Справа №784/1349/13 23.04.2013 23.04.2013 23.04.2013
Провадження № 11/784/343/13 Категорія ч. 1, 3 ст. 185 КК України
Головуючий суду 1 інстанції суддя Васильченко Н.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючої: Гребенюк В.І.
Суддів: Рудяка А.В.
Міняйла М.П.
за участю: прокурора Краснікової К.Г.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
представника цивільного позивача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та цивільного позивача на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баштанка Миколаївської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, холостого, приватного підприємця, проживаючого на АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
- засуджено:
- за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі ;
- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 5 місяців з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію в цю інспекцію.
Постановлено цивільний позов Баштанського міжрайонного управління водного господарства про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_3 на користь Баштанського міжрайонного управління водного господарства на відшкодування майнової шкоди 4 880,94 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за таємне викрадення чужого майна (крадіжка); та крадіжку, поєднану з проникненням у приміщення, за таких обставин.
23.03.2010 року ОСОБА_3 в м. Баштанка Миколаївської області, маючи намір на демонтаж та викрадення залізних труб з насосної станції НСП № 10 Явкинської експлуатаційної дільниці зрошувальної системи поблизу с. Новоіванівка Баштанського району, найняв ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою завантаження викраденого майна, не повідомивши їм, що їх дії будуть незаконні. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 на орендованому автомобілі Камаз 5320 реєстраційний номер НОМЕР_1 разом з ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 24.03.2010 року в період часу з 01.00 год. до 02.00 год. прибули до будівлі насосної станції. Там ОСОБА_3 за допомогою газового різака демонтував: 5 метрів залізної труби діаметром 800 мм. (вартістю 240 грн. за один метр) на загальну суму 1 200 грн.; з прилеглої території насосної станції, яка заходила в приміщення насосної станції, 3 метри залізної труби діаметром 600 мм. (вартістю 184 грн. за 1 метр) на загальну суму 552 грн.; а також 6 труб діаметром 300 мм та довжиною 3 метра кожна (вартістю 93,83 грн. за 1 метр) на загальну суму 1 688,94 грн. Потім, зірвавши запори на вхідних дверях, ОСОБА_3 проник у приміщення будівлі насосної станції і таким же способом демонтував (вирізав) 6 метрів залізної труби діаметром 800 мм. вартістю 1 440 грн. Завантаживши з допомогою ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 демонтовані металеві труби до кузову автомобіля, ОСОБА_3 поїхав в м. Баштанка Миколаївської області, розпорядившись вилученим майном на власний розсуд. Баштанському міжрайонному управлінню водного господарства заподіяно майнову шкоду в розмірі 4 880,94 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок скасувати та закрити кримінальну справу в зв'язку з недоведеністю його вини та за відсутністю в його діях складу злочину.
Вважає, вирок суду незаконним та необґрунтованим. Твердить, що судом у вироку спотворено показання свідка ОСОБА_7; що свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 суду підтвердили його показання, що труби вже були порізані коли вони приїхали до насосної станції.
Вважає, що не є доказами у справі протоколи слідчих дій, на які послався суд у вироку, а саме: протокол огляду місця події від 06.04.2010 року, протокол відтворення обстановки та обставин події від 14.04.2010 року, протокол обшуку від 23.07.2010 року, протоколи очних ставок, протоколи допитів свідків, а також довідки; посилаючись при цьому на ст. 84 КПК України.
Зауважує, що суд, пославшись на вказані протоколи, не вказав, які саме зафіксовані конкретні обставини підтверджують його вину; які особи приймали участь у відтворенні обставин та обстановки і що пояснювали; які предмети вилучені при обшуку і які факти вони підтверджують; які факти вони підтвердили чи спростували свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і яким чином це підтверджує його вину.
Також вважає фактично не встановленою вартість одного метра сталевої труби, посилаючись на надану представником Баштанського районного управління водного господарства довідку про неможливість встановлення вартості труб та розрахунок їх вартості по ціні металобрухту.
Крім цього вважає, що судом при розгляді справи допущені процесуальні порушення, посилаючись на те, що: судом у вироку його неодноразово названо підсудним, хоча згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України 2012 року його статус визначається як «обвинувачений»; і що в порушення ч. 4 ст. 107 КПК України 2012 року 20 та 23 листопада 2012 року не була проведено аудіо-фіксацію судового процесу, що є обов'язковим.
В апеляції цивільний позивач просить вирок Новобузького районного суду від 23.11.2012 року скасувати в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_3 на користь Баштанського МУВГ 4880,94 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача у сумі 32 722 грн.
Вважає: що суд першої інстанції на порушення принципів повноти та всебічності не дав оцінку всім обставинам справи і постановив незаконне рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права; що суд першої інстанції неправомірно знизив позовні вимоги Баштанського міжрайонного управління водного господарства і задовольнив з заявлених 3272,2 грн. тільки позовні вимоги в межах вартості викраденого майна на суму 4 880,94 грн., хоча Баштанським міжрайонним управління водного господарства в судовому засіданні повністю доведено обґрунтування позовних вимог, що судом не взято до уваги.
Посилається на розрахунок суми цивільного позову (розміру збитків) у відповідності до постанови КМУ № 116 від 22.01.1996 року із змінами від 16.12.2009 року «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення матеріальних цінностей», яка була чинна на момент вчинення крадіжки.
Крім цього, зауважує, що Баштанське МУВГ є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства, а збитки, завдані управлінню від крадіжки, є збитками, що завдані державі.
В запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_3 цивільний позивач просить вирок в частині кримінального провадження залишити без змін, а в частині цивільного позову ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Баштанського МУВГ у сумі 32 722 грн. Посилається на доведеність в судовому засіданні факту таємного заволодіння ОСОБА_3 24.03.2010 року сталевими трубами, які знаходяться на балансі Баштанського МУВГ, в тому числі і з проникненням у приміщення насосної станції НСП-10 і того, що викраденим майном він розпорядився на власний розсуд.
На спростування доводів апелянта про не визначення вартості викраденого, посилається на наявні у справі документи, надані Баштанським МУВГ, а саме: інвентаризаційний опис основних засобів від 04.11.2009 року; інвентаризаційний опис основних засобів від 29.03.2010 року; порівняльну відомість результатів інвентаризації основних засобів від 29.03.2010 року; довідку розрахунку розміру збитків; довідку про вартість одного погонного метра труби; акт оцінки вартості необоротних активів; акт контрольного зважування сталевих труб; довідку про вартість брухту чорних металів ТОВ «Форсайт Металл-Юг»; на державний стандарт ГОСТ 10704-91 від 01.01.1993 року «Труби сталеві електрозварювальні прямошовні» щодо визначення ваги одного погонного метра сталевої труби. Також твердить, що визначення розміру завданих Баштанському МУВГ збитків від крадіжки проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей» № 116 від 22.01.1996 року і змінами та доповненнями від 16.12.2009 року.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляції засудженого та їх заперечення проти апеляції цивільного позивача, представника цивільного позивача ОСОБА_4 на підтримку апеляції цивільного позивача та його заперечення проти апеляції засудженого ОСОБА_3, прокурора Краснікову К.Г. про залишення апеляції засудженого ОСОБА_3 без задоволення, та про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову з направленням його на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає їх підлягаючими частковому задоволенню, але з інших, ніж зазначено в апеляціях, підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 374 КПК України 1960 року апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України 1960 року істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Згідно ст. 367 КПК України 1960 року підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є, окрім іншого, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 369 КПК України 1960 року вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи: коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.
Згідно вимог ч. 1 ст. 334 КПК України 1960 року в мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Відповідно до роз'яснень п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» щодо обов'язку суду при складанні вирок додержуватися вимог ст. 334 КПК України, наголошується, що у мотивувальній частині обвинувального вироку суд повинен, окрім іншого, дати аналіз та належну оцінку всіх зібраних у справі доказів. Тобто, всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо.
На порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції поклав в обґрунтування вироку водночас і показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в судовому засіданні і оголошені судом їх показання, які ці свідки давали на досудовому слідстві.
Проте, показання цих свідків містять суттєві протиріччя, оскільки зазначені свідки в судовому засіданні змінили свої показання на користь засудженого ОСОБА_3 і заявили суду про застосування до них незаконних методів слідства при їх допиті працівниками міліції, щоб вони обмовили ОСОБА_3 і вказали на нього як на особу, яка вчинила цей злочин шляхом проникнення в приміщення насосної станції та демонтажу труб із застосуванням газового різака.
Таким чином, суд у вироку допустив суттєві протиріччя.
Зазначене також свідчить і про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду; суд у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші; а висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.
Крім того, суд залишив поза увагою і не надав жодної оцінки цим показанням свідків, а також не надав належної оцінки, зокрема:
факту виявлення у свідка ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, з якими він відразу після його допиту в Баштанському РВ звернувся до лікарні і проходив відповідне лікування, а також до прокуратури із відповідною заявою з цього приводу;
законності постанови прокуратури Баштанського району від 26.04.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за його заявою з цього приводу (т. 1 а. с. 143 - 144) з точки зору практики Європейського суду у справах проти України щодо ефективності розслідування у справах такої категорії та відсутності розумних пояснень отримання особою, яка перебувала під контролем держави, тілесних ушкоджень;
можливості визнання протоколу допиту свідка ОСОБА_6 під час досудового слідства як допустимого доказу;
можливості визнання протоколів допитів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_5 під час досудового слідства як допустимих доказів, з огляду на їх заяви про незаконні методи слідства з урахуванням наявності тілесних ушкоджень у свідка ОСОБА_6 після такого допиту.
Окрім того, дослідивши певні докази у справі та поклавши їх в обґрунтування вироку, а саме: протокол огляду місця події від 06.04.2010 року з таблицею зображень до нього (т. 1 а. с. 15 - 20); протокол відтворення обстановки та обставин події від 14.04.2010 року з таблицею зображень до нього (т. 1 а. с. 41 - 50); протокол обшуку від 23.07.2010 року з таблицею зображень до нього (т. 2 а. с. 19 - 25); протоколи допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ( т. 1 а. с. 51, 65); суд не дав їм аналізу та належної оцінки, не розкрив їх суть та не вказав, які обставини вони підтверджують чи спростовують.
Тому доводи апеляції засудженого в цій частині є слушними.
Зазначене також свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки, окрім іншого, доводи засудженого та його захисту залишилися не спростованими.
Крім того, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року попередній вирок з таких же підстав вже був скасований з направленням справи на новий судовий розгляд із вказівкою про недопущення під час нового судового розгляду порушень кримінально - процесуального закону.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Проте, суд першої інстанції, на порушення зазначених вимог закону, не виконав вказівки суду апеляційної інстанції і знов постановив вирок з вищевказаними істотними порушеннями кримінально - процесуального законодавства, які не можуть бути усунуті при апеляційному розгляді справи, а тому вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять цивільного позову, як такого. А той документ, який слідчим у довідці до обвинувального висновку названий цивільним позовом, у дійсності є лише заявою про визнання Баштанського МУВГ цивільним позивачем (т. 2 а. с. 93, т. 1 а. с. 124 відповідно).
Тому у суду не було законних підстав вирішувати питання щодо цивільних вимог Баштанського МУВГ на підставі зазначеної заяви.
За таких обставин, апеляція цивільного позивача підлягає частковому задоволенню в частині скасування вироку.
Що стосується тверджень засудженого щодо порушень судом першої інстанції вимог Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, то вони не ґрунтуються на законі.
Так, відповідно до п. 11 Перехідних положень КПК України 2012 року, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином суд першої інстанції у встановленому законом порядку розглядав дану кримінальну справу у порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
З огляду на викладене, допущені судом першої інстанції вищезазначені порушення кримінально - процесуального закону є істотними, внаслідок чого вирок суду не може бути визнаний законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Оскільки вирок підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями судом першої інстанції кримінально - процесуального закону, які виключали постановлення вироку (ч. 1 ст. 370 КПК України), всі інші доводи апеляцій щодо доведеності обвинувачення та цивільних вимог, достовірності доказів, застосування кримінального закону та покарання і т.п., апеляційним судом не перевіряються.
Під час нового розгляду справи, суду необхідно суворо дотримуватися вимог діючого кримінально - процесуального законодавства, ретельно перевірити зібрані у справі докази, ретельно перевірити твердження та доводи сторін обвинувачення, цивільного позивача та захисту, в тому числі і заявлені ними в стадії апеляційного розгляду, а у разі необхідності додатково витребувати певні докази на підтвердження або спростування вищевказаних тверджень та доводів, надати належну оцінку всім доказам у справі і постановити законне та обґрунтоване судове рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону, а також дотримуватися вимог діючого кримінально - процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 ч. 2 КПК України (1960 року), колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та цивільного позивача задовольнити частково.
Вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2013 року відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
С У Д Д І :
Гребенюк В.І. Міняйло М.П. Рудяк А.В.