ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 р. Справа № 804/4225/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу заборгованість у сумі 1627,80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач знаходиться на обліку в УПФУ в Саксаганському районі м.Кривого Рогу та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно Закону України від 08.07.2010 року №2461 -VI «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003 року №1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 1 липня 2010 року зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу. Відповідач сплачує фіксований податок з якого до ПФУ перераховується 10%, що менше мінімального розміру страхового внеску. Однак в період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року відповідач не здійснював в повному обсязі доплату до мінімального розміру страхового внеску, у зв'язку з чим по його особовому рахунку утворилася заборгованість в сумі 1627 грн. 80коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року відкрито провадження у зазначеній адміністративній справі, відповідачеві запропоновано подати письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення копії судової кореспонденції на адресу відповідача, відповідно до вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, яку повернуто до суду з відмітною пошти «за закінченням терміну зберігання».

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що відповідач в період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року був платником фіксованого податку, частина якого була перерахована Пенсійному фонду в сумі 10 грн. 00 коп. щомісячно. Але всупереч вимогам закону відповідач не здійснював доплату до мінімального страхового внеску, в результаті чого по його особовому рахунку утворилася заборгованість в сумі 1627 грн. 80 коп.

Управлінням Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу направлялась відповідачу вимога про сплату боргу № Ф-763 від 07.06.2011 року на суму 1627 грн. 80 коп., яка була повернута на адресу позивача з відмітною пошти «за закінченням терміну зберігання».

Доказів оскарження зазначеної вище вимоги відповідачем не надано.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість по доплаті до мінімального страхового внеску за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року у сумі 1627 грн. 80 коп. (одна тисяча шістсот двадцять сім гривень 80 копійок), яка є не сплаченою.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України від 08.07.2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003 року №1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції за № 64/8663 від 16.01.2004 року (чинної, на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно Закону України від 08.07.2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003 року №1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010 року зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.

Таким чином, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф - 33,2 відсотки, на 2010 рік мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні - вересні - 294 грн. 82 коп., жовтні - листопаді - 301 грн. 12 коп., у грудні - 306 грн. 10 коп.

Пунктом 4 частини 8 розділу 15 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинного в редакції до 01.01.2011 року) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до п.п. 5.1.4 п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції за № 64/8663 від 16.01.2004 року (чинної, на час виникнення спірних правовідносин), нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до п.8.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції за № 64/8663 від 16.01.2004 року (чинної, на час виникнення спірних правовідносин), у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин), суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, до заборгованості по доплаті до мінімального страхового внеску за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року на суму 1627 грн. 80 коп., слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості.

З огляду на вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позивачем надані належні докази, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу заборгованість у сумі 1627,80 грн. (одна тисяча шістсот двадцять сім гривень 80 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська