КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2008 № 05-6-6/474
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдєєва П.В.
Коршун Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сіренко В.І. (за довір.),
від відповідача - не з’явився,
від Прокуратури Київського р-ну м. Полтави - не з’явився,
від Міністерства палива та енергетики - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокурора Київського району м.Полтави
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 16.04.2008
у справі № 05-6-6/474 (Ковтун С.А.)
за позовом Прокурора Київського району м.Полтави в особі Науково-технічного підприємства „Бурова техніка”
Центральний орган державної влади – Міністерство палива та енергетики України
до Дочірнього підприємства "Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості" НАК "Нафтогаз України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 141000 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.04.2008 р. р. відмовлено в прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ст.62 ГПК України.
Прокурор, не погоджуючись з прийнятою ухвалою, оскаржив її до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування власної позиції прокурор посилається на помилковість висновків суду що в порушення вимог закону позовну заяву прокурором подано не в інтересах держави, а в інтересах державного підприємства, що стало в подальшому підставою для відмови прокурору в прийнятті позову.
Стверджує, що позов було подано у відповідності до ст.2 ГПК України в інтересах держави в особі державного підприємства НТП „Бурова техніка”, через діяльність якого реалізується господарська компетенція Міністерства палива та енергетики. Оскільки від фінансово-господарських результатів роботи вказаного державного підприємства залежить стан виконання державної політики в паливно-енергетичному комплексі, прокурор звернувся із відповідним позовом до суду на захист інтересів підприємства, що входить до сфери управління Міністерства палива та енергетики, яке є центральним органом виконавчої влади.
Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні у справі поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження, однак, в судове засідання представники Міністерства палива та енергетики, Прокуратури та відповідача з невідомих причин не з’явилися. Заслухавши думку представника позивача, колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за їх відсутності.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків та неправомірно відмовив у прийнятті позовної заяви, виходячи з наступного.
Як було встановлено судовою колегією, суд першої інстанції ухвалою від 16.04.2008 р. відмовив у прийнятті прокурору позовної заяви на підставі п.1 ст.62 ГПК України, мотивуючи свої дії тим, що хоча позов прокурора подано в інтересах держави, але фактично він просив стягнути грошові кошти за договором на користь державного підприємства як самостійного суб’єкта господарювання. У випадку неправильного визначення прокурором позивача (органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах) позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах.
З таких висновком господарського суду колегія погодитись не може та вважає його помилковим, враховуючи наступне.
Згідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звернувся до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів Держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до п. 1. резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп\99 від 08.04.1999 року, прокурор або його заступник подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Таким чином, прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку. Відповідно до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств. За даних обставин коли порушені матеріальні інтереси держави (неповернення коштів до Державного бюджету) та інші інтереси (здійснення загальнодержавних економічних дій, програм) на прокуратуру, згідно ст. 121 Конституції України покладається представництво інтересів Держави в суді.
З матеріалів справи вбачається, що Прокурор Київського р-ну м. Полтави звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом в інтересах держави в особі державного підприємства Науково-технічного підприємства „Бурова техніка”, вказавши Міністерство палива та енергетики, до сфери управління якого входить це підприємство, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Держава, органи державної влади, і зокрема, Міністерство палива та енергетики, не є суб'єктами господарювання. Господарська компетенція Міністерства палива та енергетики у даних спірних правовідносинах здійснюється через державне науково-технічне підприємство «Бурова техніка» як вже зазначалось раніше, наказом державного комітету по нафті та газу України від 02.04. 1993 року та Статутом визначені мета діяльності, завдання, обов'язки, функції ДП «Бурова техніка» в яких конкретизуються певні завдання, обов'язки, функції які виконуються від імені міністерства палива та енергетики України і здійснення яких повністю співпадають з інтересами Держави.
Оскільки від фінансово-господарських результатів роботи вказаного підприємства залежить стан виконання державної політики в паливно-енергетичному комплексі, а також виплата працівникам заборгованості з заробітної плати, як було встановлено судовою колегією, прокурор звернувся до суду із відповідним позовом на захист інтересів державного підприємства «Бурова техніка», яке входить до сфери управління Міністерства палива та енергетики, яке є центральним органом виконавчої влади.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що прокурором у відповідності до вимог ст.2 ГПК України правомірно було визначено Міністерство палива та енергетики в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин, подано позов в інтересах держави в особі державного підприємства - Науково-технічного підприємства „Бурова техніка”, яке входить до сфери управління цього міністерства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків та безпідставно відмовив прокурору в позові на підставі п.1 ст.62 ГПК України.
Подібної позиції дотримується й Верховний суд України (постанова від 17.07.2007 р. у справі №3-2308 к 07/29/18).
Оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 16.04.2008 р. підлягає скасуванню. Апеляційне подання визнається обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Прокурора Київського р-ну м. Полтави задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.04.2008 р. за позовними матеріалами №05-6-6/474 скасувати.
3. Позовні матеріали №05-6-6/474 повернути до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдєєв П.В.
Коршун Н.М.