ №1 було внесено грошові кошти в сумі 83 148 грн. на рахунок ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» через ОСОБА_7 з призначенням платежу «Безпроцентна з поверненням фінансова допомога згідно договору №102 від 16.12.2005», пред'явлено паспорт НОМЕР_1, виданий 24.12.1996 Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в Криму, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код НОМЕР_2;
2) 29.12.2005 за заявою на переказ №1 було внесено грошові кошти в сумі 150 579 грн. на рахунок ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» через ОСОБА_7 з призначенням платежу «Безпроцентна з поверненням фінансова допомога згідно договору №102 від 16.12.2005», пред'явлено паспорт НОМЕР_1, виданий 24.12.1996 Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в Криму, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код НОМЕР_2 /т. 2, арк. с. 108/.
Зазначені банком відомості про платника (паспорт НОМЕР_1, виданий 24.12.1996 Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в Криму, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код НОМЕР_2) повністю співпадають з особистими даними ОСОБА_7 (паспорт НОМЕР_1, виданий 24.12.1996 Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в Криму, місце проживання - АДРЕСА_1, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код - НОМЕР_2), як фізичної особи /т. 2, арк. с. 40/.
Вказане банком призначення платежу (Безпроцентна з поверненням фінансова допомога згідно договору №102 від 16.12.2005) і отримувача платежу (на рахунок ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод») підтверджує перерахування грошових коштів ОСОБА_7, як фізичною особою, в згаданому розмірі ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод», як юридичній особі, саме на виконання умов договору безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005.
Отже, достовірно встановлено, що ОСОБА_7 (первісний кредитор), як фізична особа - позикодавець, на виконання умов договору безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 перерахував на рахунок ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод», як юридичній особі - позичальникові, 16.12.2005 грошові кошти в сумі 83 148 грн. і 29.12.2005 грошові кошти в сумі 150 579 грн.
При апеляційному перегляді справи відповідачем надана розписка, згідно з якою ОСОБА_6 отримала грошові кошти в сумі 100 000 грн. від представника ПрАТ «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» в якості оплати за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 і договором про відступлення права вимоги від 18.01.2007 /т. 2, арк. с. 235/ .
Згідно з висновком експерта №2449 від 14.02.2013, підпис від імені ОСОБА_6, розташований у розписці від 22.10.2012 (т. 2, арк. с. 235), виконаний самою ОСОБА_6, а не іншою особою /т. 3, арк. с. 18-20/.
Колегія суддів вважає, що часткове повернення відповідачем грошових коштів позивачеві свідчить про визнання ПрАТ «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» боргу за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 і договору про відступлення права вимоги від 18.01.2007.
Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_6 взагалі не має претензій до ПрАТ «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» по сплаті заборгованості за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 і договором про відступлення права вимоги від 18.01.2007 не підтвердженні жодними доказами, оскільки як вбачається зі змісту цієї розписки, ОСОБА_6 не має претензій щодо сплати заборгованості в розмірі 100 000 грн. і підтверджує отримання грошових коштів в цьому розмірі.
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність та обґрунтованість пред'явлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції.
Так, сума неповернутої позики за договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005 станом на 01.03.2011 (останні уточнення позову) становить 156 750 грн.
Сума штрафу, відповідно до умов договору, складає 6 975 грн. (штраф в розмірі 3% від суми позики 232 500 грн.).
3% річних з суми неповернутої позики за весь строк прострочення за період 02.12.2006-01.03.2011 (1548 днів) в розмірі 19 943,75 грн. /3 (розмір процентів) : 365 (кількість днів в році) х 1548 (кількість днів прострочення) х 156 750 (сума боргу) : 100 (%) = 19 943,75грн./.
Інфляційні витрати за період 02.12.2006-01.03.2011 становлять 97 497,25 грн. /(індекс інфляції за грудень 2006 року 1,009 х індекс інфляції за 2007 рік 1,166 х індекс інфляції за 2008 рік 1,223 х індекс інфляції за 2009 рік 1,123 х індекс інфляції за 2010 рік 1,091 х індекс інфляції за січень 2011 року 1,010 х індекс інфляції за лютий 2011 року 1,009) х сума неповернутої позики 156 750 грн./.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.03.2011 становила 281 166 грн. (156 750 грн. + 6 975 грн. + 19 943,75грн. + 97 497,25 грн.)
Враховуючи повернення відповідачем частини грошових коштів в сумі 100 000 грн. позивачеві при апеляційному розгляді справи, стягненню з Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» на користь ОСОБА_6 підлягає заборгованість в розмірі 181 166 грн. (281 166 грн. - 100 000 грн.), яка виникла станом на 01.03.2011 за Договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005.
Суд першої інстанції при розгляді справи неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки вищезгаданих доказів, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, який не відповідачає фактичним обставинам справи, не застосувавши до спірних правовідносин вказані норми матеріального прави, які підлягали застосуванню.
Положеннями статті 309 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі - про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно зі статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд при ухваленні рішення вирішує питання про розподіл судових витрат.
Колегія суддів стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в сумі 3 135,50 грн. (в повному обсязі, оскільки вимоги задоволено частково у зв'язку з частковою сплатою боргу вже після пред'явлення позову до суду).
Також, колегія суддів стягує з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані з проведення експертизи (позивач заперечувала проти свого підпису у розписці, у зв'язку з чим була проведена експертиза, вартість якої сплачена відповідачем).
Враховуючи викладене і керуючись статтями 303, 307, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07.07.2012 скасувати.
Ухвалити по даній справі нове рішення.
Позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» про стягнення суми боргу за участю третьої особи - ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» на користь ОСОБА_6 заборгованість в розмірі 181 166 грн., яка виникла станом на 01.03.2011 за Договором безпроцентної фінансової допомоги (позики) №102 від 16.12.2005, та судові витрати по справі в розмірі 3 135,50 грн., а всього 184 301,50 грн.
Відмовити у задоволені решти частини позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в розмірі 1 912,56 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді