Справа № 1003/12171/12 Головуючий у І інстанції Мезін

Провадження № 11/780/432/13 Доповідач у 2 інстанції Костенко І.В.

Категорія 23 29.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Костенко І.В., Колокольнікової Н.М.

за участю прокурора Стаховської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Фурси,

Білоцерківського району, Київської обл., жительку АДРЕСА_1, зареєстрованої в АДРЕСА_3, громадянку України, з вищою освітою, розлучену, раніше не судиму

засуджено за ч.3 ст.191 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 роки;

- за ч.1 ст.366 КК України до штрафу в сумі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 1 рік;

- за ч.5 ст.27 та ч.2 ст.358 КК України до штрафу в сумі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.;

- за ч.3 ст.358 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів , передбачених ч.3 ст.191 КК України, ч.3 ст.358 КК України та ч.1 ст.366 КК України у вигляді покарання позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 1 рік, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, які передбачені ч.1 ст.366 КК України у вигляді штрафу та ч.5 ст.27, ч.2 ст.358 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

На підставі ст.72 КК України покарання у вигляді штрафу за сукупністю злочині складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

На підставі ст.79 КК України звільнено засуджену від основного покарання з випробуванням строком на 2 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені п.2, 3, ст.76 КК України.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Б.Церква

Київської обл., жителя АДРЕСА_2, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого

засуджено за ч.5 ст.27 та ч.3 ст.191 КК України на3 (три) роки позбавлення волі

з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 2, 3 ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ЦДЮНСБ «Трудові резерви» - 39 538 грн.

Вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_4 визнана винною та засуджена за те, що вона, працюючи головним бухгалтером Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази (ЦДЮНСБ) «Трудові Резерви», являючись службовою особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки вчинила розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинену за попередньою змовою групою осіб, службове підроблення, співучасть у формі пособництва в підробленні документів, вчинену за попередньою змовою групою осіб та використання завідомо підробленого документа.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за співучасть у формі пособництва в розтраті чужого майна, а саме бюджетних коштів в сумі 3 9538 грн., ОСОБА_4 та ОСОБА_6 шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, вчиненої за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.

Так в січні 2010 року ОСОБА_4, як головний бухгалтер ЦДЮНСБ «Трудові Резерви», вступила в злочинну змову з колишнім начальником Київського обласного управління фізичного виховання та спорту (КОУФВС) Міністерства освіти та науки України ОСОБА_6 з метою незаконного та безпідставного перерахування бюджетних коштів в сумі 39 538 грн. зі спеціального рахунку ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» на розрахунковий рахунок ФОГ ОСОБА_7 ніби-то в якості оплати за придбання товарно-матеріальних цінностей, з подальшою передачею вказаної суми грошових коштів ОСОБА_6

Згідно попередньої домовленості зі ОСОБА_6 на початку лютого 2010 року ОСОБА_4 отримала з КОУФВС по електронній пошті відскановану довідку про зміни до річного розпису (кошторису) ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» на 2010 рік, згідно якої фінансування спеціального фонду державного бюджету по КЕКВ 1131 «Видатки на придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю» було збільшено з 4000 грн., як було передбачено тимчасовим кошторисом на 1 квартал 2010 року, до 40351,38 грн., в якій містились підписи ОСОБА_6 та відбиток печатки КОУФВС Міністерства освіти та науки України. Після роздруківки двох примірників вказаної довідки, не ставлячи до відома директора ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» ОСОБА_8 про свої злочинні наміри, ОСОБА_4 підписала обидва; примірника даного документа підписом, візуально схожим на підпис ОСОБА_8 в графі «Керівник».

На початку лютого 2010 року, діючи згідно вказівок ОСОБА_6, ОСОБА_4 досягла домовленості з ОСОБА_5, який діяв від імені своєї дружини - ФОП ОСОБА_7 на підставі нотаріальної довіреності серії ВМ № 405356 від 26.09.2005 року, про укладання за грошову винагороду фіктивного договору щодо придбання ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» у ФОП ОСОБА_7 товарів на суму 39538 грн. з метою перерахування на його розрахунковий рахунок вказаної суми бюджетних коштів для подальшої їх передачі ОСОБА_6 Після цього ОСОБА_4 був складений договір № 1 від 02.02.2010 року, підписаний ОСОБА_5 та скріплений відтиском належної ФОП ОСОБА_7 печатки. Крім того, на підставі даного договору була виписана видаткова накладна № 5 від 03.02.2010 року, в якій на розсуд ОСОБА_5 зазначено перелік будівельних матеріалів та канцелярських товарів на загальну суму 39538 грн., хоча фактично вказані товари для потреб ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» не реалізовувались.

03.02.2010 року ОСОБА_4 доручила бухгалтеру-касиру ОСОБА_9, не ставлячи її до відома щодо своїх злочинних намірів, підготувати необхідні платіжні документи для їх подачі в Білоцерківське управління державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Київській області з метою незаконного перерахування бюджетних коштів в сумі 39538 грн. зі спеціального рахунку ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_7 На підставі договору № 1 від 02.02.2010 року та видаткової накладної № 5 від 03.02.2010 року ОСОБА_9, не будучи обізнаною щодо злочинної діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оформила платіжне доручення № 13 від 03.02.2010 року, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 03.02.2010 року, реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 7 від 03.02.2010 року та реєстр фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 7 від 03.02.2010 року, після чого передала їх ОСОБА_4 Діючи в продовження свого злочинного наміру, остання власноручно підписала платіжне доручення № 13 від 03.02.2010 року та реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 03.02.2010 року підписом, візуально схожим на підпис директора ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» ОСОБА_8 Після цього ОСОБА_4, згідно попередньої домовленості зі ОСОБА_6 передала вищевказані платіжні документи, а саме платіжне доручення № 13 від 03.02.2010 року, реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 03.02.2010 року, реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 7 від 03.02.2010 року, реєстр фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 7 від 03.02.2010 року, довідку про зміни до річного розпису (кошторису) ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» на 2010 рік № 314 від 02.02.2010 року, договір № 1 від 02.02.2010 року та видаткову накладну № 5 від 03.02.2010 року невстановленій слідством особі, який представився помічником ОСОБА_6, для нанесення в них відбитків підробленої печатки ЦДЮНСБ «Трудові Резерви». В цей же день вищевказана особа повернула ОСОБА_4 перелічені документи, в яких вже містилися відбитки підробленої печатки від імені ЦДЮНСБ «Трудові Резерви». Далі вказані документи були подані ОСОБА_4 до Білоцерківського управління державного казначейства Головного управління державного казначейства України в Київській області.

На підставі вищевказаних платіжних документів 16.02.2010 року належні ЦДЮНС «Трудові Резерви» грошові кошти в сумі 39538 грн. були перераховані з розрахункового рахунку ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» № 35220002001278 в Білоцерківському УДК ГУ ДКУ ; Київській області, на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_7 НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», як ніби-то оплата за господарчі товари.

Знаючи про те, що вищевказані бюджетні кошти в сумі 39538 грн. перераховані із розрахункового рахунку ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» незаконно та безпідставно, 18.02.2010 року ОСОБА_5 отримав готівкою 34500 грн. та передав їх ОСОБА_4 При цьому решта, а саме 5038 грн., згідно попередньої домовленості з останньою, залишилась на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_7 в якості грошової винагороди за надані ОСОБА_5 послуги. Після цього ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_6, передала вищевказану суму грошових коштів, а саме 34500 грн., невстановленій слідством особі з метою їх подальшої передачі ОСОБА_6

В апеляціях:

- Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати в частині призначених покарань ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити покарання:

ОСОБА_4 за ч.3 ст.191 КК України - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з бухгалтерським обліком на 3 роки; за ч.1 ст.366 КК України до штрафу в сумі 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з бухгалтерським обліком на 2 роки; за ч.5 ст.27 та ч.2 ст.358 КК України (в редакції лютого 2010 р.) до 3 років позбавлення волі та за ч.3 ст.358 КК України до штрафу в сумі 850 грн.

На підставі ч.1 ст.70, 72 КК України ОСОБА_4 за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з бухгалтерським обліком на 3 роки та штрафом в сумі 1700 грн., які виконувати самостійно;

ОСОБА_5 призначити покарання за ч.5 ст.27 та ч.3 ст.191 КК України - 3 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд всупереч вимогам ст.55 КК України призначив додаткове покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, не врахувавши того, що засуджена є службовою особою і виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, вела бухгалтерський облік.

А позбавляючи ОСОБА_5 права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями суд не врахував, що засуджений не займав посаду, пов'язану з виконанням таких функцій і вчинив інкримінований злочин, будучи лише довіреною особою ФОП ОСОБА_7

Прокурор вказує також на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, призначаючи покарання ОСОБА_4 за ч.3 ст.358 КК України, оскільки не врахував, що санкцією даної статті в редакції лютого 2010 року, час вчинення даного злочину, позбавлення волі як вид покарання не передбачено.

Крім того, апелянт вважає, що покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст.79 КК України та ОСОБА_5 із застосуванням ст.75 КК України призначене без врахування того факту, що засуджені завдану злочином шкоду не відшкодували, а вчинений ними злочин, передбачений ч.3 ст.191 КК України відповідно до ст.12 КК України є тяжким, а тому не є законним і справедливим внаслідок м'якості.

- Адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу відносно ОСОБА_4 закрити за відсутністю в її діях складу злочину.

Апелянт вважає, що оскаржуваний вирок ґрунтується на припущеннях та суперечностях, оскільки знаходить, що факту злочинної змови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з метою незаконного, безпідставного перерахування бюджетних коштів в сумі 39538 грн. з подальшою передачею їх ОСОБА_6 доведено не було, доказів які б підтвердили факт отримання та передачу ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 34 500 грн. не наведено.

Не зазначено у вироці і мотив вчинення злочину ОСОБА_4, оскільки його просто не було.

Викликають сумніви і висновки судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якої підписи від імені ОСОБА_8 в одних документах виконала ОСОБА_4, в інших не вона. Крім того, для перерахування казначейством грошей на розрахунковий рахунок ОСОБА_7 необхідно був цілий пакет документів за підписом ОСОБА_8 А тому при таких обставинах висновки експертизи не можуть бути доказом винності ОСОБА_4

Не може бути доказом її винності і відеозапис допиту при пред'явленні ОСОБА_4 обвинувачення 26.01.2011 року, оскільки на ньому зафіксовано лише заяву ОСОБА_4 про визнання нею вини по пред'явленому обвинуваченню, однак сам допит на відео не відображений.

Крім того, суд не врахував покази ОСОБА_8 які суперечать висунутим обвинуваченням.

- Адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_5 закрити на підставі ст.6 п.1 КПК України.

Так, апелянт зазначає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_5 ґрунтується практично на припущеннях та на показаннях засудженої ОСОБА_4, даних на досудовому слідстві про причетність до розтрати бюджетних коштів ОСОБА_5 Однак дані показання не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_4 їх заперечила і пояснила, що вона оговорила ОСОБА_5 під впливом психологічного тиску працівників СБУ, до того ж вони були отримані без забезпечення її права на правову допомогу, що призводить до недопустимості такого доказу.

Вважає, що в судовому засіданні достовірних, достатніх та переконливих доказів безтоварності проведення операції, факту обізнаності ОСОБА_5 в тому, що бюджетні кошти були перераховані з розрахункового рахунку ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» незаконно та безпідставно. а також факту передачі грошових коштів в сумі 34 500 грн. ОСОБА_4 встановлено не було.

Крім того, апелянт вказує, що відпуск товару з боку ФОП ОСОБА_7, що відбувся та підтверджується показами свідка ОСОБА_10 та обвинуваченої ОСОБА_4 які вони дали в судовому засіданні, а також оригіналом накладної з відміткою про отримання його КОУФВС Міністерства освіти та науки України і не надходження та оприбуткування даного товару на р/р ЦДЮНСБ «Трудові Резерви», не створює в діях ОСОБА_5 ознак жодного злочину, передбаченого чинним законодавством.

Покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на які посилається суд незаконних дій ОСОБА_5 не підтверджують, а свідчать лише про факт незаконного перерахунку грошових коштів без відповідних підписів керівників ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» та факт ненадходження товару на ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» від ФОП ОСОБА_7. Так само не підтверджують злочинних дій ОСОБА_5 і покази працівників Білоцерківського УДК ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 які підтверджують лише факт надходження до Білоцерківського УДК документів та факт перерахунку на їх підставі грошових коштів на рахунок ОСОБА_5

Таким чином апелянт вважає, що в діях ОСОБА_5 відсутня подія злочину.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляцію, не погодившись з апеляціями адвокатів, засудженого ОСОБА_5, який у поясненнях, судових дебатах, останньому слові просив задовольнити апеляцію адвоката ОСОБА_3, засуджену ОСОБА_4, яка в поясненнях, судових дебатах, останньому слові підтримала апеляцію адвоката ОСОБА_2 і просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції слід задовольнити частково

з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.367 КПК України підставами для скасування чи зміни вироку серед інших є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, неповнота досудового та судового слідства.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Як передбачено ст.64 КПК України, при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання, характер та розмір шкоди, завданої злочином.

Органом досудового слідства ОСОБА_4 серед інших злочинів звинувачено і у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України в тому, що вона, працюючи головним бухгалтером ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» як службова особа, наділена організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими повноваженнями в лютому 2010 року вчинила розтрату чужого майна, а саме бюджетних коштів ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» в сумі 39538 грн., яке було їй ввірене, на користь третіх осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненої за попередньою змовою з ОСОБА_6

Суд визнав кваліфікацію дій ОСОБА_4 вірною за ч.3 ст.190 КК України, так як вона скоїла розтрату чужого майна на користь третіх осіб, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, тобто без зазначення, що чуже майно було їй ввірене.

ОСОБА_5, як обвинувачувався так і визнаний судом винним у співучасті у вчиненні вищезазначеного злочину - розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненої за попередньою змовою групою осіб у формі пособництва (ч.5 ст.27, ч.3 ст.191 КК України).

Проте, формулюючи обвинувачення як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 ні орган досудового слідства, ні суд не звернули уваги на те, що об'єктивна сторона ст.191 КК України передбачає різні форми вчинення злочину, які відрізняються відношенням винного до майна, яким він володіє.

Так, ст.191 КК України передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується корисливим мотивом і метою.

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише в разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи перебувало в його відданні, тобто знаходилось у правомірному володінні винного.

Особливістю ж заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є те, що на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало у його відданні.

У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження через інших осіб.

Для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем основною ознакою є використання офіційно наданих винному за посадою службових повноважень.

Тобто, наведені у диспозиції ст.191 КК України форми об'єктивної сторони вказаного злочину є різними за своїм змістом і повинні бути конкретизовані при формулюванні обвинувачення, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Крім того, на обгрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні зазначених злочинів суд серед інших доказів, зазначених у вироку послався на показання засудженої ОСОБА_4, дані нею на досудовому слідстві в якості підозрюваної та обвинуваченої від 26.01.2011 року, які вважає, що вони відповідають дійсності, де остання розкаялася у вчиненому і дала детальні показання з приводу обставин вступу в злочинну змову з ОСОБА_6 щодо незаконного перерахування бюджетних коштів ЦДЮНСБ «Трудові Резерви» на рахунок ФОП «ОСОБА_7» ніби-то за придбання будівельних товарів, для подальшого зняття ОСОБА_5 вказаних коштів готівкою і передачі їх ОСОБА_6

Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочинів не визнала, зазначивши, що такі показання її заставили давати (т.8, а.с.89), що на неї постійно був тиск із боку працівників СБУ (т.8, а.с.87).

Не дивлячись на такі заяви, суд не з'ясував причини зміни нею показань та належним чином не з'ясував у чому полягав примус, чи не вказує вона на наявність протиправних дій зі сторони працівників СБУ.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки даними показаннями ОСОБА_4 на досудовому слідстві обґрунтована не тільки винність останньої, а й ОСОБА_5

Однак їх належна перевірка проведена не була, а тому доводи захисника ОСОБА_3 в цій частині апеляції є слушними.

Заслуговують на увагу і доводи прокурора про те, що суд допустив неправильне застосування кримінального закону, що вплинуло на правильність прийнятого рішення щодо обох засуджених.

Так, суд призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за злочин, який вона вчинила 03.02.2010 року, не врахував, що санкцією ст.358 ч.3 КК України в редакції лютого 2010 року передбачено покарання лише у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років і вийшов за межі санкції даної статті.

Крім того, за змістом ст.55 КК України та роз'яснень, які містяться у п.17 ППВС України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Як видно з призначених додаткових покарань засудженим, дані вимоги кримінального закону також не дотримані та не в повній мірі враховано що ОСОБА_4 вчинила злочин, перебуваючи на посаді головного бухгалтера і була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто обіймала адміністративно-господарську посаду, пов'язану з веденням бухгалтерського фінансового обліку, а ОСОБА_5 був лише довіреною особою ФОП «ОСОБА_7» і посаду, пов'язану з обліком, збереженням, управлінням а розпорядженням матеріальними цінностями не займав.

З огляду на дані обставини, враховуючи, що судом допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, кримінального закону та суттєва неповнота, вирок підлягає скасуванню як незаконний, а справа направленню на новий судовий розгляд в ході якого необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, зокрема перевірити доводи, викладені в апеляціях та залежно від встановленого, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в редакції 1960 р.), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2013 року, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд іншим суддею.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попередній - заставу, ОСОБА_5 - підписку про невиїзд.

Судді: ____________________ ___________________ _________________