АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1609/9852/12
Номер провадження 22-ц/786/1402/2013
Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л.
Доповідач Пікуль В. П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Пікуля В.П.,
суддів: Триголова В.М., Бондаревської С.М.,
при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_6,
треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Київського району м. Полтави, Приватне підприємство "Агрополкомпостач",
про виселення із житлового приміщення,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) "Креді Агріколь Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення з жилого приміщення. 04.12.2012 року позивач уточнив позов та просив виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
В обґрунтування позову ПАТ "Креді Агріколь Банк" зазначив, що 18 листопада 2009 року між позивачем та ПП «Агрополкомпостач» було укладено генеральний договір № 40/09-Г/М, в рамках якого було укладено кредитний договір з лімітом кредитування в сумі 502000 грн. строком на 36 місяців. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 18 листопада 2009 року, згідно з яким предметом іпотеки сторонами визначено квартиру АДРЕСА_1. Позивач вказував, що у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки та запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки. Також позивач зазначав, що виконавчий напис пред'явлено на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби, на адресу відповідача було направлено вимогу про добровільне звільнення предмета іпотеки, яка залишена без виконання.
Посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців, в поданій до суду позовній заяві, з урахуванням уточнень, позивач просив суд виселити ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх неповнолітніх дітей з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки - квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_6
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 березня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задоволено.
Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» понесені судові витрати з кожного в сумі по 53 грн. 65 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати і постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову банку. Вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Згідно із пунктами 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2009 року між АТ «Індустріально-експортний банк» (зараз ПАТ «Креді Агріколь Банк») та ПП «Агрополкомпостач» було укладено Генеральний договір № 40/09-Г/М, в рамках якого було укладено кредитний договір №41/09-В/М від 18.11.2009 року, у відповідності до якого та договору про внесення змін та доповнень № 2 від 08.09.10 року до кредитного договору №41/09-В/М від 18.11.2009 року було встановлено ліміт кредитування у сумі 502 000 грн. зі строком користування 36 місяців.
В забезпечення виконання зобов'язань ПП «Агрополкомпостач» за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №87/09-Д/3 від 18.11.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 3602, за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 122,9 кв.м., житловою площею 68,1 кв.м.
Також судом встановлено, що умови кредитного договору ПП «Агрополкомпостач» не виконувалися, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 517 126, 89 грн.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за заявою позивача вчинено виконавчий напис нотаріуса за реєстровим №1224 на Договорі іпотеки та запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «Креді Агріколь Банк» у розмірі 517 126, 89 грн. та відшкодування витрат банку по отриманню виконавчого напису на суму 6 177 грн., що разом становить 523 303, 89 грн.
За повідомленням Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на примусовому виконанні в відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1224, виданого 25 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» в сумі 523 303, 89 грн. шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Креді Агріколь Банк» про виселення відповідачів з квартири, суд першої інстанції виходив з того, що унаслідок неналежного виконання ПП «Агрополкомпостач» взятих на себе зобов'язань за умовами укладеного кредитного договору по поверненню кредиту та сплаті відсотків було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_1, а також з урахуванням того, що відповідачі не виконали у відведений законом строк письмової вимоги Банку щодо усунення порушень та звільнення приміщення, Банк відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» має право на виселення всіх громадян, що мешкають в переданому в іпотеку жилому приміщення з підстав звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Разом із тим ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У частинах 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Виходячи із аналізу наведених правових норм Закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або власника, або в інший погоджений сторонами строк.
Проте, суд, у порушення цих норм права, а також ст.ст. 212-214 ЦПК України на вищезазначені положення закону уваги не звернув, у достатньому об'ємі не визначився з характером спірних правовідносин та задовольняючи позовні вимоги Банку в частині виселення відповідачів зі спірного житла - предмета іпотеки, обґрунтував свій висновок щодо наявності правових підстав для виселення відповідачів з будинку тим, що на цей будинок здійснено звернення стягнення як на предмет іпотеки та письмова вимога про виселення направлялася на адресу відповідачів 06.08.2012 року.
У матеріалах справи міститься письмова вимога №91100/299 від 06.08.2012 року про добровільне звільнення відповідачами квартири (а.с.24), проте відсутні докази її направлення на адресу відповідачів та отримання її відповідачами.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що банк належних доказів направлення та отримання відповідачами вимоги про добровільне виселення з квартири не надав, тобто не дотримався обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення, встановленої положеннями Закону України «Про іпотеку», позовні вимоги ПАТ «Креді Агріколь Банк» про примусове виселення із квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення підлягає cкасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Креді Агріколь Банк» про виселення із житлового приміщення ОСОБА_6, ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, із ПАТ "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_3 слід стягнути понесені ним судові витрати при подачі апеляційної скарги до суду у розмірі 57 грн. 35 коп.
Керуючись ст. 303, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 березня 2013 року - скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Київського району м. Полтави, Приватне підприємство "Агрополкомпостач", про виселення із житлового приміщення - відмовити.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 57 грн. 35 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: В.П. Пікуль
Судді: В.М. Триголов
С.М. Бондаревська
З оригіналом згідно
суддя В.П. Пікуль